21.4. Світовий досвід розвитку агропромислової інтеграції кооперативного типу

У світовій практиці набула розвитку агропромислова інтеграція коо­перативного типу. Можна виділити два різновиди такої інтеграції: західноєвро­пейська та північноамериканська.

У США і Канаді пішли шляхом створення гігантських багатопрофільних ко­оперативів, які довгий час успішно розвивалися в умовах жорсткої конкуренції як на Американському континенті, так і за його межами. Так, за повідомленням В. О. Цимбал а, Саскачеванський пшеничний кооператив «Saskatchewan Wheat Poul» був найбільшим пшеничним кооперативом, мав 450 зернових елеваторів. До нього було приєднано кооператив тваринників, введено в дію олійний ком­бінат, борошномельний комплекс. Ним створювалися спільні підприємства з виробництва добрив, переробки олійних культур та у сфері міжнародного мар­кетингу зерна, викуповувалися пакети акцій збанкрутілих компаній. Коопера­тив вкладав свої капітали у виробництво спирту, солоду, пива, в борошномель­ну і хлібопекарську промисловість.

Кооператив «Agwau» вважався найбільшим сільськогосподарським коопера­тивом СІЛА, доходи якого в сприятливі роки доходили до 4 млрд дол. Про роз­мір кооперативу свідчать дані щодо кількості його членів — 92 тис. і кількості представницьких структур — у 13 штатах США. Спочатку це був суто марке­тинговий кооператив з продажу через власну торговельну мережу сільськогос­подарської продукції. Також здійснював консервування овочів, мав досить роз­галужене і потужне складське та холодильне господарство. З часом діяльність кооперативу все більше урізноманітнювалася. Кооператив розширював торго­вельну діяльність: продавав добрива, корми, бакалійні товари. Водночас здійс­нював переробку зерна, молока, виробництво олії.

Слід особливо наголосити: сфера діяльності кооперативу стала виходити далеко за межі агропромислового виробництва. Він став займатися лізингом, електропос- тачанням, газифікацією, володів контрольним пакетом акцій кіноіндустрії тощо¹⁷.

Ці гігантські провідні кооперативи, а також подібні до них за масштабами діяльності та її багатопрофільністю кооперативи «Farmland Industries», «Tri Valleu Growers», «Pice Grower Association» стали банкрутами в перші роки XXI ст. Це було сприйнято як найбільшу сенсацію в кооперативному русі. Економі­чний крах кооперативних гігантів, за оцінками М. Фултона², спричинений не­ефективними економічними зв’язками та високим рівнем диверсифікації на­прямів діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринках; втратою членами кооперативу почуття обов’язковості щодо участі в його діяльності; запізніле ре­агування на зміни ринкової кон’юнктури і запити ринку; відбувалося скорочен­ня частки аграрного сектора в товарообороті; використання прибутку від аграр­ної сфери для покриття неприбуткових видів несільськогосподарської діяль­ності, що породжувало відцентричні сили в членів кооперативу та їх вихід з йо­го складу; багатоступінчата, непрозора організаційна структура кооперативів, що породжувало складність управління кожним із них, втрату гнучкості в при­йнятті рішень, виникнення різноманітних конфліктних ситуацій; розпорошення видів діяльності і втрату стратегічних орієнтирів; неспроможність справлятися зі структурними проблемами щодо реорганізації діяльності кооперативу: чи по­силювати централізоване управління, чи, навпаки, децентралізувати його і як будувати стосунки між центральним апаратом і філіями.

Таким чином, агропромислова інтеграція кооперативного типу за американ­ським зразком за сукупністю наведених причин банкрутства гігантських коопе­ративів дає підстави зробити узагальнений висновок: такі кооперативи форму­валися за значного ігнорування основних принципів створення кооперативів та їх основного функціонального призначення — обслуговувати сільськогоспо­дарських товаровиробників, дотримуватися демократичного принципу при прийнятті рішення: один член — один голос, який часто порушувався з орієн­тацією на принцип голосування в товариствах з обмеженою відповідальністю.

Особливо негативну роль відіграли надмірна багатопрофільність (вертика­льна конгломератна інтеграція) і масштаби діяльності. Наведені приклади банк­рутства гігантських структур повинні стати серйозним застереженням для бага­тьох вітчизняних холдингових компаній, які в своїй діяльності стали виходити далеко за межі агропромислового виробництва, водночас орієнтуючись на збі­льшення площ сільськогосподарського землекористування, що загрожує виник­ненню конфлікту інтересів різнопрофільних структур і ускладненню системи управління такими компаніями.

Європейська модель агропромислової інтеграції в кооперативному секторі будується за іншою ідеологією: тут відсутня гігантоманія і надмірна урізно-манітненість діяльності. Створені вертикально інтегровані кооперативи є більш однопрофільними, вузькоспеціалізованими, їм не притаманна гостра конкурен­ція. Головною метою їх діяльності є не одержання прибутку, як це властиво американським кооперативам, а обслуговування своїх членів.

Важливою є й та обставина, що кооперативи з переробки сільськогосподар­ської продукції забезпечують обов’язкові норми і вимоги до технології вироб­ництва продукції та її якості і застосовують жорсткі санкції до тих членів коо­перативів, які їх порушують.

Принциповою особливістю переробних кооперативів є те, що вони поступо­во розширюють свої виробничі функції в інтересах фермерських господарств. Наприклад, кооперативи з переробки молока ведуть племінну роботу, організо­вують штучне осіменіння корів, постачають необхідне обладнання, надають рі­зні консультаційні послуги, а м’ясопереробні — ведуть племінну роботу, поста­чають фермерам комбікорми, білкові добавки тощо.

У кооперативах з переробки сільськогосподарської продукції прибуток між їх членами розподіляють, як правило, пропорційно розміру їх економічної діяльно­сті — обсягу поставленої ними сировини на переробку. Такий механізм розподі­лу прибутку від сумісної діяльності інтегрованого виробництва досить простий і водночас ефективний, оскільки ставить економічну вигоду фермера в пряму за­лежність від того, який обсяг продукції він виробив і направив на переробку.

За останні роки в країнах ЄС спостерігається процес концентрації коопера­тивного сектора економіки. За даними А. Г. Пацова, з 1986 по 2003 pp. кількість кооперативів у сільському господарстві країн ЄС зменшилася на 41 %, але їх річний товарообіг зріс на 37 %К

Спостерігається також деяка еволюція фундаментальних основ внутрішньо­го економічного середовища агропромислових кооперативів. Зокрема, має місце деякий відхід від дотримання кооперативних принципів. Скажімо, спочатку в США, а тепер і в окремих країнах Західної Європи виник новий різновид коо­перативів, в яких паї членів кооперативу мають вартість і можуть вільно прода­ватися. Наприклад, в Ірландії створюються кооперативно-акціонерні товарист­ва, в яких переробка сільськогосподарської продукції належить акціонерному товариству, але його контрольним пакетом акцій володіє кооператив.

У вітчизняному агропромисловому комплексі агропромислова інтеграція ко­оперативного типу не набула розвитку. У темі 3 зверталася увага на необхід­ність прискореного розвитку виробничих обслуговуючих кооперативів різного профілю. Це ж стосується і таких кооперативів з переробки сільськогосподар­ської продукції. Нині продовжується ціновий диктат підприємств III сфери АПК (самостійних чи дочірніх підприємств агропромислових холдингів), від чого економічно потерпають сільськогосподарські товаровиробники. Тому вони економічно заінтересовані мати власне переробне виробництво.

Проте більшість аграрних підприємств неспроможні через обмежені фінан­сові ресурси створювати власні переробні виробництва з сучасною передовою технологією. Більш того, навіть за наявності коштів (власних і позичкових) та­кий крок економічно не завжди може бути виправданий, оскільки згадані пере­робні виробництва також будуть відносно малими за розмірами порівняно із сучасними потужними і модернізованими переробними підприємствами, а от­же. менш ефективними і неконкурентоспроможними.

Тому подальший розвиток агропромислової інтеграції в цих умовах можли­вий. як уже зазначалося, шляхом кооперації, тобто добровільною централізацією частини ресурсів сукупності аграрних підприємств, інших сільськогосподарських товаровиробників із метою будівництва спільного переробного підприємства, ра­ціонального за розмірами і з глибинною переробкою сировини, що забезпечує виробництво конкурентоспроможної за якістю та ціною кінцевої продукції.

На цей шлях доцільно ставати насамперед тим аграрним підприємствам, які входять до сировинної зони переробного підприємства з низькою ефективністю виробництва через його технічну і технологічну відсталість. У сучасних умовах такі кооперативні переробні підприємства можуть мати вищу конкурентоспро­можність за спеціалізації на переробці рослинницької продукції.

Успішне функціонування переробних кооперативів можливе за встановлення досконалих економічних взаємовідносин між їх учасниками. Головне в системі цих відносин — механізм розподілу прибутку від сумісної діяльності. Він тоді відповідатиме матеріальним інтересам учасників інтегрованого виробництва, коли додатковий прибуток розподілятиметься пропорційно вкладеним ними за­собам у спільний захід.

Тобто тут може бути використаній! досвід європейських країн щодо ство­рення однопрофільних вузькоспеціалізованих кооперативів із переробки сільсь­когосподарської продукції і діючого у них механізму розподілу прибутку від сумісної діяльності.

Заслуговують на додаткове вивчення і нові тенденції в еволюції кооператив­них принципів стосовно вільного обігу паїв членів кооперативу та створення кооперативно-акціонерних товариств. Слід брати до уваги ту обставин), що розвиток агропромислової кооперації можливий лише за вагомої державної під­тримки, насамперед на етапі формування стартового капіталу.