1. Поняття якості, характеристика її показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції

Якість продукції — це сукупність її властивостей, що характеризу­ють міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згід­но з її цільовим призначенням. Це узагальнене визначення якості продукції.

У Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів» (2005 р.) дається таке визначення якості зазначеної продукції: «якість харчового продук­ту — ступінь досконалості властивостей і характерних рис харчового продукту, які здатні задовольняти потреби (вимоги) і побажання тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт».

Як переконує світовий досвід, якість продукції є функцією від рівня розвит­ку наукового техніко-технологічного прогресу і ступеню реалізації його резуль­татів у виробництво. Чим вища якість продукції, тим повніше задовольняються потреби споживачів і ефективніше вирішуються соціально-економічні пробле­ми розвитку суспільства.

У довгостроковий період існує тенденція до послідовного підвищення якості продукції. Це об’єктивний процес, спричинений дією закону зростаючих по­треб. Проте згадана тенденція на окремих відрізках часу не в змозі рельєфно виявитися через існування специфічного взаємозв’язку обсягу пропонування продукції і вимог споживачів до її якості. В умовах дефіциту, коли пропонуван­ня відстає від попиту, вимоги до якості продукції знижуються і нерідко істотно. Водночас із насиченням ринку продукцією її якість виступає на перший план, всезростаючі вимоги до неї поступово стають однією з основних рушійних сил виробництва.

Сільськогосподарська продукція має різне цільове призначення. За цим крите­рієм вона поділяється на три типи: кінцевого споживання, проміжну і сировину.

До продукції кінцевого споживання відносять ту продукцію, яка завдяки своїм біологічним якісним характеристикам безпосередньо використовується для особистого споживання (свіжі овочі, фрукти, ягоди, незбиране молоко тощо).

Продукція, призначена для подальшого використання в сільськогосподарсь­кому виробництві в наступних циклах відтворення, називається проміжною (насіння, посадковий матеріал, корми). Сільськогосподарська сировина (сиро­винні ресурси) представлена тими видами продукції, які використовуються для промислової переробки (цукровий буряк, технічні сорти картоплі, значна частка зерна, льонопродукція, соняшник тощо).

Кожному з цих типів продукції, а також продовольчим товарам, притаманні свої показники якості. Під показником якості розуміють кількісний вираз од­нієї або кількох однорідних властивостей продукції, що задовольняють певні потреби споживачів стосовно до її цільового призначення й умов використання. Відношенням фактично досягнутого показника якості до його нормативного (базового) значення визначають рівень якості продукції.

При обґрунтуванні показників якості й встановленні їх конкретних рівнів за певними видами продукції потрібне комплексне врахування таких чотирьох фа­кторів:

1. вимог (бажань) безпосередніх споживачів: населення, переробних підпри­ємств, аграрних підприємств, що використовують проміжну продукцію;

2. реальних можливостей досягнення встановлених показників якості за да­ного рівня розвитку продуктивних сил (техніки, технології, кваліфікації кадрів);

3. наявності розроблених методик, способів, прийомів визначення показни­ків якості й контролю за їх формуванням;

4. забезпечення матеріального стимулювання виробників за досягнення ви­щих показників якості та встановлення матеріальної відповідальності за їх зни­ження.

У вітчизняній економічній літературі й практиці господарської діяльності розрізняють такі показники якості.

Біологічні показники характеризують придатність сільськогосподарської продукції до споживання в їжу. Вони залежать від біологічних і фізіологічних особливостей рослин і тварин, у процесі вирощування і догляду яких одержу­ють цю продукцію. Серед даних показників найважливіше значення мають вміст у продукції макро- і мікроелементів, білка, вітамінів, цукру, крохмалю, жиру тощо. Для низки видів продукції важливе значення має також і її зовніш­ній вигляд.

За допомогою біологічних показників робиться висновок про прийнятність чи неприйнятність відповідного виду продукції для споживання і забезпечення нормальної життєдіяльності організму людини. Треба пам’ятати, що біологічні показники якості динамічні, досить істотно залежать від погодних і ґрунтових умов, можуть поліпшуватися або погіршуватися під виливом людини. Напри­клад, за дотримання усіх агротехнічних вимог до вирощування і збирання ози­мої пшениці та доробці зерна вміст білка в ньому може підвищуватися за інших однакових умов на шість і більше відсотків.

Показники технологічності характеризують такі властивості сільськогос­подарської продукції, які є необхідними і водночас дуже важливими для її ефе­ктивної промислової переробки або для виробничого використання в наступних циклах сільськогосподарського виробництва. За цими показниками оцінюють якість проміжної продукції і сільськогосподарських сировинних ресурсів. На­приклад, насіння зернових повинне мати відповідну схожість, сортову чистоту, вологість, не перевищувати граничну межу засміченості тощо.

Показники технологічності проміжної продукції справляють безпосередній вплив на продуктивність сільськогосподарського виробництва в його наступних стадіях (насіння — на рівень урожайності культур, корми — на продуктивність тварин), а сільськогосподарської сировини — на продуктивність і ефективність роботи переробних підприємств, кількість та якість кінцевої продукції, що ними виробляється.

Показники транспортабельності важливі для всіх трьох типів сільського­сподарської продукції — кінцевого споживання, проміжної, сировини, а також продовольчих товарів, оскільки характеризують ступінь їх придатності до пере­

пере­везення і до вантажно-розвантажувальних робіт відповідними засобами і спосо­бами. Найважливішими показниками транспортабельності є клас і габари \ и ва­нтажу (продукції), затрати часу і коштів для підготовки продукції до перевезен­ня, вартість тари і пакування, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, вартість перевезення.

Показники надійності важливі на всіх етапах руху продукції до споживання

• особистого чи виробничого. Вони свідчать про придатність продукції і про­довольства до збереження біологічних і низки технологічних показників якості за її зберігання і транспортування. Кількісно показники надійності вимірюють­ся строком зберігання продукції за різних методів його здійснення і відстанню ЇЇ перевезень на дорогах різного класу.

Показники екологічності дають змогу судити про екологічну чистоту про­дукції та її придатність до споживання в їжу людьми або для годівлі тварин з точки зору нешкідливості їх впливу на стан живого організму.

До показників екологічності відносять вміст у продукції радіонуклідів, ніт­ратів, нітритів, залишків пестицидів та інших небезпечних для життя людей елементів і речовин, що повинні особливо ретельно контролюватися з метою недопущення перевищення їх концентрації понад гранично допустимі норми. Дані показники водночас характеризують ступінь безпечності продукції для споживання в їжу людиною або на корм худобі.

Показники безпеки представлені тими особливостями або властивостями сільськогосподарської сировини, що характеризують ступінь безпеки працівни­ків у процесі її виробництва і виробничого використання (наприклад, вирощу­вання тютюну). Ці показники, як і показники екологічності, повинні жорстко контролюватися з метою здійснення відповідних застережних заходів.

Економічні показники характеризують ступінь економічної вигоди вироб­ництва сільськогосподарським товаровиробником продукції чи переробним підприємством — продовольчих товарів відповідною якістю. Найважливіши­ми з них є такі: ціна за одиницю продукції; прибуток на одиницю продукції; цінова конкурентоспроможність продукції; частка продукції, на яку одержано сертифікат якості; частка експортованої продукції в загальному обсязі її реалі­зації.

Естетичні показники мають особливе значення для кінцевої продукції, що споживається у свіжому вигляді, для продовольчих товарів і для товарів широ­кого вжитку для населення. Вони характеризують товарний вигляд продукції (наявність тургору, розмір, колір, а для товарів широкого вжитку — ще й ціліс­ність композиції, досконалість виробничого виконання продукції, раціональ­ність форми тощо).

Патентно-правові показники притаманні тим видам продукції, які захище­ні патентом. Вони описують якість нових винаходів, втілених у товар, їх ваго­мість. Водночас патентно-правові показники характеризують і патентну чисто­ту товару, тобто можливість безперешкодної реалізації його на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Як уже зазначалося, якість продукції відіграє надзвичайно важливу роль у підвищенні її конкурентоспроможності та конкурентоспроможності підприємс­

тва в цілому. Економічне суперництво підприємств, окремих об’єднань, боро­тьба їх за ринки збуту зосереджується не тільки на ціні, а й значною мірою на нецінових факторах. Серед цих факторів — реклама, створення сприятливих умов для реалізації продукції, забезпечення (за необхідності) післяпродажного обслуговування покупців особливе місце займає якість продукції.

Зрозуміло, що за однакової ціни більшим попитом користуватиметься про­дукт, який має кращу якість. Водночас істотне поліпшення підприємством якос­ті продукції порівняно з аналогічною продукцією конкурентів дає йому можли­вість підвищувати ціну на неї, не втрачаючи при цьому своїх споживачів, а часто навіть збільшуючи обсяг продажу. Якісна продукція забезпечує вищу прибутковість виробництва і фінансову стійкість підприємства, підвищує його імідж, сприяє виходу підприємства на світовий ринок, повніше задовольняє по­треби суспільства в ній, завдяки чому в державі формується більш сприятливий соціально-психологічний клімат.

Завдяки поліпшенню якості і раціональному використанню інших нецінових факторів підприємство може одержати не тимчасові переваги над конкурента­ми, як при зниженні ціни, а довготривалі, оскільки останнім потрібно досить багато часу, щоб удосконалити товар і внести необхідні зміни в технологію йо­го виробництва.