Тема 7. Валові та фінансово-економічні результати діяльності підприємств агропромислового комплексу

Ключові понятті і терміни: валова продукція сільського господарства; товарна продукція; реалізована продукція; чиста продукція; відносна і абсолютна товар­ність; сільськогосподарська проблема короткострокового періоду; валовий при­буток; операційний прибуток; прибуток від звичайної діяльності; чистий прибу­ток; маржинальний прибуток; модифікований маржинальний прибуток 1-ї і 2-ї форм; чистий грошовий потік; вільний грошовий потік для власного і для всього капіталу.

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ:

^ сутність валової продукції сільського господарства, способи виміру та оцінювання її в натуральному і грошовому вираженнях у вітчизняній і зарубіжній практиці;

^ поняття товарної і реалізованої сільськогосподарської продук­ції та методичні підходи до визначення абсолютної та відносної то­варності, причини зміни їх рівня;

^ причини існування сільськогосподарської проблеми коротко­строкового періоду;

^ валові результаті діяльності переробних підприємств, їх еко­номічний зміст і вартісне оцінювання;

^ сутність, складники і механізм вимірювання чистої продукції аграрних і переробних підприємств;

^ економічних зміст прибутку, механізм його формування та значення для розвитку економіки підприємств;

^ особливості визначення прибутку як об'єкта оподаткування;

^ сутність, значення і методичні підходи до визначення маржи- нального прибутку та його модифікованих форм, чистого грошового потоку, вільного грошового потоку для власного та інвестованого капіталу,

а також УМІТИ:

• розраховувати й аналізувати органічну структуру валової (то­варної) продукції сільського господарства та обсяг її виробництва на одиницю земельної площі;

• визначати кількісний вплив факторів (поголів'я тварин, їх продуктивності, площі угідь) на обсяг виробництва окремих видів валової продукції тваринництва на одиницю земельної площі;

• аналізувати вплив на обсяг товарної продукції базових і по­хідних факторів у багатовимірній площині, а також визначати по­казники товарності дня окремих видів сільськогосподарської про­дукції;

• розраховувати чисту продукцію підприємства, маржинальний прибуток, його модифіковані форми і чистий грошовий потік;

• визначати прибуток підприємства на різних стадіях його фор­мування (валовий, операційний, прибуток від звичайної діяльності до і після оподаткування, чистий прибуток);

• розраховувати прибуток за окремими товарними галузями.

7.1. Валова продукція сільського господарства

Ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і то­варах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини залежить від кінце­вих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств. Залежно від еко­номічного змісту і цільового призначення цих результатів розрізняють такі їх види: валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція, чиста проду­кція і прибуток.

Валова продукція сільського господарства — це первісний результат взає­модії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих ре­зультатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва, тваринництва і рибництва, а у ва­ртісній — оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

Визначення обсягу валової продукції сільського господарства у натуральній формі необхідне для:

• оцінки розмірів натуральних фондів з погляду їх достатності для задово­лення потреб населення і переробної промисловості в окремих видах сировини;

• визначення обсягу перевезень і зберігання продукції, потреби в транспор­тних засобах і складських приміщеннях;

• обґрунтування потреб підприємств у власній сільськогосподарській про­дукції, що йде на виробничі цілі (корми, насіння тощо) для наступного циклу відтворення;

• планування обсягів виробництва і реалізації продукції, укладання догово­рів, здійснення експортно-імпортних операцій;

• визначення натуральних показників ефективності виробництва окремих видів продукції (трудомісткості і собівартості одиниці продукції, її енерго- і во­домісткості тощо).

У вартісній формі валову продукцію сільського господарства розраховують у порівнянних цінах (на даний час у цінах 2005 р.) з метою визначення:

• обсягу її виробництва в цілому по підприємствах, окремих регіонах і на державному рівні;

• низки вартісних економічних показників, що характеризують рівень річної, денної і годинної продуктивності праці, продуктивності (фондовіддачі) основ­ного й оборотного капіталу, матеріаломісткості виробництва, його капіталоміс­ткості та ін.;

• темпів зростання валового ннроошщтка продукції, продуктивності прищ їй інших якісних показників у цілому по сільському ічкиодарству, йою комплекс них галузях (рослинництву і тваринництву), по окремих підпригмегаах і д ій досягнення порівнянності цих показників у масі і просторі

При визначенні вартості валової продукції сільського ічкиодарстна до н складу включають вартість основної, побічної і супутньої продукції роелпшшц і тваринництва, приріст незавершеного виробництва в цих галузях І вартість вирощування за рік молодих культурних насаджень (до вступу їх у період пло доношення)

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ ВАЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА У ИОІЧВІІННІИІХ ЦІНАХ 2005 р.

Роки	Валова продукція сільського господарства за всіма категоріями господарств, млрд гри	У тому числі		Валова продукція сільського господарства па 1 га сільськогосподарській угідь, гри
		продукція рос­линництва валова	валова продукція тваринництва
І 990	145,9	66,6	79,3	3483
1995	94,8	49,4	45,4	2263
2000	77 9	43,6	34,3	1860
2005	92,6	54.0	38,6	2210
2010	100,5	58,7	41,8	2400

Таблиця 7,1

Показник виробництва валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь у вартісному виразі характеризує рівень ефективності використання землі, а то­му його зростання засвідчує поліпшення господарської діяльності підприємст­ва, і навпаки. За роки економічної кризи 90-х років, як видно з даних табл. 7.1, згаданий показник зменшився на 31,1 %. Це призвело до зменшення решти кін­цевих результатів господарської діяльності — товарної, кінцевої і чистої проду­кції та прибутку.

Валова продукція за окремими її видами в натуральному виразі в розрахунку на одиницю земельної площі також характеризує досягнутий рівень ефективно­сті господарювання. На рівень такого виробництва впливає низка факторів, а тому важливо знати, які з них привели до збільшення даних показників, а які до зменшення. Так, щоб визначити кількісний вплив факторів на обсяг вироб­ництва окремих видів тваринницької продукції в розрахунку на 1 га відповідних земельних угідь можна скористатися формулою

Ц Пр, і Про — річна продуктивність тварин (надій на одну корову, ц; річний Приріст живої маси на одну середньорічну голову тварин на вирощуванні і від-

годівлі тощо) відповідно у звітному і базовому роках; П1 і По — середньорічне поголів’я тварин відповідно у звітному і базовому роках (по молочному сіаду — поголів’я на початок року); і £о — площа певного виду земельних угідь у звітному і базовому роках.

Перший частковий індекс формули відображає вплив на обсяг виробництва тваринницької продукції в розрахунку на 1 га угідь змін поголів’я худоби, дру­гий — річної продуктивності тварин, третій — змін у площі землекористування підприємства.

Якщо будь-який з перших двох часткових індексів має значення більше оди­ниці, то це свідчить про його позитивний вплив на досліджуваний результат, а якщо їх значення менше одиниці — про негативний вплив, тобто ці фактори зумовили зниження виробництва продукції. Характер дії останнього фактора протилежний зазначеному.

Важливим якісним показником, що певною мірою характеризує ступінь роз­витку сільського господарства в цілому по країні, є органічна структура валової продукції, яка показує частку в ній продукції рослинництва і тваринництва.

Прогресивні тенденції в розвитку цієї галузі спричиняють поступове під­вищення частки тваринницької продукції в загальному обсязі валової продук­ції. Проти 1990 р. цей показник у структурі валової продукції сільського гос­подарства за всіма категоріями господарств України істотно знизився — від 54,4 до 41,6 % у 2010 р., що є відображенням негативних тенденцій у розвитку галузі.

При формулюванні висновків за окремими аграрними підприємствами по­трібно досить обережно користуватись показником частки тваринницької про­дукції в структурі валової продукції, оскільки його рівень істотно залежить від їх спеціалізації. У великих тваринницьких комплексах цей показник може сяга­ти 100 %, тоді як у підприємствах рослинницького напряму — лише 30 % і ме­нше, а в деяких навіть наближатися до нуля.

Характерною ознакою валової продукції сільського господарства як первіс­ного кінцевого результату виробничої діяльності є те, що вона включає повтор­ний рахунок, а тому за економічним змістом являє собою валовий оборот агра­рного підприємства. Розмір повторного рахунку у валовій продукції прямо пропорційно залежить від обсягу продукції власного виробництва (кормів, на­сіння, посадкового матеріалу, органічних добрив), що спожитий на виробничі цілі для наступного виробничого циклу.

Зазначимо, що у 2012 р. обсяг валової продукції сільського господарства в нашій країні визначався з неповним урахуванням світової статистичної прак­тики. Дещо відмінна методологічна основа такого визначення призводить і до неповної порівнянності вітчизняних показників валової продукції з аналогіч­ними показниками, що використовуються в системі національних рахунків країн із розвинутою ринковою економікою, а також міжнародними організаці­ями, наприклад, продовольчою і сільськогосподарською організаціями ООН — ФАО.

Економічні розрахунки в світовій практиці будуються на таких показниках валової продукції, як зібрана продукція, загальний обсяг виробництва валової

продукції сільського господарства і валове виробництво сільськогосподарської продукції.

Показник загального обсягу виробництва продукції за своїм змістом збіга­ється з показником валової продукції сільського господарства, який розрахову­ють у поточних і порівнянних цінах. У поточних цінах загальний обсяг вироб­ництва продукції сільського господарства розглядається як складова внутріш­нього продукту держави і водночас як оцінний результат поточної діяльності підприємств, який важливо знати кожному з них для ефективної організації ви­робництва в умовах ринку.

У порівнянних цінах загальний обсяг виробництва продукції сільського гос­подарства визначають з метою вимірювання й оцінювання змін фізичного обся­гу продукції незалежно від зміни її фактичної вартості в поточних цінах. Завдя­ки таким властивостям цей показник широко використовується, крім раніше зазначених випадків, для вимірювання обсягу сільськогосподарського виробни­цтва на душу населення й на одиницю земельної площі.

Валове виробництво сільськогосподарської продукції розраховують відні­манням від загального обсягу виробництва тієї її частини, яка була використана на виробниче споживання (насіння, корми, яйця на інкубацію, гній, солома на підстилку худобі, віск). Як бачимо, цей показник очищений від повторного ра­хунку. При цьому обсяги проміжного виробничого споживання також оціню­ються в поточних і порівнянних цінах.

На аграрних підприємствах, особливо великих, може вироблятися багато ви­дів сільськогосподарської продукції, які мають різне цільове призначення і різ­ну економічну ефективність. Наприклад, у деяких підприємствах Кагарлицько­го району на продаж виробляється до 4 — 5 видів рослинницької і 2 — 3 види тваринницької продукції. В фермерських господарствах виробляється менше видів продукції, але це не знімає проблеми нашого розгляду.

В умовах ринку кожне підприємство повинне прийняти рішення на зразок «продукт — продукт», визначити комбінацію видів продукції, тобто встанови­ти, які її види і в яких обсягах воно буде виробляти за наявних обмежених ре­сурсів і за відповідної кон’юнктури, що склалася на ринку сільськогосподарсь­ких товарів, для одержання при цьому максимального економічного ефекту.

Це досить складна для вирішення господарська проблема, оскільки вимагає врахування низки факторів, у тому числі й такого, як технологічна сумісність і взаємозв’язок окремих видів продукції. Залежно від ступеня цієї сумісності і взаємозв’язку всі види сільськогосподарської продукції поділяються на такі, що взаємодоповнюють одна одну, є неконкуруючими або конкуруючими.

Взаємодоповнюючі (-комплементарні) види продукції — це такі види про­дукції, коли збільшення виробництва одного з її видів веде до зростання вироб­ництва іншого виду за інших однакових умов. Такий технологічний взаємо­зв’язок добре простежується між розширенням посівних площ, збільшенням виробництва продукції бобових культур (горох, вика, соя та ін.), багаторічних трав і рівнем врожайності та обсягом виробництва тих сільськогосподарських культур, для яких вони є попередниками. Існує також пряма залежність між об­сягом виробництва кормів і виробництвом тваринницької продукції.

Неконкуруючі (івзаємодоповнюючі) види продукції є технологічно сумісни­ми в тому розумінні, що технологічні цикли їх виробництва в часі не збігаються або майже не збігаються. Тому зміна обсягу виробництва (звичайно, до певних меж) одного з видів неконкуруючої продукції не зумовлює зміну обсягу вироб­ництва іншого виду.

Такі види продукції доповнюють одні одних, оскільки крім незбігу в часі ро­бочих періодів для їх виробництва потрібні різні види матеріальних ресурсів (не враховуючи землі). Наприклад, виробництво більшості видів рослинницької продукції і продукції тваринництва до певної міри є автономним, неконкурент- ним, як і, скажімо, виробництво озимої пшениці та цукрових буряків.

Конкуруючими видами продукції є такі види продукції, між якими існує технологічна несумісність через збіг у часі робочих циклів, а також зворотний зв’язок, коли зменшення виробництва одного з них веде до збільшення обсягу виробництва іншого, і навпаки

У рослинництві, наприклад, конкуруючими є види продукції ярих зернових і кормових культур — ячменю, вівса, ярої пшениці, викосуміші та ін. Для вироб­ництва цих видів продукції потрібні ті самі фактори виробництва — техніка, добрива, отрутохімікати і майже однакової кваліфікації робоча сила. Зрозуміло, що залучити більше ресурсів для виробництва одного з названих видів продук­ції можна лише за рахунок зменшення обсягу використання тих самих ресурсів для виробництва іншого виду конкуруючої продукції.

Важливо також знати, що неконкуруючі види продукції можуть стати і кон­куруючими, якщо виробництво одного з них буде надмірно збільшуватись, що вимагатиме перерозподілу на його користь ресурсів, землі й управлінського ча­су. Більше того, конкуруючими можуть стати навіть комплементарні види про­дукції, коли земля відводиться під посів однієї із взаємодоповнюючих культур у такому значному розмірі, що це зменшує обсяг виробництва іншої взаємодопо­внюючої культури (підвищення її урожайності завдяки кращим попередникам не компенсує зменшення продукції від скорочення посівної площі, що відво­диться під посів).

Наявність розглянутих видів продукції вимагає добору такої їх комбінації, за якої досягається максимальна економічна ефективність виробництва. Пріоритет надається тим з конкурентних видів продукції, які є найбільш прибутковими.