7.5. Чиста продукція аграрних і переробних підприємств

Чиста продукція — це новостворена вартість, найважливіша скла­дова виробленого сукупного продукту (валової продукції") аграрного підприємс­тва чи товарної продукції переробного підприємства, що характеризує економі­чну ефективність виробництва.

Якщо вартість валової продукції сільського господарства, що набула товар­ної форми, виразити в поточних ринкових цінах, а решту її, яка використана на виробничі внутрішньогосподарські потреби і представлена приростом незавер­шеного виробництва та приростом вартості вирощування культурних наса­джень, оцінити за собівартістю, то у формалізованому вигляді в цілому по агра­рному підприємству вартість сукупного продукту можна зобразити виразом с + V + т, де с — спожиті засоби виробництва (предмети праці й амортизація основних засобів), V + т — чиста продукція.

Розмір чистої продукції є функцією від таких важливих факторів, як обсяг виробництва валової продукції, рівень товарності, цін реалізації продукції і спожитих засобів — с, у структурі вартості сукупного продукту.

До перших трьох факторів розмір чистої продукції перебуває у прямій про­порційній залежності, а до останнього — в оберненій. Частка спожитих засобів виробництва в структурі собівартості валової продукції має тенденцію до збі­льшення. Це об'єктивний процес, що відображає зміну діалектичного співвід­ношення між витратами живої і минулої праці зі зростанням її продуктивності.

Для того щоб кількісно визначити чисту продукцію аграрного підприємства, передовсім потрібно розрахувати валову продукцію за собівартістю її виробни­цтва (собівартість виробництва продукції рослинництва і тваринництва всіх ви­дів, приріст незавершеного виробництва за собівартістю, собівартість вирощу­вання багаторічних культурних насаджень, собівартість наданих на стороні послуг). Цей розрахунок ведеться за основним (сільськогосподарським) вироб­ництвом і окремо за іншими видами діяльності.

У результаті одержують такі перші дві складові вартості валової продукції: с + у. Далі від одержаного результату слід відняти виробничо спожиті ресурси, а саме: виробничо спожиті предмети праці, амортизацію основних засобів і ви­трати на оплату послуг, наданих підприємству зі сторони, тобто виконати дію (с + у) - с = V.

До здобутого результату (витрат на оплату праці) потрібно додати прибуток, що був одержаний від тих товарних галузей підприємства, в яких виручка від реалізації продукції перевищує повну її собівартість, і формалізовано зобразимо цей результат так: V + т'. Від цієї суми слід відняти збиток, що створився в га­лузях, де виручка від реалізації продукції була меншою за її повну собівартість. У результаті цієї дії дістають вартість чистої продукції підприємства V + т' - з = = у + т.

Для визначення за звітний рік чистої продукції переробного підприємства потрібно обчислити вартість товарної продукції за поточними цінами реалізації,

додати до неї приріст незавершеного виробництва і від одержаного результату відняти матеріальні витрати, амортизацію і вартість послуг, наданих сторонні­ми організаціями, тобто виконується дія (с + V + т) - с = V + т. Розмір чистої продукції переробних підприємств є функцією тих самих факторів, що й чистої продукції аграрних підприємств.

У наведеній методиці визначення чистої продукції аграрних і переробних підприємств її складовий елемент V представлений фондом оплати праці і соці­альними нарахуваннями (єдиним внеском на державне соціальне страхування).

Соціальні нарахування на оплату праці — це елемент витрат, що зменшує прибуток підприємства, і його включення до чистої продукції завищує її вели­чину з позиції можливостей використання цього економічного ефекту для по­треб виробництва. Тому більш точно чисту продукцію, яка б відображала реа­льний економічний стан підприємства, можна визначити без урахування цього елементу витрат. Тоді загальна формула визначення чистої продукції по під­приємству набуде вигляду (с+у)- с - V+т - з = V+т, де V — соціальні нараху­вання на оплату праці.

Економічне значення чистої продукції надзвичайно важливе, оскільки вона є основою розширеного відтворення. Адже для наступного циклу відтворення підприємство насамперед повинно відшкодувати спожиті засоби виробництва.

Розширене відтворення можна здійснити лише за рахунок чистої продукції, яку поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження. Співвідношення між цими фондами кожне підприємство встановлює самостійно, враховуючи при цьому абсолютний розмір чистої продукції, ступінь оснащеності виробництва, зношеність основних засобів, забезпеченість оборотними засобами, досягнутий рівень оплати праці працівників, ступінь розвитку соціальної інфраструктури, співвідношення між фондом оплати праці і прибутком.

Для оцінки економічного стану підприємства важливо проаналізувати таких два важливих показники, як питома вага чистої продукції у валовому продукті (товарній продукції) і частка оплати праці (разом з відрахуваннями на соціальні заходи або без них) у загальній сумі новоствореної вартості. Чим більша вели­чина цього кінцевого результату і вища частка його у вартості сукупного вало­вого продукту, тим за однакових інших умов є більше можливостей для відтво­рення факторів виробництва бажаними темпами, і навпаки.

Значну інформативність має і другий показник. Чим гірше працює підприєм­ство, тим буде більшою частка оплати праці (разом з відрахуваннями на соціа­льні заходи або без них) у загальній сумі чистої продукції, а отже, тим буде ме­ншою частка прибутку як основного власного джерела інвестицій.

У разі, коли підприємство не отримує ні прибутку, ні збитку, чиста продук­ція буде представлена лише фондом оплати праці, тому розглянутий показник Дорівнюватиме 100 %. Це та межа, за якої підприємство ще спроможне забезпе­чувати просте відтворення і зберігати своє існування як юридична особа.

За умов збиткової діяльності підприємства чиста продукція зменшується. Коли сума збитку досягає суми нарахованої оплати праці, то цей кінцевий ре­зультат буде дорівнювати нулю, а за подальшого збільшення суми збитку він Набуватиме від'ємного значення.

За роки економічної кризи в багатьох підприємствах, особливо в аграрних, кінцева продукція нерідко досягала мінус кількох сот тисяч гривень, що свідчить про їх номінальне банкрутство Тому підприємства повинні свосчасно кяавжтя калдявиьгях. заходів щодо недопущення збигтковості виробництва