12.2. Структура оборотного капіталу й оцінка запасів за їх виробничого споживання

Склад оборотного капіталу підприємств досить різноманітний. Від­соткове співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу нази­вають його структурою. По окремих підприємствах вона може істотно різни­тися, що зумовлено їх виробничим напрямом і рівнем розвитку економіки. Наведемо приклад структури оборотного капіталу по одному з аграрних під­приємств Київської області, що має зерново-скотарський виробничий напрям (табл. 12.1).

Структура оборотного капіталу піді1ригмс I н а жрново-скотарського виробничого напряму на початок 2011 р.

Окзіадсші оборотною капіталу	Структура оборотного капіталу		Структура оборотного капіталу сфери виробництва і сфери обігу
	Тис.грн	%
І Оборотная капітал сфери виробництва, І всього	10 740	51,7	100
у тому числі виробничі запаси	5449	26,2	50,7
поточні біологічні активи	3668	17,7	34,2
незавершене виробництво	1623	7,8	15,1
Оборотний капітал сфери обігу — всього	10 032	48,3	100
у тому числі |
готова продукція	8044	38,7	80,3
товари	—	0	0
векселі одержані	—	0	0
дебіторська заборгованість за товари, робо- 1 ти, послуги за чистою реалізаційною вартістю	340	1,6	3,4
дебіторська заборгованість з бюджетом і	1024	4,9	10,2
інша дебіторська заборгованість	566	2,7	5,6
поточні фінансові інвестиції	—	0	0
грошові кошти та їх еквіваленти	58	0,3	0,5
інші оборотні активи	—	0	0
і Оборотний капітал підприємства (всього оборотних активів)	20 772	100	X

Дані табл. 12.1 свідчать, що на даному підприємстві дещо більше половини оборотного капіталу припадає на оборотний капітал сфери виробництва. У його складі найбільшу питому вагу займають виробничі запаси. Найвищим цей пока­зник є в спеціалізованих господарствах з вирощування і відгодівлі великої рога­тої худоби та у свиновідгодівельних підприємствах через високу концентрацію поголів'я і значні запаси кормів, необхідних для його утримання.

Частка фондів обігу (особливо грошових коштів) значно залежить від еко­номічного стану підприємств, розміру інвестицій на розширення виробництва і загальної кон'юнктури ринку. В період економічної кризи підприємства потра­пляють у скрутне фінансово-економічне становище і, як показує практика, пи-

тома вага грошових коштів (на розрахункових рахунках банків, валютних раху­нках) в них через це істотно знижується.

Як видно з табл. 12.1 частка грошових коштів в оборотному капіталі підпри­ємства становила лише 0,3 %. Тимчасом переважаюча їх частка знаходилася в розрахунках (19,2 %), що є наслідком слабкого фінансово-скономічиого стану підприємства і ще не до кінця подоланої у 2011 р. платіжної кризи.

При вибутті виробничих запасів — виробничому їх споживанні в процесі створення нових споживних вартостей, при продажу, обміні тощо — їх варті­сна оцінка може здійснюватися згідно з П(С)БО 9 «Запаси» за одним із таких методів:

ідентифікованою собівартістю відповідного виду запасів — використову­ється для оцінки тих запасів, серед яких один їх вид не замінить іншого; це ж стосується запасів, що використовуються для виконання спеціальних проектів і замовлень;

середньозваженою собівартістю — оцінка за цим методом здійснюється окремо по кожному виду запасів за допомогою формули

де СС, — середньозважена собівартість одиниці у'-го виду запасів; С_вп/ — сумар­на вартість залишкуу-го виду запасів на початок звітного місяця; Вр/ — вартість одержаних у звітному місяці запасів у-го виду; СК_П7 — сумарна кількість запасів у-го виду на початок звітного місяця; Оз, — одержана у звітному місяці кіль­кість запасів у-го виду;

методом ФІФО — здійснюється таким чином, що запаси, які першими від­пускаються у виробництво чи вибувають за іншим каналом, оцінюються за со­бівартістю перших за часом надходження екземплярів запасів відповідного ви­ду. Іншими словами, цей метод ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються (вибувають) у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство;

за нормативними витратами — для практичної реалізації даного методу використовуються норми витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що розроблені підприємством за нормального рівня використання запасів, інших виробничих ресурсів, виробничих потужностей і реального рівня цін. З метою забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактич­них необхідно норми затрат і ціни регулярно переглядати. Оцінка продукції за нормативними витратами коригується до фактичної виробничої собівар­тості;

за цінами продажу — застосовується підприємствами роздрібної торгівлі, коли ціна продажу запасів встановлюється з урахування середньої торговельної націнки.

Важливо пам'ятати, що для всіх видів запасів, що мають однакове призна­чення та однакові умови використання, застосовується тільки один із розгляну­тих методів.