8.5. Плата за землю.

Фіксований сільськогосподарський податок

В умовах планово-централізованої економіки користування землею було безплатним. Це стало однією з причин невисокого рівня ефективності її використання в сільськогосподарському виробництві і недбалого використання в інших сферах національної економіки.

Плата за використання земель введена в Україні з 1 липня 1992 р. Законом України «Про плату за землю». З 2012 р. плата за землю здійснюється відповід­но до Податкового кодексу України.

Плата за землю (земельний податок) — це обов'язковий платіж, що спра­вляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також зем­лекористувачів.

Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), що перебувають у власності.

Базою оподаткування визначено нормативну грошову оцінку ділянок сіль­ськогосподарського та несільськогосподарського призначення з урахуванням коефіцієнта індексації /0, який щорічно визначається органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів за формулою

Де I — індекс споживчих цін за попередній рік, %.

Коефіцієнт індексації визначається кумулятивно за період від дати прове­дення нормативної грошової оцінки землі. В разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 %, такий індекс застосовується зі значенням 1,00. Сільськогос-

подарські угіддя, що перебувають у тимчасовій консервації або на стадії сільсь­когосподарського освоєння, а також земельні ділянки сортовипробувальних станцій і сортодільниць, не оподатковуються.

Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено, то базою їх оподат­кування виступає площа таких ділянок.

Ставка податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення встановлюється у відсотках від нормативної грошової оцінки 1 га цих угідь у таких розмірах: для ріллі, сіножатей і пасовищ — 0,1; для багаторічних наса­джень — 0,03.

Ставка податку на інші земельні ділянки встановлена в розмірі 1 % від такої їх оцінки, крім земель лісогосподарського призначення, земельних ділянок, на­даних підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташованих за межами населених пунктів, а також земельних ділянок у ме­жах населених пунктів, зайнятих житловим фондом, автостоянками (для усіх таких ділянок встановлені вищі ставки).

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунк­тів, нормативну оцінку яких не проведено, встановлюється за 1 м² площі і ди­ференціюються за групами населених пунктів, виділених за чисельністю насе­лення. Ці ставки коригуються в бік збільшення на певний коефіцієнт для земельних ділянок в м. Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення⁵.

Наведені ставки земельного податку для сільськогосподарських угідь є чин­ними лише для тих сільськогосподарських товаровиробників, які не є платни­ками фіксованого сільськогосподарського податку. Такими платниками можуть бути, як нам уже відомо з теми 3, лише ті сільськогосподарські товаровиробни­ки, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній по­даткових (звітний) період дорівнює або перевищує 15%.

Об 'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком від­повідно до Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь та землі внутрішнього водного фонду, що перебувають у власності сільськогос­подарського товаровиробника, або надана у користування, у тому числі на умо­вах оренди.

Базою оподаткування цим податком є нормативна грошова оцінка 1 га сіль­ськогосподарських угідь і земель водного фонду з урахуванням коефіцієнта ін­дексації, проведена станом на 1 липня 1995 р.

Ставка оподаткування для ріллі, сіножатей і пасовищ на всій території України, крім цих угідь, розташованих у гірських зонах і поліських територіях, становить 0,15 %, для багаторічних насаджень — 0,09 %. Для гірських зон і по­ліських територій ці ставки нижчі і становлять відповідно 0,01 і 0,03 %.

Більш висока ставка податку встановлена для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалі­зуються на виробництві та переробці продукції рослинництва на закритому грун-

ті або надані їм у користування» у тому числі на умовах оренди - вона становить 1 %. І При цьому під такою спеціалізацією розуміють перевищення частки доходу, одержаного від реалізації вказаної продукції рослинництва га продукції її переробки, двох третин (66%) обсягу реалі шиї всієї власної вироо їспоі егіьськоіо- сподареької продукції га продукти В ЇЇ переробки.

Для земель водного фонду ставка податку становить 0,45 %, а нормативна гро- шова оцінки І т поIV земель встановлена на рівні грошової оцінки І га ріллі Авто­номної Реепчоліки Крим або області., що проведена станом на І лнннн 1995 р.

Пдатннки фіксованого еільеькотоенодатського податку звільняються від сплати податку на прибуток, земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки. що не використовуються длн ведення сільськогосподарського виробництвах), збору за спеціальне використання води, збору за провадження торго вельної діяльноеті.

Важливою особливістю земельного оподаткування в Україні є та обставина, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України га деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (серпень 2011 р.) передбачено, що на період дії фіксованого сільськогосподарського податку від сплати подат­ку звільняються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і земле­користувачі за умови передачі земельних ділянок і земельних часток (паїв) в оренду платнику сільськогосподарського податку.

З введенням фіксованого сільськогосподарського податку система оподатку­вання для аграрних підприємств стала пільговою, більш сприятливою порівняно із системою оподаткування підприємств інших галузей економіки

Податкове навантаження по аграрних підприємствах можна визначати іа двома показниками: величина податку на І га угідь і як частка від ділення цього податку на валову продукцію або чистий дохід (виручку) ви реалізації сільсь­когосподарської продукції га продуктів її переробки. У 2011 р., з часу введення в дію Постанови Кабінету Міністрів України, фіксований податок на 1 га сіль­ськогосподарських угідь становив лише 17 грн, у 2012 р. у зв'язку з індексацією грошової оцінки на коефіцієнт 1.756 він зросте до 28,9 грн.

Таке низьке податкове навантаження справляє позитивний вплив на приско­рення темпів розвитку сільськогосподарського виробництва, перетворення його на високоефективний сектор економіки.