Сезонний виробіток бурякозбиральних комбайнів за умови ефективного їх використання

	Значення показника за різн рівнів урожайності, ц/га
	РКМ-6-07		КС-6Б-10		SГ-10		RОРА		«Holmer Terra Dos»
	До 300	300–500	До 300	300–500	До 300	300–500	До 300	300–500	До 300	300–500
Продуктивність за годину змінного часу	1,01	0,77	1,08	0,95	1,61	1,20	1,8	1,34	1,87	1,39
Площа збирання за фактичного завантаження, га	242	185	259	228	1159	864	1296	965	1346	1001

Як бачимо, вітчизняний комбайн КС-6Б-10 значно поступається за продук­тивністю іноземним аналогам, особливо марки «Ноїтег», хоч він і в чотири ра­зи дешевший. Ця обставина ставить перед вітчизняними машинобудівниками невідкладне завдання щодо створення конкурентоспроможного вітчизняного бурякозбирального комбайна за параметрами продуктивності й економічності, зберігаючи переваги за вартістю придбання.

11.6. Показники використання обладнання переробних підприємств та адаптація цих показників для одержання заданого обсягу продукції

На обсяг виробництва продукції переробних підприємств істотний вплив справляє рівень використання обладнання й устаткування, для аналізу й оцінки якого обчислюють такі показники:

• коефіцієнт екстенсивного використання обладнання;

• коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;

• коефіцієнт змінності роботи обладнання.

За такого обчислення необхідно знати календарний фонд часу підприємства (цеху, обладнання) у звітному періоді, режимний фонд часу обладнання, плано­вий (номінальний) фонд робочого часу і фактичний фонд робочого часу облад­нання.

Календарний фонд часу підприємства (цеху, певного обладнання) — це результат від добутку кількості днів у звітному періоді на 24 год.

Режимний фонд часу обладнання — результат від добутку кількості обла­днання на кількість робочих днів і на тривалість роботи за добу виходячи з ре-

жиму роботи підприємства. Тривалість роботи за добу є добугком тривалості зміни на кількість змін.

Плановий {номінальний) фонд робочого часу обладнання — результат від різниці між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин на плановий ре­монт, модернізацію обладнання та інші планові заходи, що пов’язані з підтрим­кою обладнання в робочому стані.

Фактичний фонд робочого часу обладнання — результат від різниці між плановим фондом робочого часу обладнання та внутрішньозмінними, цілозмін­ними і цілодобовими простоями.

Маючи інформацію про фонд часу за означеними формами його вияву, роз­раховують згадані показники використання обладнання.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання К%:

Ке — Фф_р: П_фр,

де Ффр — фактичний фонд робочого часу обладнання; Пф_р — плановий (номіна­льний) фонд робочого часу.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання К/:

К₁ = Ф_оп : Поп

де Ф_оп — фактичний обсяг виробництва продукції обладнанням в одиницю ча­

су; П_оп — паспортний (технічно обґрунтований) обсяг її виробництва.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання Кз’.

К_з=В_з:В_д

де ВЗ — кількість фактично відпрацьованих обладнанням змін; Вд — кількість фактично відпрацьованих обладнанням днів.

Цей показник можна визначити й іншим способом: діленням фактичного фонду робочого часу обладнання на фактичний фонд часу роботи обладнання за однозмінного режиму роботи підприємства.

Треба мати на увазі, що обладнання може працювати за різних рівнів коефі­цієнтів інтенсивності, екстенсивності та коефіцієнта змінності. Причому пра­цювати може і неоднакова кількість обладнання одного і того ж функціональ­ного призначення. Саме за цих причин підприємство може виробляти не

однаковий обсяг продукції (). Для того щоб його визначити з урахуванням цих

факторів, можна скористатися формулою

Q=І_н•К_обл•t•К_з

де І_н — інтенсивність роботи обладнання — обсяг виробництва продукції обла­днанням за одиницю часу; Кобл — кількість одиниць обладнання однакового функціонального призначення; і — тривалість зміни, год; К₃ — коефіцієнт змін­ності.

Зазначені параметри, що впливають на обсяг виробництва продукції, підпри­ємство може змінювати у певних інтервалах, у межах яких не порушуються ви­

моги до умов ведення виробництва. Формалізовано межі інтервалів можна представити так:

де — І_н і ,; 0 і ; і ; К₃ і — відповідно нижні і верхні межі інтер-

валів, в яких здійснюється варіація зазначених параметрів; 0 — відсутність обла­днання; — максимальна кількість обладнання (включаючи резервні потуж­ності), що може працювати.

При цьому варіація інтенсивності визначається виходячи із конструктивних характеристик обладнання, а варіація екстенсивності роботи (як добуток трива­лості зміни на коефіцієнт змінності) — технологічним циклом обладнання і прийнятим на підприємстві режимним фондом часу.

Із формули (11.4) випливає, що один і той же обсяг виробництва продукції (виконаної роботи) може бути досягнутий за різної комбінації інтенсивності, екстенсивності та кількості обладнання в межах варіації їх величини, визначе­ної техніко-технологічними вимогами і виробничими умовами. Таку варіацію вказаних параметрів, що забезпечує досягнення заданого обсягу виробництва, прийнято називати адаптацією. При цьому виокремлюють такі її форми, як адаптація за інтенсивністю, за екстенсивністю (часом роботи) і за кількістю об­ладнання (кількісно ресурсним параметром).

Якщо підприємством визначено необхідний обсяг виробництва продукції (обсягу роботи) і регламентовані кількість обладнання, тривалість зміни та кіль­кість змін, то адаптація в цьому разі проводиться за інтенсивністю, тобто

де Кобл, /, Кз — параметри (відповідно кількість обладнання, тривалість зміни

і коефіцієнт змінності), що не підлягають зміні в ході здійснення такої форми адаптації.

Коли адаптація здійснюється за кількістю обладнання, то в цьому випадку вона визначається за формулою

де І_н — інтенсивність роботи обладнання, що не підлягає зміні.

У разі регламентації інтенсивності роботи обладнання, його кількості і т ри валості робочої зміни, то адаптація здійснюється за коефіцієнтом змінності, тобто

а у випадку адаптації тривалості робочої зміни формула набуває такого вигляду:

Слід наголосити, що адаптація може здійснюватися не лише за якимось од­ним із розглянутих параметрів, а й водночас за двома і більше. Її тоді називають комбінованою адаптацію. Головна мета адаптації — забезпечити виробництво заданого обсягу продукції (виконаних робіт) з найменшими витратами. Вибір різних форм адаптації та їх співвідношення дають змогу впливати на витрати, а отже, і досягти поставленої мети — мінімізувати їх величину.

Разом з тим при виборі варіанта адаптації та аналізі й оцінці показників інте­нсивності та екстенсивності завантаження (використання) обладнання потрібно брати до уваги, що екстенсивне завантаження обладнання має свої жорсткі ме­жі, означені календарним фондом часу і режимним фондом часу.

Якщо ці обмежувачі дозволяють підвищити коефіцієнт екстенсивності вико­ристання обладнання, то для цього, як правило, не потрібні додаткові капітальні витрати. На противагу, зростання коефіцієнта інтенсивності використання об­ладнання не має таких жорстких обмежень, однак для забезпечення такого зрос­тання необхідні додаткові інвестиції, що скуповуються завдяки додатково одержу­ваному економічному ефекту.