1. Поняття новацій та інновацій, інноваційного процесу та інноваційної діяльності підприємств

У сучасному глобалізованому світі конкурентоспроможними є лише ті країни, окремі галузі та суб’єкти господарювання, які стали на інноваційний шлях розвитку. Він вимагає впровадження нових способів організації виробни­цтва і управління ним, застосування новітніх техніки і технологій, сучасного інформаційного забезпечення та висококваліфікованого персоналу. Темпи роз­витку на такому шляху визначаються головним чином інноваційним потенціа­лом і ступенем його використання.

Інноваційний потенціал країни, відповідно до розробок японського уряду і вчених, може бути описаний такими показниками, як чисельність учених та ін­женерів, зайнятих у сфері досліджень і розробок; національні витрати на науку, кількість зареєстрованих патентів в країні та за кордоном; обсяг торгівлі техно­логіями (у вартісному виразі); обсяг експорту наукомісткої продукції; обсяг до­даної вартості в обробній промисловості; обсяг експорту технологій.

За аналогією інноваційний потенціал агропромислового комплексу України можна охарактеризувати такими показниками, як чисельність наукових праців­ників, що здійснюють наукові дослідження в галузі агропромислового виробниц­тва; кількість наукових установ, включаючи й аграрні вузи зі статусом науково- дослідних; витрати на науково-дослідні роботи в агропромисловому комплексі; кількість створених і переданих у виробництво нових сортів і гібридів рослин, порід і ліній тварин; кількість отриманих і зареєстрованих патентів, у тому числі зареєстрованих за кордоном; кількість переданих у виробництво нових техноло­гій; кількість придбаних іноземних ліцензій і впроваджених у виробництво.

Інноваційний потенціал значною мірою залежить не лише від зазначених йо­го кількісних характеристик, але й від темпів нарощування наукових знань і структури витрат, яка безпосередньо впливає на масштаби наукової діяльності.

Величина інноваційного потенціалу і ступінь його використання є визнача­льними для розвитку наукового техніко-технологічного прогресу (НТТП), а че­рез його результати — на темпи інноваційного розвитку суб’єктів господарю­вання. При цьому НТТП розглядається як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь та предметів праці, технологій виробництва, його організації й управління з метою досягнення більшого економічного і/або соціального ефекту. Отже, НТТП супроводжується сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом і досягненнями наукового техніко-технологічного прогресу є новації — його продукція, яка відзначається певними новими якісними харак­теристиками і впровадження якої у виробництво спроможне забезпечити одер­жання більшого ефекту, про який вже йшлося.

Провідною складовою НТТП як постійного процесу створення новацій є ін­новаційна діяльність вищого рівня, або, як її ще можна назвати, — інновацій­ний процес. У широкому розумінні інноваційну діяльність розглядають як дія­льність, що пов’язана з народженням ідей, науковою розробкою, підготовкою

до впровадження і комерціалізацією її продукту — інновацій — у сфері суспі­льного виробництва.

Отже, інноваційний процес (інноваційна діяльність вищого рівня) охоплює фундаментальні і прикладні дослідження, розробку, проектування та створення інновацій, доведення їх до стану, придатного для практичного використання.

Як випливає зі змістовного характеру інноваційного процесу, інновації — це особливий вид новацій. В економічній літературі поняття «інновація» тракту­ється неоднозначно, до речі, як і низка інших понять, що стосуються інновацій­ної діяльності та її похідних . З цього приводу доречно навести влучні вислови Дж. М. Кейнса і П. Самуельсона про «термінологічне стовпотворіння» і «тира­нію слів» у соціальних науках¹⁴.

У Законі України «Про інноваційну діяльність» (2007 р.) інновації визна­чаються як конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційно­го або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість вироб­ництва.

До цього варто додати, що інновації — це новостворені або кардинально удосконалені новації, які за ступенем впливу на результати діяльності суб’єктів господарювання принципово відрізняються від існуючих аналогів або ж не ма­ють аналогів взагалі.

Результатом НТТП є створення не лише інновацій, але й локальних новацій, які характеризуються певним удосконаленням уже існуючих засобів виробниц­тва, технологій, організаційних рішень тощо. Ці новації справляють лише част­ковий вплив на функціонування виробництва і соціальної сфери.

До локальних новацій відносять, наприклад, поліпшення окремих техніко- експлуатаційних параметрів техніки, часткові прогресивні зміни в технологіч­них процесах, удосконалення організації виробництва, різні раціоналізаторські пропозиції. Вони зумовлюють певні еволюційні перетворення в діяльності під­приємств. Отже, інновації — це обов’язково новації. Але не всі новації є інно­ваціями. Впроваджені у виробництво новації — кардинальні і локальні — нази­вають нововведеннями.

Крім інноваційної діяльності вищого рівня розрізняють виробничо- інноваційну діяльність підприємств, спрямовану на впровадження і практичне використання досягнень НТТП - інновацій і локальних новацій, які забезпе­чують виробництво конкурентоспроможних товарі і послуг.

За характером такий вид діяльності є найбільш важливою формою інвестицій­ної діяльності. Якщо таку діяльність підприємство здійснює послідовно і система­тично, то його називають економічно (іінноваційно) активним підприємством.

Ставши на інноваційний шлях розвитку, таке підприємство функціонує ви­сокоефективно з дотриманням вимог щодо забезпечення інноваційного функці­

функці­онування основних засобів. Мається на увазі, що за сучасних темпів розвиїку НТТП їх моральне старіння відбувається в межах восьми-десяти років.

Звідси рівень інноваційної активності підприємства в частині основного ка­піталу можна визначити за двома показниками: перший як період обороту, що являє собою частку від ділення первісної вартості цього капіталу, без вартості будівель і споруд, на річну суму амортизації (без амортизації будівель і споруд); другий — той же чисельник ділиться на річну суму капіталовкладень.

Бажано, щоб період обороту не перевищував меж терміну морального ста­ріння основних засобів, а другий показник був меншим від першого. Для харак­теристики економічно (інноваційно) активного підприємства може бути вико­ристаний показник темпів зростання прибутку, а за досягнення високого рівня прибутковості — коефіцієнт стабільності, в якості якого може бути використа­ний коефіцієнт варіації прибутку, визначений за останні чотири-п’ять років.

Інноваційно активні підприємства спроможні виробляти і пропонувати на товарному ринку для широкого кола споживачів інноваційну продукцію друго­го рівня (інноваційна продукція першого рівня — це самі інновації), що вироб­лена завдяки впровадженню інновацій. Така продукція — це нові або істотно вдосконалені товари (послуги) для виробничого або особистого споживання, що мають вищий рівень конкурентоспроможності.

Потрібно брати до уваги й ту обставину, що в сучасній ринковій економіці в різних галузях, у тому числі в агропромисловому комплексі, є чимало великих компаній холдингового типу або АПФ як цілісних підприємств, які спроможні самі продукувати нові ідеї, створювати інновації, впроваджувати їх у виробниц­тво і в результаті виробляти інноваційну продукцію першого і другого рівнів, досягати завдяки цьому високої прибутковості та міцного становища на ринку.