12.6. Методичні підходи до визначення нормативів для окремих елементів оборотного капіталу переробних підприємств

Виробничі запаси у переробних підприємствах, як і в аграрних, за­ймають найбільшу питому вагу в структурі оборотного капіталу. їх мінімізація є необхідною умовою зменшення логістичних витрат.

385

Така мінімізація досягається визначенням обґрунтованого нормативу оборо­тного капіталу у виробничих запасах методом прямого розрахунку. Він є більш точним порівняно з іншими методами розрахунку нормативів оборотного капі-

талулу — аналітико-статистичного (аналізуються наявні запаси з точки щ достатності з наступним коригуванням величини запасів у бік збільшених зменшення), і коефіцієнтного, коли чинні на початок розрахункового пер; нормативи уточнюються відповідно до змін у цьому періоді обсягів виробш ва продукції, що безпосередньо впливають на величину тих чи інших слсись виробничих запасів.

Норматив оборотного капіталу у виробничих запасах визначається як і буток норми запасу в днях на середньодобове виробниче споживання певно виду матеріальних цінностей і на його вартість (ціну). Підсумовуванням норм, тивів за всіма видами нормованих товарно-матеріальних цінностей визначакп загальний норматив виробничих запасів на підприємстві.

Обґрунтованість таких нормативів істотно залежить від правильності визна­чення норми запасу за окремими матеріальними ресурсами, за якої забезпечу­ється безперервність виробництва.

Норми запасу — це потреба в запасах певного виду товарно-матеріальних цінностей, виражена в днях. На її величину впливає низка факторів: умови заго­тівлі, транспортування і зберігання товарно-матеріальних цінностей, віддале­ність від постачальників і періодичність їх доставки, тривалість періоду вироб­ництва, система і форми розрахунків, умови збуту готової продукції та налагодженість виробничих зв'язків із постачальниками.

Для визначення норми запасу для сировини, основних і допоміжних матеріа­лах, інших товарно-матеріальних цінностей потрібно знати складники запасу та умови їх формування, зокрема, виділяють транспортний, підготовчий, техноло­гічний, поточний і страховий (резервний) запаси.

Транспортний запас визначається у днях, тривалістю перебування товарно- матеріальних цінностей у дорозі до прибуття вантажу на підприємство. Відлік днів починається з моменту виставленого постачальником рахунку.

Підготовчий запас визначається часом, необхідним для приймання, розван­таження, сортування і складування матеріальних цінностей. Ураховується та­кож час для проведення їх лабораторного аналізу (за необхідності). Загальна кіль­кість днів підготовчого запасу визначається за допомогою хронометражних спостережень або фактичних затрат часу в минулому періоді.

Технологічний запас необхідний лише для тих видів сировини і матеріалів, які вимагають попередньої підготовки до їх виробничого використання (оброб­ки, надання певних властивостей, витримки в часі тощо). Так, на хлібозаводах поставлене на підприємство борошно повинне відлежатися певну кількість днів (пшеничне борошно — п'ять днів, житнє — три дні).

Поточний запас є найбільшим за розміром, основна функція його — забез­печувати повсякденні потреби підприємства в сировині чи в інших товарно- матеріальних цінностях. Такий запас повинен бути достатнім для забезпеченим безперервності виробництва між двома черговими поставками.

У даному випадку йдеться про фізичний розмір поточного запасу. Величи­на цього запасу в часовому вимірі (норма запасу) визначається кііькістю

днів МІЖ двома суміжними поставкам Яжщо, наприклад, поставки > кггъся один раз на два тижні, то величина поточного запасу в часі стая- > « / > 14 дн.

Отже, поточний запас у фізичному вимірі має бути rai и у щоб забезпечити безперервність виробництва протягом зазначеної кількості лиш

Страховий (резервний) запас — створюється з метою недопущення пере­боїв у виробничому процесі в разі не;юлоставок сировини, інших товарно- матеріальних цінностей з вини постачальників або з інших причин, ширшошц форс-мажорних обставин.

Величина цього запасу встановлюється у відсотках ло поточного зашсу, як правило, у межах 25 — ЗО % за умов сталих поставок. За тиловою методикою страховий запас розраховується у розмірі 25 % від максимального відхилення рівня поставок поточного запасу від середньої величини поставок.

Норму страхового запасу в днях можна визначити як добуток норми поточ­ного запасу (днів) на відсоткову величину цього запасу ґ коефіцієнт Так, у на­шому прикладі норма поточного запасу становила 14 дн.. отже, норма страхово­го запасу дорівнюватиме приблизно 4 дн

Окремі переробні пілприємства створюють сезонний запас сировими, що зумовлюється сезонним характером її заготівлі і переробки цукровая буряків. овочів, картоплі (для спиртових заводів і підприємств з виробництва крохма­лю), винограду — для первинного виноробства тощо. Відповідно можуть створюватися сезонні запаси тари, палива та інших товарно-матеріальних цін­ностей.

Величина сезонного запасу визначається обсягом середньодобового спожи­вання сировини і технологічно обгрунтованим терміном її переробки (напри­клад, для цукрових заводів такий термін становить 90 діб).

Знаючи норми запасу в днях за усіма розглянутими видами запасів (крім се­зонного), є можливість визначити загальну норму запасу окремих товарно- матеріальних цінностей — сировини, основних і допоміжних матеріалів тошо шляхом підсумовування цих норм.

Якщо, скажімо, для сировини норма транспортного запасу становить два дні, технологічного — три, підготовчого — п'ять, поточного — 14, страхового — 4. то загальна норма запасу дорівнюватиме 2 + 3-¹-5 + 14-*-4 = 28днЗа умови, що середньодобові витрати сировини становлять 15 т, а ціна 1 т — 2500 грн, тоді норматив оборотного капіталу у виробничих запасах сировини становитиме 28 • 15 - 2500 = 1050 тис. грн.

Норматив оборотного капіталу в незавершеному виробництві Н_НВ, визна­чається з виразу

Де Ô — середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівар- ф

їіспо; Т_ц — тривалість виробничого циклу, в днях; К_ш — коефіцієнт наростан­ня витрат у незавершене виробництво.

Для визначення цього коефіцієнта всі витрати, що формують незавершене виробництво, розподіляють на дві групи: одноразові і поступово наростаючі.

Одноразові витрати є найбільшими і виникають на початку виробничого ци­клу — це сировина і основні матеріали. До наростаючих витрат відносять ви­трати на заробітну плату, технічне обслуговування обладнання.

Коефіцієнт наростання витрат за багатономенклатурного виробництва ви­значають за формулою

Кнв=(П_вв+0,5-Р_в):В_с,

де П_вв — первісні витрати на початку виробничого циклу (одноразові витрати); Р_в — решта витрат (наростаючі витрати); В_с — виробнича собівартість одиниці виробу.

Дещо точніше коефіцієнт наростання витрат можна визначити, коли врахо­вувати щоденні витрати протягом виробничого циклу з наступним обчисленням суми витрат із наростаючим підсумком.

Якщо, скажімо, собівартість якогось виробу становить 4 тис. грн, тривалість виробничого циклу — 5 дн., сума щоденних витрат (одноразових і поступово наростаючих) з наростаючим підсумком — 18,7 тис. грн, то середня собівар­тість незавершеного виробництва дорівнюватиме 18,7 : 5 = 3,75 тис. грн. Звідси коефіцієнт наростання витрат становитиме 3,75 : 4 = 0,93.

Для розрахунку коефіцієнта наростання витрат в умовах багатономенклатур­ного виробництва використовують інформацію про первісні витрати (на сиро­вину і основні матеріали). Скажімо, вони становлять 2,9 тис. грн і про нароста­ючі витрати — 1,1 тис. грн (в сумі 4 тис. грн). Якщо ці дані підставити у наведе­ну раніше формулу визначення показника К_т, то одержимо [(2,9 + 0,5 • 1,1): 4] = = 0,86.

Як бачимо, є деякі розбіжності у величині коефіцієнта наростання витрат, проте вони не носять принципового характеру.

Припустимо, що добовий випуск продукції за собівартістю становить 16 тис. грн. У такому разі норматив оборотного капіталу в незавершеному виробництві становитиме

Н_нв = 16 • 4 • 0,93 = 54,2 тис. грн,

а за другого варіанта визначення К_Нй — 55 тис. грн.

На переробних підприємствах норматив оборотного капіталу у залишках готової продукції обчислюється за іншим підходом, ніж на аграрних підприєм­ствах. Насамперед визначається норма запасу готової продукції на складі в днях виходячи з того, скільки часу (днів) необхідно, щоб підготувати продукцію до реалізації (пакування, комплектування партій, маркування, навантаження для відправки споживачам тощо).

Множення норми запасу готової продукції на складі на собівартість одно­денного випуску готової продукції і дає нам шуканий норматив.