19.4. Агрохімічний напрям нттп. Оцінювання ефективності застосування мінеральних добрив і фактори її підвищення

Агрохімічний напрям НТТП особливо швидкого розвитку набув у другій половині XX ст. за такими чотирма напрямами: 1) створення нових і вдосконалення існуючих видів мінеральних добрив і збільшення доз їх внесен­ня під сільськогосподарські культури; 2) виробництво нових поколінь засобів захисту рослин і тварин від хвороб та шкідників (інсектициди і фунгіциди), удосконалення способів їх внесення; 3) створення нових поколінь засобів захис­ту рослин від бур’янів (гербіциди); 4) виробництво якісно нових стимуляторів росту і розвитку сільськогосподарських рослин і тварин, збільшення масштабів їх практичного застосування.

У збільшенні виробництва рослинницької продукції особливу роль відігра­ють мінеральні добрива. їх виробництво в Україні через кризовий стан економі­ки, неналагодженість міждержавних зв’язків, насамперед з Росією, істотно ско­ротилося.

Станом на 2010 р. наша держава виробляла в достатній кількості лише азотні добрива — 2285 тис. т діючої речовини. На межі згортання перебувають вироб­ництво калійних добрив — 12 — 14 тис. т (у 1990 р. — 143 тис. т) і практично відсутнє виробництво фосфорних добрив. Тому Україна вимушена імпортувати останні два види добрив.

Враховуючи їх дороговизну і слабкий фінансово-економічний стан багатьох сільськогосподарських товаровиробників, гостро постає проблема придбання ними необхідної кількості добрив (їх в середньому в умовах України, за оцін­ками вчених, потрібно вносити не менше 190 кг на 1 га)¹, а також забезпечення раціонального співвідношення між NPK (наближено воно становить 1:1: 0,6).

За зазначених причин підприємства не мають змоги вносити в необхідній кі­лькості калійних і фосфорних добрив. Але саме фосфорні добрива є нині най- дефіцитнішими, а тому обмежують підвищення врожайності сільськогосподар­ських культур, оскільки її рівень формується за фактором, що перебуває у мінімумі. Якщо, наприклад, у ґрунті є запаси азоту і калію в доступній росли­нам формі для формування, скажімо, 60 ц/га озимої пшениці, а фосфору — ли­ше для 40 ц, урожайність за сприятливих умов становитиме максимум 40 ц/га.

Як бачимо, за дефіциту фосфору чи будь-якого іншого поживного макро­елементу істотно знижується ефективність використання інших видів добрив, і це потрібно враховувати аграрним підприємствам, щоб не допустити даремного витрачання ресурсів. За оцінками спеціалістів, поліпшення фосфорного балансу може підвищити врожайність зернових на 20 — 30 % і завдяки цьому на тих же посівних площах збільшити виробництво зерна на 10 — 12 млн т.

НТТП у сфері виробництва мінеральних добрив повинен розвиватися в на­прямі поліпшення їх якості, насамперед істотного підвищення вмісту діючої ре­човини в туках. Це дозволить зменшити транспортні витрати на перевезення і зберігання добрив, їх внесення і, що дуже важливо, звести до мінімуму забруд­нення землі наповнювачами туків, які, як правило, мають кислу реакцію і тим самим підвищують pH ґрунту.

Важливо знати, що виробництво і застосування гранульованих, або велико- кристалічних добрив і розширення виробництва рідких, зменшує втрати туків при транспортуванні, підвищує їх екологічність, дає змогу раціоналізувати про­цес підготовки і внесення добрив у ґрунт.

Сільськогосподарське виробництво чекає на створення принципово нових типів мінеральних добрив, які справляли б комбінований вплив на рослини, ма­ли більш тривалий період післядії, не вимивалися з ґрунту, були максимально екологічно безпечними.

Водночас науково-технічні розробки повинні здійснюватися і в напрямі вдосконалення матеріально-технічної бази, що обслуговує технологічний цикл використання мінеральних добрив і пестицидів. Насамперед є нагальна необ­хідність у забезпеченні аграрних підприємств сучасними механізованими складами для зберігання і приготування добрив та хімічних засобів захисту рослин і тварин, новими, більш досконалими машинами для їх внесення, у збільшенні виробництва і вдосконаленні спецтранспорту для перевезення рід­кого аміаку тощо.

При застосуванні мінеральних добрив рельєфно виявляється дія закону спа­дної дохідності. Відповідно до його вимог підприємствам економічно вигідно вносити мінеральні добрива до такого обсягу, за якого вартість додатково одер-

жаної продукції дорівнюватиме додатковим витратам, пов’язаним із придбан­ням і внесенням цього ресурсу в ґрунт.

На практиці аграрні підприємства користуються нині рекомендаціями науко­вих установ про раціональні дози внесення добрив під окремі культури. Проте для досягнення більшої віддачі добрив рекомендовані дози їх внесення потрібно коригувати згідно з даними про фактичний вміст ИРК в ґрунті у доступній для рослин формі. Такі дані деякі підприємства вже мають, що дозволяє їм раціона­льніше використовувати добрива, досягати більшої віддачі від їх внесення.

Водночас для досягнення максимального прибутку від даного ресурсу під­приємствам потрібна додаткова науково-дослідна інформація про віддачу міне­ральних добрив залежно від комбінації їх внесення під відповідну культуру в даних ґрунтово-кліматичних умовах.

Методика визначення найбільш прибуткової комбінації добрив уже розроб­лена економістами-аграрниками¹, тому головне нині — нагромадити необхідну інформацію про чутливість (віддачу) окремих культур до застосування різних доз добрив, узятих у різних комбінаціях.

Через відсутність таких даних, а також з метою більш доступного викладу матеріалу наведемо гіпотетичний приклад пошуку найбільш прибуткової ком­бінації внесення азотних і фосфорних добрив під озиму пшеницю за умови, що в ґрунті є природний запас калію, достатній для забезпечення в ньому потреб цієї культури (табл. 19.1).

ЧУТЛИВІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ДО РІЗНИХ ДОЗ АЗОТНИХ І ФОСФОРНИХ ДОБРИВ, ВЗЯТИХ У ПЕВНИХ КОМБІНАЦІЯХ

Азотні добрива, кг/га	Фосфорні добрива, кг/га
	0	40	80	120	160
0	0	18,8	22,0	22,3	21,1
40	13	43,3	50,1	52,9	53,8
80	15,3	49,1	57,3	61,1	62,9
120	15,5	52,9	61,0	65,7	68,2
160	14,3	52,8	62,9	68,3	71,7
200	12,4	52,9	63,8	69,8	73,3
240	10,0	52,0	63,7	70,4	74,4
280	7,2	50,7	63,1	70,2	75,7
320	4,1	49,1	62,1	69,7	74,5
360	2,2	45,3	60,9	68,1	72,6

Для пошуку найбільш прибуткової комбінації внесення мінеральних добрив треба знати вартість 1 кг діючої речовини цих добрив і вартість 1 ц додатково

одержаної продукції. Допускаємо, що ці показники становлять відповідно 3 і 110 грн. Звідси вартість 40 кг добрив (інтервал доз внесення добрив у нашому прикладі) становитиме 3 • 40 = 120 грн.

Економічно вигідним внесення добрив такою дозою (40 кг) буде лише тоді, коли приріст урожаю за вартістю перевищуватиме, а на граничній межі дорів­нюватиме 120 грн, тобто коли витрати на придбання і внесення цих добрив бу­дуть компенсовані приростом продукції. Відповідно до наших вихідних даних приріст урожаю повинен становити не менше 1,09 ц/га (120 : 110).

Методика визначення найбільш прибуткової комбінації добрив побудована згідно з вимогами закону граничних приростів. Якщо проаналізувати ефектив­ність внесення лише азотних добрив за відсутності фосфорних (колонка 2), оче­видно, що їх внесення в дозі 80 кг/га буде економічно вигідним, оскільки приріст урожаю становитиме в цьому випадку більше 1,09 ц/га (15,3 - 13 = 2,3 ц/га).

Водночас збільшення дози фосфорних добрив з 40 до 80 кг за нульового зна­чення азотних добрив для підприємства ще ефективніше, оскільки забезпечує приріст урожаю 3,2 ц/га (22,0 - 18,8). Але подальше внесення фосфорних доб­рив до 120 кг/га за тих самих умов втрачає всякий сенс, оскільки приріст вро­жаю становить лише 0,3 ц/га, отже, витрати окупляться лише на 27,5 %.

Визначаючи приріст урожаю за відповідних доз внесення азотних і фосфор­них добрив, шукають найбільш прибуткову комбінацію. Аналіз здійснюють злі­ва направо за певних доз внесення азотних добрив і по вертикалі при відповід­них дозах внесення фосфорних добрив.

Очевидно, що за внесення 40 кг азотних і 40 кг фосфорних добрив досяга­ється значна економічна вигода, оскільки врожайність у цих умовах значно ви­ща, ніж за внесення одного з цих видів добрив, і становить 43,3 ц/га. За такої самої дози азотних добрив і збільшенні внесення фосфорних до 80 кг приріст урожаю становитиме 6,8 ц/га, що значно перевищує граничний його рівень (1,09 ц/га) і свідчить про ефективність такої комбінації. Подальше збільшення внесення фосфорних добрив до 120 кг/га за тих самих умов забезпечує приріст урожаю 2,8 ц/га, що є також економічно вигідним, проте за внесення 160 кг приріст становить лише 0,9 ц, що менше за допустимий рівень.

Аналогічний аналіз здійснюється за вищих доз азотних добрив із поглибле­ним дослідженням даних по вертикалі. В результаті з’ясовується, що економіч­но найвигіднішою комбінацією є така, за якої вноситься 120 кг азотних і 160 кг фосфорних добрив. Цій комбінації відповідає врожайність 68,2 ц/га і досягаєть­ся максимальний економічний ефект. Тут приріст врожаю становитиме 2,5 ц/га (68,2 - 65,7), тобто перевищуватиме граничний рівень, що робить таку комбіна­цію економічно прийнятною.

Якби за 120 кг фосфорних добрив збільшити дозу азотних добрив до 160 кг, тоді врожайність зросла б, але її приріст становив би 0,1 ц/га, що за стабільних цін на продукцію і даний ресурс робить цю комбінацію економічно не вигідною.

Дані табл. 19.1 також свідчать, що існують комбінації, за яких досягається вища врожайність порівняно з її рівнем, притаманним найбільш прибутковій комбінації. Зокрема видно, що максимальна врожайність становить 75,7 ц/га і досягається за внесення 280 кг азотних і 160 кг фосфорних добрив. Проте не­

складні розрахунки показують, що економічна ефективність цієї та інших ком­бінацій, за яких урожайність сягає понад 68,2 ц/га, нижча за найбільш прибут­кову комбінацію.

Так, умовний дохід, що формується за зазначеної комбінації, становить [68,2 ц • 110 грн - (120 + 160 кг) • 3 грн = 6662 грн, а за комбінації з урожайністю 75,7 ц — 7007 грн [(75,7 ц • 40 грн - (160 + 280) • 3, або більший на 345 грн.

На перший погляд здається, що комбінація добрив за урожайності 75,7 ц є ефективнішою. Проте в дійсності це не так. Даний висновок підтверджується ре­зультатами аналізу ефективності за приросними величинами. Нами уже з’ясова­но, що приріст умовного доходу становить 345 грн. Для його одержання було до­датково внесено 160 кг діючої речовини добрив (160 + 280) 1 (120 + 160). Тобто кожний додатково внесений кілограм добрив забезпечив приріст доходу лише на 2,15 грн (345 : 160), тоді як вартість кілограма добрив більша на 0,25 грн (3 - 2,15).

Таким чином, додатково внесені добрива себе не окуповують, а тому еконо­мічна доцільність їх внесення є сумнівною, незважаючи на забезпечення вищої врожайності. До цього слід додати й ту обставину, що таке істотне збільшення дози внесення добрив зумовить велике хімічне навантаження на ґрунт, що є екологічно небезпечним для довкілля і здоров’я людей.

Одержані результати ще раз переконують, що під дією закону граничного прирощення максимальна економічна ефективність настає раніше, ніж макси­мальна технологічна ефективність. Остання не повинна бути орієнтиром у ви­робничій діяльності аграрних підприємств, оскільки її досягнення знижує рен­табельність авансованих ресурсів.

Оцінювання ефективності новацій за даним напрямом НТТП можна здійсни­ти за методичним підходом, який також доцільно використовувати у будь- якому випадку, коли є вибір у придбанні мінеральних добрив одного і того ж асортиментного ряду. Суть цього підходу полягає в такому.

Відомо, що існує кілька видів (асортиментний ряд) окремо азотних , фосфо­рних і калійних добрив. Причому їх асортимент зростає, тобто на ринку може з’явитися новий вид добрив і потрібно визначитися щодо доцільності їх при­дбання. Завдання полягає в тому, щоб придбати такі добрива відповідного асор­тиментного ряду, включаючи й нові, які забезпечували б потребу в певному елементі живлення вирощуваних культур за найменших витрат порівняно зі своїми аналогами. Вибір здійснюється за допомогою формули

де ВМД — витрати на мінеральні добрива /-го виду одного і того ж асортимент­ного ряду в розрахунку на 1 га певної культури відповідно до встановленої норми їх внесення; Цм,. — ціна 1 ц фізичної маси /-го виду взаємозамінних добрив (од­ного асортиментного ряду); Пдр. — відсотковий вміст діючої речовини в /-му ви­ді добрив одного і того ж асортиментного ряду, коефіцієнт; Н_вд — норма внесен-

ня /-го виду взаємозамінних добрив на 1 га посіву культури, кг діючої речовини; Вм_г — витрати на доставку, зберігання, підготовку, транспортування і внесення /-го виду добрив в розрахунку на 1 га посіву відповідно до встановленої Н_вд.

Визначення цих витрат здійснюється з урахуванням фізичної маси добрив, що забезпечує необхідну для внесення норму добрив у діючій речовині. Вона обчислюється діленням норми внесення добрив на 1 га в діючій речовині на вміст діючої речовини в цих добривах, коефіцієнт.

Для визначення досягнутого рівня ефективності застосування мінеральних добрив у відповідних дозах і комбінаціях використовують такі показники:

• приріст урожаю основної і побічної продукції (визначається як різниця між рівнями врожайності відповідних культур із внесенням і без внесення мінераль­них добрив);

• додатковий прибуток завдяки внесенню мінеральних добрив:

де А Уос і А У_п — вартість приросту відповідно основної і побічної продукції; Вмд — витрати на купівлю, доставку, зберігання, приготування і внесення міне­ральних добрив, а також на збирання і доробку додатково одержаної продукції;

• рівень рентабельності витрат на застосування мінеральних добрив Р_дм:

• зростання продуктивності праці на виробництві продукції і зниження собі­вартості її виробництва. Визначається за аналогічною методикою, що викорис­товується для розрахунку цих показників з метою оцінки ефективності викори­стання меліорованих земель.

Досягнутий рівень економічної ефективності мінеральних добрив у багатьох аграрних підприємствах ще невисокий і, як свідчать дослідження економістів- аграрників, нерідко не перевищує 130 — 160 % рентабельності витрат, хоча за нормальних умов цей показник сягає понад 300 %.

Щоб досягти більшої віддачі від мінеральних добрив, потрібно дотримува­тися оптимальних строків їх внесення й обґрунтованого співвідношення між азотом, фосфором і калієм стосовно вимог окремих культур. Це дуже важлива обставина, оскільки, як нам уже відомо, рівень урожайності формується за фак­тором, який перебуває в мінімумі.

Водночас потрібно вдосконалювати технологію внесення мінеральних доб­рив. Відомо, наприклад, що локальний спосіб внесення підвищує їх віддачу на 15% і більше. Не можна досягти високої економічної ефективності викорис­тання цього ресурсу без раціонального поєднання доз його внесення з органіч­ними добривами. Без застосування останніх настає депресія врожайності, зни­жується якість продукції. Важливо також впровадити раціональні сівозміни і високопродуктивні сорти та гібриди сільськогосподарських культур з високою потенційною врожайністю, що спроможні реагувати на екологічно допустимі норми внесення мінеральних добрив.

4. Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин та основні пріоритети створення новацій за цим напрямом НТТП

Відомо, що посівам сільськогосподарських культур і багаторічним культурним насадженням, тваринам завдають шкоди близько восьми тисяч різ­них комах, кліщів, гризунів, грибкових, вірусних, бактеріальних і нематодних захворювань. Вони істотно знижують урожайність культур і продуктивність тварин, погіршують якість продукції, а нерідко без необхідних заходів призво­дять до її повної втрати.

Це дає підстави для висновку, що сільськогосподарські шкідники і хвороби потрібно розглядати як один із найнегативніших факторів, який впливає на фі­нансовий стан аграрних підприємств і характер рішень, що ними приймаються.

Значних втрат врожаю зазнають сільськогосподарські товаровиробники від забур’яненості посівів. За даними ФАО, ці втрати становлять у середньому по озимій пшениці — 24 %, кукурудзі — 29, ячменю — 21, сої — 35, цукровому буряку — 37 %. У кількісному вимірі величина цих втрат у світовому масштабі така, що їх уникнення дало б змогу прогодувати мільярд населення планети.

Наука і сільськогосподарська практика виробили кілька напрямів боротьби з сільськогосподарськими шкідниками і хворобами, серед яких в останні десяти­річчя провідне місце почали займати хімічні засоби захисту рослин і тварин. Перш ніж прийняти рішення про вибір певного напряму, аграрні підприємства повинні мати повну інформацію про ефективність засобів і способів боротьби з шкідниками і хворобами, а також знати, які з них є найбільш економічно вигід­ними в конкретних умовах господарювання (вид шкідників, хвороб, характер і масштаби ураження: епідеміологічні чи неепідеміологічні, можливі втрати від такого ураження тощо).

З економічної точки зору проведення боротьби з шкідниками і хворобами є доцільним за умови, по-перше, коли заміна виробництва продукції, яка уражуєть­ся шкідниками і хворобами, іншою галуззю принесе підприємству меншу еконо­мічну вигоду, ніж збереження існуючого виробництва. По-друге, коли витрати на боротьбу зі шкідниками і хворобами з надлишком покриваються вартістю збере­женого врожаю. По-третє, коли невжиття превентивних і прямих методів бороть­би призведе до істотних втрат грошових надходжень, визначених з урахуванням зниження врожайності (продуктивності) і падіння ціни на продукцію через погі­ршення її якості в поточному виробничому циклі або в майбутній період.

У даний час Україна вимушена імпортувати отрутохімікати, оскільки вітчиз­няне виробництво їх практично згорнуте через неконкурентоспроможність власних хімічних засобів боротьби в ланцюгу «ціна — якість».

При застосуванні хімічних засобів боротьби потрібно враховувати економіч­ний поріг шкідливості. Під ним розуміють таку мінімальну щільність популяції шкідника, за якої витрати на боротьбу з ним скуповуються ціною збереженого врожаю. Науковими установами розроблені економічні пороги шкідливості для різних хвороб і шкідників за їх критичною кількістю на полях.

Дотримання підприємствами цих рекомендацій дасть змогу, з одного боку, уникнути невиправданих витрат на застосування пестицидів, коли поширення шкідників і хвороб не перевищило визначеного порогу, а з другого — своєчасно використати запобіжні й прямі методи боротьби з ними і цим самим зберегти врожай і якість продукції. Але щоб досягти цього, необхідно своєчасно та якіс­но здійснювати фітосанітарну оцінку посівів, за результатами якої приймається одне з наведених альтернативних рішень.

Економічна ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин та оцінка новацій серед них визначається за такою самою методикою, що й мінеральних добрив. Як переконують дослідні дані й практика, окупність витрат на застосування пестицидів досить висока і досягає за відповідними культурами 200 — 600 %, а в окремих випадках — і більше. Проте на практиці така економічна ефективність досягається не завжди. Однією з найбільш поши­рених причин цього є низька культура застосування, зберігання і транспорту­вання пестицидів.

Важливим напрямом розвитку НТТП у галузі застосування пестицидів є під­вищення якості препаратів. Нині в світі інтенсивно розробляються і в ряді країн на практиці використовуються пестициди п’ятого і навіть шостого поколінь, норми внесення яких становлять лише 15 — 20 г/га. Це дуже концентровані й високоактивні препарати, з якими потрібно кваліфіковано працювати. Слід ви­робляти лише гранульовані, мікрокапсульовані, з направленим електрозарядом пестициди, які істотно знижують забруднення навколишнього середовища і є значно безпечнішими для людей.

Національною академією аграрних наук України у 2010 р. успішно реалізо­ваний науковий проект «Розробка і впровадження екологічно безпечних техно­логій боротьби з бур’янами», завдяки чому знижено хімічне навантаження у по­сівах кукурудзи від 16 до 30 разів, цукрового буряку — 2,3 — 5,5 рази, пшениці озимої — 12 — 20 разів порівняно з попереднім. Важливо, що застосовувані ге­рбіциди відповідно до даної програми в основному належать до четвертого кла­су токсичності (частково лише до третього). Тобто за токсичною дією не пере­вищують кухонну сіль, тоді як п’ятнадцять років тому вони переважно належали до другого і частково до третього класів.

Існує необхідність в інтенсивному розвитку наукового техніко-техноло- гічного прогресу в напрямі розробки і застосування нової технології обробки посівів пестицидами завдяки використанню машин-обприскувачів нового поко­ління, що формують краплі в межах 80 — 300 мікрон. У світовій практиці такі машини вже є — це мало- й ультрамалооб’ємні обприскувачі, що дають змогу знизити дози внесення пестицидів на 25 — 50 %.

Нині через нестачу новітньої техніки отрутохімікати часто вносять нерівно­мірно, що значно знижує ефективність їх дії, підвищує вміст цих речовин у продукції. В розвинутих країнах, незважаючи на великі масштаби застосування пестицидів, їх вміст у харчових продуктах щорічно зменшується, насамперед завдяки використанню нової техніки і технології внесення.

В Україні надто гостро стоїть проблема кадрів, які були б здатні ірамотно, з дотриманням усіх вимог застосовувати сучасні хімічні препарати. В багатьох

розвинутих країнах прийняті національні програми застосування пестицидів, в яких особлива увага приділяється підготовці кадрів.

Наприклад, датський фермер повинен пройти відповідний курс підготовки протягом 200 год, скласти іспит і одержати диплом, без якого жоден банк не дасть цьому фермеру кредит.

Якщо в Україні в період функціонування лише двох типів підприємств — колгоспів і радгоспів, проблема спеціалістів, що мали певну підготовку в га­лузі застосування пестицидів, вирішувалась більш-менш задовільно. Нині, у зв’язку зі створенням фермерських господарств, інших приватних підпри­ємств, виникає нагальна потреба в підготовці засновників або членів цих під­приємств для роботи з даними отрутохімікатами. Адже згадані підприємства нерідко застосовують пестициди в значних масштабах і, не маючи необхідної професійної підготовки, можуть серйозно порушити правила внесення, і тим самим нанести велику шкоду довкіллю, істотно погіршити якість продукції. Тому необхідно організувати постійно діючі курси з підготовки фермерів, упо­вноважених осіб інших приватних підприємств з обов’язковою вимогою прохо­дження цих курсів кожним, хто хоче самостійно господарювати на землі.

Слід зазначити, що застосування пестицидів повинне бути вкрай обережним, їх використання виправдане лише тоді, коли інші методи боротьби зі шкідни­ками і хворобами не дають бажаного ефекту. Такий підхід до побудови системи захисту рослин і тварин є життєво необхідним, оскільки хімічні препарати си­льно забруднюють навколишнє середовище, серйозно шкодять здоров’ю людей.

Відомо, що за недосконалої техніки, яка нерідко використовується нині в го­сподарствах, близько 97 % інсектицидів і фунгіцидів і 60 — 90 % гербіцидів не досягають об’єктів пригнічення, а потрапляють у ґрунт, повітря, воду і уража­ють корисну флору, пригнічують біологічну активність ґрунту, гальмують при­родне відновлення його родючості.

Особливо загрозливим є той факт, що в багатьох видах комах виникає стій­кість до отрутохімікатів, а це вимагає все більших і більших доз їх внесення, що призводить до збільшення витрат та інтенсивнішого забруднення довкілля. За повідомленням учених, уже багато видів комах стали стійкими до отрутохіміка­тів і що пристосовуваність до пестицидів виникає за 10 — ЗО поколінь. Зрозу­міло, чим коротший цикл зміни поколінь, тим швидше шкідники стають стій­кими до отрутохімікату з усіма негативними наслідками з цього.

Дослідженнями зарубіжних і вітчизняних учених доведено, що пестицидам притаманна мутагенна активність, тобто здатність змінювати в неконтрольова- ному напрямі спадковість, тому вони можуть спричинювати масову появу му­тацій, що порушують генетичну чистоту сортів. Нерідко пестициди змінюють вміст у рослинах макро- і мікроелементів і цим самим погіршують якість про­дукції.

Тому в кожному аграрному підприємстві повинна впроваджуватися інтегро­вана система захисту рослин, за якої перевага надається агротехнічним і біоло­гічним методам боротьби з сільськогосподарськими шкідниками і хворобами та лише за неможливості досягти необхідного результату використовуються хімічні методи захисту.