16.7. Сутність фінансових інвестицій, напрями їх здійснення і показники оцінювання ефективності обігу цінних паперів

Фінансові інвестиції — це вкладення капіталу підприємством у при­дбання різних видів цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому рин­ку (акції, облігації) та корпоративних прав (участь у капіталі інших суб’єктів господарювання, а також здійснення ними цільових банківських вкладів (депо­зитних вкладів) з метою отримання прибутку.

Крім акцій та облігацій до цінних паперів відносять казначейські зо­бов’язання України, що розміщуються тільки серед населення на добровільних засадах; векселі, що засвідчують безумовне грошове зобов’язання векселедавця (боржника) сплатити зазначену в ньому суму грошей власникові векселя в обу-

мовлений термін; деривативи — форвардні контракти, ф’ючерсні контракти, опціонні контракти, свопові контракти.

Згідно з Податковим кодексом України дериватив — це стандартний доку­мент, що засвідчує право і/або зобов’язання придбати чи продати у майбутньо­му базовий актив — цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а та­кож кошти на визначених ним умовах.

Своп — цивільно-правова угода при здійсненні обміну потоками готівкових або безготівкових платежів чи іншими активами, розрахованими на підставі ці­ни (котирування) базового активу в межах суми, визначеної договором на конк­ретну дату платежів (розрахунків) протягом дії контракту.

Опціон — строковий контракт, згідно з яким одна сторона контракту одер­жує право на придбання (продаж) базового активу, а інша сторона бере на себе безумовне зобов’язання продати (придбати) базовий актив у майбутньому про­тягом строку дії опціону чи на встановлену дату за визначеною під час укла­дання такого контракту ціною базового активу. За умовами опціону покупець виплачує продавцю премію опціону.

Форвардний контракт — цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов’язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами під час його укла­дання.

Ф’ючерсний контракт (ф’ючерс) — стандартизований строковий контракт, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строк переда­ти базовий актив у власність покупця на визначених специфікацією умовах, а покупець зобов’язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, ви­значену сторонами контракту на дату специфікації шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту гро­шових розрахунків без постачання базового активу.

Виконання зобов’язань за ф’ючерсом забезпечується шляхом створення від­повідних умов організатором торгівлі стандартизованими строковими контрак­тами, тоді як укладання форвардів та їх обіг здійснюється поза таким організа­тором.

Фінансові інвестиції є альтернативою капітальним (реальним) інвестиціям. Тому підприємство в процесі функціонування залежно від стану економічного розвитку економіки, поставлених цілей і завдань повинне визначатися: куди са­ме ефективніше йому вкладати власні кошти. І нерідко, як з’ясовується, еконо­мічна доцільнішим є вкладення коштів у фондові інструменти (різні види цін­них паперів) і/або в грошові інструменти (депозитні вклади) чи в придбання корпоративних прав.

Розрізняють прямі фінансові інвестиції — внесення грошових коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою, та порт­фельні фінансові інвестиції — вкладення коштів у придбання цінних паперів, деривативів, інших фінансових активів на фондовому ринку або на біржовому товарному ринку.

Здійснення фінансових інвестицій вимагає опанування методики визначення ними показників оцінювання ефективності обігу цінних паперів, а саме:

• номінальна вартість акцій, визначається діленням статутного капіталу підприємства на кількість емітованих акцій;

• ринкова вартість акцій — відношення ринкової ціни акцій підприємства до кількості емітованих акцій;

• курс акцій — співвідношення ринкової ціни акцій та їх номінальної вар­тості;

• розмір додаткового доходу на акцію — різниця між ринковою ціною акції і ціною її придбання;

• ставка додаткового доходу на акцію — відношення додаткового доходу на акцію до ціни придбання акцій.

Для потенційних інвесторів важливе значення мають такі показники, як рен- дит — частка від ділення розміру дивіденду на акцію на ціну придбання акції, а також коефіцієнт ліквідності акцій, що характеризує співвідношення між попитом і пропонуванням акцій та обчислюється діленням обсягу пропонуван­ня акцій на обсяг їх продажу.

Аналогом показника рендиту для облігацій є показник їх поточної дохідності Пд₀, який визначається з виразу:

Де ПРДо — відсотковий дохід на облігацію, %; Цор — ринкова ціна облігації; Цон— номінальна ціна облігації.