11.2. Витрати на утримання техніки та економічні підходи до визначення доцільності її придбання порівняно з підрядом або заміною

Витрати, пов'язані з утриманням техніки, є складовою всіх витрат підприємства. Розмір їх в абсолютному і відносному виразах зростає у зв'язку з підвищенням забезпечення виробництва необхідними силовими і робочими машинами і різким подорожчанням паливно-мастильних матеріалів та самої техніки. Щоб не допустити невиправданого зростання витрат на утримання техніки і по можливості їх мінімізувати, важливо чітко уявляти механізм фор­мування окремих складових елементів цих витрат і завдяки цьому здійснювати адекватний умовам підприємства режим економії.

Усі витрати на утримання техніки поділяють на постійні і змінні. Постійні витрати — це витрати, які не залежать від інтенсивності використання техніки — кількості годин роботи або виконаного обсягу робіт.

Нині в аграрних підприємствах України ці витрати представлені амортизаці­єю, страховими платежами (на розсуд підприємства) і витратами на утримання приміщень, в яких зберігається техніка. В країнах з розвинутим ринком до по­стійних, крім названих, відносять ще відсотки і податок на майно.

Відсоткові витрати дорівнюють відсотковій ставці за кредит, що був узятий для купівлі техніки. За умови, що вона придбана за власні кошти, розмір цих витрат розраховують як добуток відсоткової ставки на середню величину капі­таловкладень, визначену як частка від ділення суми первісної і ліквідаційної ва­ртостей техніки на два. Відсоткова ставка в даному випадку береться на рівні найбільш вірогідної норми прибутку на капітал.

Змінні витрати на техніку безпосередньо пов'язані з її експлуатацією. До них відносять витрати на паливо і мастила, ремонт техніки, оплату праці робіт­ників, які її обслуговують, інші витрати (наприклад, ганчірний матеріал).

Сума постійних і змінних витрат дає сукупні річні витрати на утримання техніки. Діленням цих витрат по машинно-тракторному парку на загальний об­сяг виконаних ним робіт в умовно-еталонних гектарах визначають собівартість одиниці цих робіт. По окремих тракторах доцільно визначати собівартість 1 га виконуваних ними робіт (оранка, посів, культивація тощо).

До сукупних витрат включають і витрати (постійні та змінні) на утримання тих причіпних (навісних) машин і знарядь, в агрегатуванні з якими працює той чи інший трактор. За іншими видами техніки, наприклад, по зернових, буряко­збиральних, силосозбиральних, кукурудзозбиральних комбайнах, сукупний об­сяг витрат відносять до зібраної площі; по сінопакувальних преспідбирачах — до кількості тонн упакованого сіна, по стаціонарних двигунах — до кількості відпрацьованих годин.

Обсяг річних витрат на утримання техніки на одиницю робіт (продукції) за­лежить від трьох факторів: строку її корисного використання, співвідношення між постійними і змінними витратами, а також від обсягу виконуваних робіт. Зі збільшенням першого і третього факторів та зменшенням частки постійних витрат У загальній їх сумі собівартість одиниці робіт (продукції) зменшується, і навпаки.

Співвідношення між постійними і змінними витратами на утримання техніка € важливим економічним параметром, за допомогою якого можна правильно розв'язувати важливі проблеми господарської діяльності. Однією з таких про­блем є обґрунтування обсягу робіт, за якого робиться висновок про доцільність купувати та експлуатувати власну техніку порівняно з її підрядом.

Важливість її посилюється тим, шо для багатьох аграрних підприємств України залишається гострою проблема нестачі окремих видів техніки для ви­конання сільськогосподарських та інших робіт. Одним із варіантів її розв'язан­ня стало створення спеціалізованих фірм — машинно-технологічних станцій (МГС), які надають підрядні послуги таким підприємствам за відповідну плату . Ці послуги можуть надавати й економічно міцні аграрні підприємства та АПФ — великі інтегровані структури.

Зі зміцненням економіки аграрних підприємств кожному з них необхідно вирішувати питання: чи продовжувати користування послугами підрядної фір­ми, чи придбати власну техніку для виконання заданого обсягу робіт. Щоб одер­жати відповідь на це, необхідно розрахувати річні постійні і змінні витрати на утримання потрібної техніки з розрахунку на одиницю виконуваних робіт. Вод­ночас слід знати вартість підряду за одиницю роботи, виконуваної даним видом техніки.

Тоді обсяг робіт, за якого підприємство досягає беззбиткової роботи власної техніки порівняно з послуг ами підрядників, можна визначити за формулою

де Q (2 — обсяг робіт, за якого досягається беззбитковість роботи власної техніки порівняно з її підрядом (іншими словами, за такого обсягу робіт витрати на утримання власної техніки дорівнюватимуть витратам на її підряд); П_в — по­стійні витрати на утримання техніки протягом року, грн; В_п — вартість підряду техніки за одиницю роботи, грн; З_в — змінні витрати на утримання техніки в розрахунку на одиницю роботи, грн.

Наприклад, підприємство здійснювало збирання зернових культур за допо­могою підрядного комбайна. Рішення про купівлю власного комбайна можна прийняти на основі аналізу такої інформації.

Скажімо, ціна зернового комбайна 600 тис. грн¹, норма амортизації 10 %. Під­приємству не вистачало власних коштів і воно взяло кредит на суму 100 тис. грн терміном на один рік під 15 % річних. Нараховані відсотки за кредит виплачу­ються одноразово водночас із поверненням тіла кредиту. Витрати на ремонт комбайна і його технічне обслуговування в розрахунку на 1 га зібраної площі — 20 грн, вартість паливно-мастильних матеріалів і оплата праці комбайнерів на цю ж площу відповідно 38 і 10 грн, витрати на утримання приміщення, в якому зберігається комбайн, — 1600 грн на рік.

Звідси постійні річні витрати на утримання комбайна 76 600 ірн, у тому числі:

а) амортизація (600 • 10): 100 ~ 60 000 гри;

б) сума нарахованих відсотків за кредит 100 - 0,15 ~ 15 і ис. гри;

в) витрати на утримання приміщення 1600 гри.

Змінні витрати в розрахунку на 1 га зібраної площі становлять 6Н гри, у юму числі пальне і мастильні матеріали 38 гри, ремонт і технічне обслуговування — 20 грн і оплата праці комбайнерів 10 гри. Звідси обсяі збиральних робіт, за якого підприємству економічно рівновигідно збирати зернові власним ком­байном чи брати комбайн на підряд становитиме 76 600 : (320 68) - 304 га.

Якби підприємство не брало кредиту, а придбало комбайн повністю за власні кошти, то постійні втрати склали б 61 600 грн, а критичний обсяі робіт дорів­нював би 244 га, або 61 600 : (320 - 68). Це означає, то за меншої ніж 304 га площі збирання зернових культур підприємству економічно вигідніше брати комбайн на підряд. Зі збільшенням цієї площі експлуатація власного комбайна господарству обходитиметься дешевше, ніж наймано го (табл. 11.1).

Правомірність даного висновку підтверджується даними про середні постій­ні і середні сукупні витрати (постійні + змінні) з розрахунку на 1 га зібраної площі з наступним нанесенням їх на ірафік (рис. 11.1). Розрахунок здійснював­ся за другим варіантом.

Таблиця 11.1

РОЗРАХУНОК питомих ПОСТІЙНИХ І ЗМІННИХ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ ЗЕРНОВОГО КОМБАЙНА, тис. грн/га

Збиральна площа, га	Постійні витрати	Сукупні витрати (постійні + шінні)
40	61 600 : 40 = 1540	1540 + 68 = 1606
60	61 600 : 60 = 1027	1027 + 68- 1095
so	61 600 : 80 = 770	770 + 68 - 838
100	61 600: 100 = 616	616 + 68 = 684
120	61 600: 120 = 513	513 + 68-581
140	61 600: 140 = 440	440 + 68 - 508
160	61 600: 160 = 385	385 + 68 - 453
180	61 600: 180 = 342	342 + 68 - 410
200	61 600 : 200 = 308	308 + 68 - 376
208	61 600 : 208 = 296	296 + 68-364
220	61 600:220 = 280	280 + 68 - 348
240	61 600:240 = 257	257 + 68 = 325
244	61 600:244 = 252	252 + 68 - 320
260	61 600:260 = 237	237 + 68 = 305
300	61 600 : 300 = 205	205 + 68 = 274
340	61 600:340=181	181+68 = 249

Як бачимо, за плоїш збирання 244 га сукупні втрати на утримання масного комбайна становлять 320 гри, тобто збігаються із вартістю підрядник робіт.

На рис. 11.1 видно, що крива сукупних витрат перетинається з лінією варто­сті підрядних робіт АБ у точці К і ця точка перетину відповідає збиральній площі 244 га, коли утримувати власну техніку буде не дорожче від підрядних послуг.

Не важко також помітити, що за більшої площі (наприклад, 300 га), сукупні витрати на утримання власного комбайна становитимуть 274 грн, тобто будуть на 46 грн нижче, ніж вартість підряду (320 - 274). З наступним збільшенням збиральної площі витрати на утримання власного комбайна істотно знижуються і за 340 га становитимуть лише 249 грн.

Слід пам'ятати, що для виконання тієї ж роботи можуть використовуватися різні марки машин, що відрізняються за рівнем продуктивності. Як правило, більш продуктивні машини мають вищу ціну і для їх придбання потрібний бі­льший власний або позичковий капітал. Тому і постійні витрати на утримання

такої техніки в абсолютному і відносному вираженнях більші, ніж на утримання менш продуктивної. Внаслідок цього точка перетину постійних втрат з лінією вартості підряду щодо більш продуктивних і дорожчих машин досягається піз­ніше. А цс означатиме, що придбання такої техніки стає економічно вигідним за більших обсягів виконуваних робіт.

Іншою проблемою, яку можна обґрунтовано розв'язати на підставі аналізу динаміки співвідношення між постійними і змінними втратами, є заміна техні­ки. Існує багато причин, що зумовлюють необхідність такої заміни, проте одні­єю з найважливіших є специфічність руху річних витрат на експлуатацію влас­ної техніки впродовж строку експлуатації.

В умовах застосування методів прискореної амортизації, починаючи від пе­рших років експлуатації техніки, сукупні витрати на її утримання знижуються за рахунок постійних витрат (головним чином завдяки зменшенню амортиза­ційних відрахувань). Проте в наступні роки зі старінням техніки сукупні витра­ти починають зростати через збільшення витрат паливно-мастильних матеріалів і перевищення темпів збільшення витрат на її ремонт над темпами зниження амортизаційних відрахувань.

Іншими словами, зростання сукупних витрат починається тоді, коли знижен­ня постійних витрат не може компенсувати підвищення змінних витрат, пов'язаних з експлуатацією техніки. Це і є сигналом для постановки питання про заміну старої техніки на нову.

Проте тут не слід приймати скороспілого рішення. Спочатку треба детально спрогнозувати витрати на утримання старої техніки на наступний рік і порівня­ти їх із середньорічними витратами на нову техніку протягом усього строку ко­рисного використання. Заміна економічно доцільна лише тоді, коли вказані ви­трати на стару техніку перевищують середньорічні витрати на нову анало­гічного зразка.