1. Методика визначення ефективності галузевої структури аграрного підприємства

Економічна ефективність галузевої структури підприємства виявля­ється через економічну ефективність його товарних галузей. Перш ніж її здійс­нити, доцільно визначити місце і роль головної галузі в економіці підприємства. При цьому місце галузі визначається за показниками: 1) питомою вагою галузі в усіх виробничих витратах підприємства; 2) часткою трудових затрат галузі в за­гальних трудових затратах підприємства.

Роль головної галузі в економіці підприємства розраховують за такими пока­зниками: 1) часткою грошової виручки від реалізації продукції головної галузі в загальній виручці підприємства; 2) питомою вагою прибутку від реалізації про­дукції галузі в усій масі прибутку підприємства.

За умови, що головна галузь є збитковою, визначають її частку в загальній сумі збитку, не скоригованого на одержаний від інших виробництв прибуток.

Чим вища питома вага головної галузі у витратах виробництва і ірудових за­тратах, тим вагоміше місце займає ця галузь в економіці підприємства з позиції споживання виробничих ресурсів. Аналогічно підходять до оцінки показників ролі галузі в економіці підприємства.

Для однозначного висновку про значення головної галузі в економіці під­приємства доцільно розрахувати інтегральний показник К_р за формулою

де £ПВ_е/ — сума питомої ваги і-х видів ефекту (грошової виручки і прибутку)

від головної галузі в їх загальній сумі по підприємству; ХПВф, — сума питомої

ваги у-х факторів (виробничих і трудових затрат) в їх загальному обсязі по під­приємству.

Значення головної галузі в економіці підприємства зростає за К_р> 1. Якщо ж К_р < 1, то це свідчить, що головна галузь розвивається недостатньо динамічно й ефективно.

Для оцінки ефективності галузевої структури підприємства в цілому потріб­но порівняти структуру товарної продукції зі структурою прибутку під­приємства,, не скоригованого на позацінові доходи і витрати та на одержаний збиток від реалізації продукції окремих галузей.

Економічний зміст останнього показника полягає в тому, що він дозволяє визначити місце кожної галузі у формуванні головного джерела розширеного відтворення. Як правило, найбільшу питому вагу в структурі прибутку мають ті галузі, частка яких найвища в структурі товарної продукції.

Однак сказане не означає, що дані показники (питома вага галузі в структурі товарної продукції й в структурі прибутку) повинні збігатися за своїм абсолют­ним значенням. Завдяки поглибленню спеціалізації підприємства на виробницт­ві певного виду продукції знижується собівартість і поліпшується її якість. Це загальна закономірність, яка завжди виявляється за нормальних умов господа­рювання в межах раціонального рівня концентрації виробництва.

У результаті дії даного фактора питома вага спеціалізованих галузей у структурі прибутку підвищується порівняно з її часткою в структурі товарної продукції. Якщо ж спостерігається зворотне явище, це є свідченням відносно недостатнього рівня економічної ефективності виробництва продукції голов­ної галузі.

Для оцінки галузевої структури підприємства доцільно також використову­вати і такі економічні показники, як, наприклад, рентабельність поточних ви­трат, маса прибутку на 1 га посівної площі і на одну голову тварин, рентабель­ність авансованого і власного капіталів.

Для підвищення ефективності діяльності аграрні підприємства можуть удо­сконалювати свою галузеву структуру. В умовах насиченого ринку сільськогос­подарською продукцією ця проблема повинна бути постійно в їх полі зору.

Адже під впливом внутрішньої і зовнішньої конкуренції, зміни кон’юнктури ринку часто виникає необхідність у прискореному розвитку одних галузей і скороченні виробництва продукції інших. В результаті змінюється галузева структура виробництва, яка в свою чергу зумовлює зміну економічних параме­трів розвитку підприємства.

У зв’язку з цим виникає необхідність у поглибленому дослідженні впливу цього фактора на кінцеві результати господарювання і насамперед на масу при­бутку. Завдання полягає в тому, щоб визначити, наскільки маса прибутку під­приємства змінилася за рахунок зміни галузевої структури виробництва і наскі­льки — під дією інших факторів. Одержані результати дадуть змогу об’єктивно судити про доцільність здійснюваних змін у співвідношенні галузей.

Поставлене завдання може бути розв’язане таким чином. У разі коли підпри­ємство залишає незмінним набір галузей, але при цьому змінює співвідношення між ними за рахунок посиленого розвитку одних галузей і часткового згортання інших, то економічну ефективність таких змін у структурі виробництва можна

визначити за такою методикою.

Спочатку по кожній галузі потрібно розрахувати прибуток на 1 га посіву відповідної культури і на одну середньорічну голову тварин певного виду у зві­тний період. Потім визначають розрахунковий (умовний) річний обсяг прибут­ку П з виразу

де — площа посіву у -ї культури в базовому періоді; Р_Х] — вихід прибутку з 1 га посіву у -ї культури у звітний період; П_0ж/ — середньорічне поголів’я тва­рин і-то виду в базовому періоді; Ж_и — вихід прибутку на одну середньорічну

голову тварин /-го виду в звітний період; піт — відповідно кількість виро­щуваних у господарстві товарних культур і видів тварин.

Якщо фактичну масу прибутку у звітний період після зміни галузевої струк­тури виробництва позначити , а в базовий до зміни галузевої структури П₀, тоді загальний приріст прибутку буде становити:

АП = П, - П₀. (20.4)

Звідси приріст прибутку за рахунок змін у галузевій структурі виробництва можна визначити за формулою

Ар = П₁-П. (20.5)

Залишкова частина приросту прибутку ДЗП = ДП-Др є результатом дії ін­ших факторів. Одержаний приріст прибутку внаслідок змін у галузевій структу­рі виробництва свідчить про її доцільність і дає підстави для розробки необхід­них заходів з подальшого посилення позитивних тенденцій у таких змінах з урахуванням оптимального рівня концентрації виробництва.

У тому випадку, коли підприємство, крім змін у співвідношенні галузей, по­вністю згортає певну галузь (галузі) як економічно неперспективну і натомість починає розвивати нову для себе галузь (галузі), то ефективність таких карди-

нальніших змін у структурі виробництва можна визначити в два етапи. На пер­шому з них визначається за описаною вище методикою загальний приріст при­бутку, приріст прибутку за рахунок змін у галузевій структурі і приріст прибут­ку під дією інших факторів, але тільки по тих галузях, які були і залишаються функціонувати на підприємстві в зміненому співвідношенні.

На другому етапі до отриманого результату про приріст прибутку за рахунок змін у галузевій структурі виробництва необхідно додати прибуток від функці­онування нової галузі (галузей), яку розвиватиме підприємство, і відняти при­буток (збиток, що береться зі знаком «-») від галузі (галузей), яка повністю лік­відована. Отримана таким способом алгебраїчна сума прибутку і буде характеризувати ефективність зміни структури виробництва на підприємстві.

Як переконує практика, підприємство в сучасному ринковому середовищі має певні альтернативи у виборі галузей, а отже, і в зміні галузевої структури виробництва. Розглянемо цю проблему в прикладному аспекті.