2. Рентабельність виробництва і методика визначення її показників

Економічна ефективність виробництва вимірюється багатьма показ­никами, у тому числі і такими, які уже розглянуті у попередніх темах. Це, на­приклад, показники продуктивності виробничих ресурсів (продуктивність осно­вного капіталу, оборотного капіталу, річна продуктивність праці, продуктив­ність землі) і продуктивності виробничо-спожитих ресурсів (матеріаловіддача, працевіддача, землевіддача, амортвіддача).

Ефективність виробництва характеризують і показники собівартості продук­ції та її трудомісткості. Все ж особливу роль для вимірювання й оцінки еконо­мічної ефективності виробництва мають показники рентабельності, які частково вже розглянуті в попередній темі.

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність ви­робництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі показники: рівень рентабельності, рентабельність прода­жу, рентабельність інвестованого капіталу, рентабельність чистого робочого капіталу, норма прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку.

Рівень рентабельності Р визначається для окремих видів продукції за фор­мулою

де П — прибуток від реалізації (робіт, послуг); ГЦ — повна собівартість реалі­зованої продукції (її виробнича собівартість + витрати на збут + адміністративні витрати + інші операційні витрати).

Оскільки коефіцієнт віддачі за реалізованою продукцією (грошовою вируч-

кою) , де РП — вартість реалізованої продукції (робіт, послуг)за по-

точними цінами реалізації , то рівень рентабельності можна також визначити з ви­разу

або Р = (К_рп-1)*100.

Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. Якщо, скажімо, рівень рентабельності становить 85 %, це означає, що підприємство за рахунок одержаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати виробництва на реалізовану продукцію і додатково оде­ржало на кожну гривню цих витрат по 0,85 грн прибутку. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник «рівня збитковості» як відсоткове відношення суми зби­тку до повної собівартості цієї продукції.

Загалом по підприємству рівень рентабельності доцільно визначати за трьо­ма показниками:

• рівень виробничої рентабельності підприємства Р_вр, що визначається за ва­ловим прибутком

де ВаП — валовий прибуток підприємства; ВС_рп — виробнича собівартість реа­лізованої продукції (робіт, послуг);

• рівень рентабельності операційної діяльності підприємства Р_од, що визна­чається за операційним прибутком ОП:

де АВ — адміністративні витрати; ВЗ — витрати на збут; І_ов — інші операційні витрати. Знаменник формули відображає повну собівартість реалізованої про­дукції (робіт, послуг) підприємства ІІс;

• рівень рентабельності звичайної діяльності підприємства Р_зд, що визнача­ється за прибутком від звичайної діяльності до оподаткування П_зд:

де Пс — повна собівартість продукції (робіт, послуг); ФВ — фінансові витрати; Ву, — втрати від участі в капіталі інших підприємств; І_в — інші витрати від звичайної діяльності.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використан-

ня всіх авансованих засобів. Тому для визначення ефективності усіх ішсоц, них ресурсів визначаються такі показники рентабельності:

• рентабельність авансованого капіталу у шести модифікаціях (методика ц визначення наведена в темі 14);

• рентабельність виробничого капіталу Р_вк:

де ОК і ОБ_к — середньорічна вартість відповідно основного виробничого капі­талу й оборотного виробничого капіталу;

• рентабельність чистого робочого капіталу (RONА — Return on Net Assets).

де ЧРК — чистий оборотний капітал (оборотні активи — поточні зобов’язання);

• рентабельність інвестованого капіталу (ROI — Return on Investment)'.

чп*пр(і-с.)

де ПР — виплачені відсотки за кредит; С₀ — ставка оподаткування прибутку, коефіцієнт; ІК — інвестований капітал (власний капітал + платний позичковий капітал).

Для характеристики ступеня ефективності агропромислового виробництва і подальших перспектив його розвитку ці показники є надто важливими, оскі­льки той самий рівень рентабельності для окремих видів продукції не створкх ще однакових умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу ви­робництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною капітал о- і матеріало­місткістю.

Наведені показники рентабельності, що орієнтовані на врахування усіх аван­сованих ресурсів, тісно взаємопов’язані. Скажімо, чим вища рентабельність авансованого капіталу, тим вищою буде за однакових інших умов рентабель­ність виробничого капіталу, чистого робочого капіталу та інвестованого капіта­лу, оскільки вони входять до його складу. Все ж кожний із цих показників має свій конкретний економічний зміст.

Скажімо, показник рентабельності виробничого капіталу показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціоную­чого виробничого капіталу. Зростання цього показника, як й інших показник** рентабельності свідчить про підвищення ефективності виробництва.

Важливо також зазначити, що показник фактично досягнутої рентабельності виробничого капіталу використовується як критерій для оцінки ефективносте інвестицій за недисконтованими показниками. Показник RONA характере^ ефективність використання власного оборотного капіталу, взятого разом з ос­новним капіталом підприємства. Рентабельність інвестованого капіталу' вказує

на потенційну ефективність його використання в разі повернення підприємст­вом платних боргових зобов’язань.

В умовах ринкового середовища і зростання конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках надто важливо для оцінки економічної ефективності виро­бництва визначати такий показник, як рентабельність продажу Рп, що розра­ховується за формулою

де ГВ — грошова виручка (чистий дохід) від реалізації продукції.

У буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага при­бутку в загальній сумі грошової виручки (чистому доході) від реалізації про­дукції.

Зрозуміло, що з підвищенням рівня цього показника зміцнюється за однако­вих інших умов економічний стан підприємства, і навпаки. Проте показник рен­табельності продажу має більш глибокий економічний зміст, оскільки характе­ризує цінову конкурентоспроможність товару.

Якщо, наприклад, показник рентабельності продажу становить 50 %, то це означає, що ціна, за якою реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50 % і при цьому підприємство не нестиме збитків, досягаючи нульової рента­бельності.

Допускаємо, що валовий прибуток від головної галузі підприємства стано­вить 400 тис. грн, обсяг реалізації продукції — 900 тис. та її виробнича собівар­тість — 500 тис. грн. Звідси рентабельність продажу становитиме 44,44 % - -(400:900): 100.

Якщо ціна на продукцію знизиться на зазначений відсоток, обсяг продажу становитиме тільки 500 тис. грн (900 • (100 - 44,44) : 100, тобто знизиться до суми, достатньої лише для відшкодування понесених витрат. Зрозуміло, що прибуток при цьому дорівнюватиме нулю. Зазначимо, що даний показник по­трібно розраховувати по кожному виду продукції, яка набуває товарної форми. (Докладніше про це йтиметься в темі 17.)

Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством прибутку на площу сільськогосподарських угідь. Як буде розкрито далі, цей показник набуває особливого значення для ха­рактеристики ефективності виробництва окремих видів продукції.

Рентабельність аграрних підприємств безпосередньо залежить від досягну­того рівня ефективності окремих видів виробництв. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, а які низько ефективні, й на основі одержа­ної інформації розробити заходи з дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельнос­ті в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рі­вень рентабельності, рентабельність продажу і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на 1 га ріллі.

За окремими культурами доцільно розраховувати чотири показники: рівень рентабельності, рентабельність продажу, масу прибутку на 1 га посіву і масу прибутку на реалізований 1 ц продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини.

По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому для рослин­ництва слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабе­льних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на 1 га по­сіву певної культури М_к необхідно визначати з обов’язковим урахуванням її рівня товарності за формулою

де П_к — прибуток, одержаний від реалізації певної культури; 5_К — площа посі­ву культури; К_т — коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на 1 га посіву культу­ри дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити дохідність галузі. Якщо, скажімо, з 1 га цукрового буряку за 100 % рівня його товарності одержано 2100 грн прибутку, а з 1 га посіву зернових за 50 % рівня товарності, але без йо­го врахування — лише 1050 грн. Це не означає, що ефективність виробництва першої культури за цим показником вдвічі вища за другу. Якби половина зерна не була залишена на внутрішньогосподарські потреби, а реалізувалась, то з 1 га посіву зернових підприємство одержало б стільки ж прибутку, як з такої самої площі посіву цукрових буряків.

По тваринництву в цілому визначають рівень рентабельності, рентабельність продажу і приведену масу прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збит­ки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, рентабельність продажу, масу прибутку на одну середньорічну голову і масу прибутку на 1 ц реалізованої продукції.

При оцінці ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену масу прибутку. Якщо користуватися ли­ше показником рівня рентабельності, може скластися неправильне уявлення про економічну ефективність, а отже, і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах господарства.

Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності мо­же бути досягнутий за різної маси прибутку на 1 га посіву. Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємс­тво для нових інвестицій, задоволення потреб власників і матеріального симу­лювання працівників, тим ліпші його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.