Тема 18. Забезпечення конкурентоспроможності продукції та підприємств

Ключові поняття і терміни: конкурентоспроможність підприємства; конкуренто­спроможність продукції; адаптивність підприємства; якість продукції; якість харчо­вого продукту; показник якості; управління якістю продукції; стандартизація; стан­дарт; кодекс усталеної практики; технічні умови; сертифікація; технічний регламент із підтвердження відповідності; сертифікат відповідності.

Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ:

^ сутність понять «конкурентоспроможність підприємства», «конкурентоспроможність продукції», «якість продукції», «адапти­вність підприємства», а також показники-індикатори, зростання яких сприяє або ж негативно вливає на конкурентоспроможність;

^ основні узагальнюючі і конкретні технологічні показники якості, методи її визначення та особливості і характер впливу на економіку підприємств — аграрних і переробних;

^ методичні підходи до визначення втрат (додаткового ефекту) під зниження (підвищення) якості продукції рослинництва, тварин­ництва та від переробки підприємствами сировини нижчих (вищих) категорій якості;

'ґ метод формування раціонального рівня витрат на поліпшення якості продукції, їх класифікацію і пріоритетність, значення забез­печення підприємством функціональної якості продукції;

• основні чинники підвищення якості продукції і конкуренто­спроможності підприємств та основи управління якістю: вітчизня­ний та зарубіжний довід;

• сутність і значення стандартизації та сертифікації продукції, характеристику основних нормативних документів стандартизації, сучасний стан і необхідність гармонізації вітчизняних стандартів зі стандартами ІБО 9000;

^ сутність сертифікату відповідності і важливість його одер­жання підприємствами для зміцнення свого становища на ринку — внутрішньому і світовому,

а також УМІТИ:

• визначати залікову масу сільськогосподарської продукції та коефіцієнт заліковості, виокремлювати чинники, що впливають на його рівень, розраховувати коефіцієнт ґатунковості та його плив на грошові надходження і прибуток підприємства;

• визначати величину втрат грошового доходу і прибутку під­приємства від реалізації окремих видів рослинницької і тваринни­цької продукції нижчими категоріями якості;

• розраховувати, скільки переробне підприємство спроможне отримати додаткового грошового доходу і прибутку від переробки

рослинницької продукції вищої якості (цукрового буряку, соняшни­ку та ін.);

• обґрунтовувати, за якою ціною буде економічно вигідно про­давати продукцію вищої категорії якості з урахуванням витрат, що понесені на виробництво такої продукції;

• виокремлювати і систематизувати для умов конкретного під­приємства основні чинники підвищення якості продукції і забезпе­чення конкурентоспроможності підприємства.

1. Поняття конкурентоспроможності підприємств і продукції

Поняття «конкурентоспроможність» є похідним від поняття «конку­ренція», яке трактується як суперництво виробників за споживача.

Конкуренція є органічною рисою ринкової економіки і передбачає наявність на ринку значної кількості незалежних продавців і покупців, можливість цих суб’єктів ринку вільно входити і залишати його. На конкурентному ринку ус­пішно можуть функціонувати лише конкурентоспроможні підприємства.

Актуальність конкурентоспроможності вітчизняних підприємств агропроми­слового комплексу особливо посилюється у зв’язку із членством України в СОТ і глобалізацією ринків, що супроводжується швидким проникненням іноземних товарів на вітчизняні ринки і відповідно істотним посиленням конкуренції. В цих умовах пріоритетним і надзвичайно важливим постає завдання підвищення їх конкурентоспроможності і забезпечення економічного благополуччя в довго­строковому періоді.

Принагідно зазначимо, що конкурентоспроможність — це багатогранне по­няття і може розглядатися на різних рівнях: окремих товарів, окремого товаро­виробника, галузі і країни в цілому. В економічній літературі ще не склалося єдиної думки щодо трактування поняття «конкурентоспроможність підприємс­тва», хоча за ключовими позиціями особливих розбіжностей не існує.

Є підстави трактувати конкурентоспроможність підприємства як його здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію в достатній кількості, забезпечувати її збут, підтримувати стійкі позиції на ринку, функціонувати прибутково і витримувати конкуренцію з однопрофільними суб’єктами госпо­дарювання.

Конкурентоспроможне підприємство є привабливим для інвесторів, має доб­рий імідж серед споживачів, інших партнерів мікросередовища, раціонально розпоряджається власними і позичковими засобами, ефективно використовує ресурси.

У сучасних економічних працях зарубіжних учених і в окремих вітчизня­них особлива увага приділяється дослідженню джерел конкурентоспроможно­сті підприємств, запоруки їх успішного функціонування в довгостроковому періоді.

Головна увага при цьому зосереджується на концепції (теорії) ресурсних пе­реваг, тобто йдеться про здатність компанії формувати і забезпечувати відтво­рення та захищати унікальні ресурсні джерела стійких конкурентних переваг у ключових сферах бізнесу. Такі переваги створюються на основі більш ефектив­ного, ніж у конкурентів використання існуючих ресурсів, задіяння новітніх продуктивніших ресурсів та їх комбінацій, інтеграції знань, досвіду і навичок персоналу в систему організаційних здатностей і компетенцій.

Разом з тим, за теорією конкурентних переваг М. Портера і, зокрема, розро­бленої ним моделі детермінант конкурентної переваги («конкурентний ромб») наголошується, що хоча на конкуренцію націй і окремих фірм істотний вплив справляють факторні умови — праця, капітал, дороги, аеропорти, транспортна і комунікаційна інфраструктура, а також природні умови, все ж це ще не означає, що буде забезпечена конкурентоспроможність, оскільки в умовах глобалізації ресурси стають доступнішими для конкурентів.

Тому особливого значення набуває, по-перше, ефективність використання виробничих потужностей; по-друге, умови внутрішнього попиту в країні: чим вимогливіший споживач до якості товарів і їх цінності, тим вищою буде проду­ктивність праці у виробників, зростатиме їх спроможність виходити на зовніш­ній ринок; по-третє, організація та стратегія фірм, під цим М. Портер розуміє правила, заохочення і норми, які визначають тип та інтенсивність місцевої кон­курентної боротьби. На його думку, здорова конкуренція між компаніями на мі­сцевих ринках є необхідною умовою зростання продуктивності і здатності кон­курувати не лише в межах національного ринку, а й на зовнішньому; по- четверте, рівень і якість суміжних та обслуговуючих галузей, розвиток яких М. Портер пов’язував із формуванням кластерів. (Детальніше про це йтиметься у темі 20.)

З поняттям конкурентоспроможності підприємств тісно пов’язане поняття адаптивності підприємств, що характеризує їх здатність своєчасно пристосову­ватися, через корекцію відповідних сфер і напрямів своєї діяльності, до змін, що відбуваються. Адаптивність підприємства залежить від його адаптивних мож­ливостей, які відображають швидкість і ступінь повноти реагування на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищах, спроможність своєчасно перебуду­вати організаційну структуру і структуру управління для збереження або зміц­нення свого потенціалу, забезпечення стійкого і ефективного функціонування та розвитку.

Чим вищі адаптивні можливості підприємства, тим спроможніше воно у за­даний проміжок часу перебудувати свою діяльність, вносити зміни в роботу структурних підрозділів, уникати або пом’якшувати негативний вплив загроз, що виникають незалежно від підприємства, і водночас сповна використовувати ті позитивні можливості, що відкриваються перед підприємством завдяки спри­ятливим змінам у зовнішньому середовищі.

Адаптивність підприємства тісно пов’язана з його розвитком. Але це — різні поняття. В процесі адаптації розвиток може не лише пришвидшуватися, але й уповільнюватися, причому адаптивні зміни — це реакція на якусь дію і часто вимірюється кількісними характеристиками, тоді як розвиток — це якісні зміни.

Вони надто важливі для підприємства, тому проблема розвитку буде розі ляда- тися в окремій темі.

Для аналізу й оцінки конкурентоспроможності підприємства слід розрізня ги і використовувати показники-індикатори, зростання яких сприяє зміцненню її, та показники-індикатори, збільшення яких негативно впливає на неї.

До індикаторів-посилювачів конкурентоспроможності підприємств можна віднести такі, як розмір і темпи зростання обсягу продажу і окремо чистого прибутку, частка виробництва і продажу інноваційної продукції, частка немате­ріальних активів в необоротних активах; продуктивність і рентабельність аван­сованого і власного капіталу та їх динаміка; коефіцієнт обороту оборотного ка­піталу; коефіцієнт оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості; величина власного оборотного капіталу і його частка в загальному обсязі обо­ротного капіталу; показники ліквідності; коефіцієнт придатності основного ка­піталу; рівень і динаміка зростання коефіцієнта сукупного відтворення основ­ного капіталу.

Серед показників-індикаторів негативного впливу на конкурентоспромож­ність підприємств за їх зростання можна виокремити такі: коефіцієнт заборго­ваності; матеріаломісткість продукції; енергоємність виробництва; коефіцієнт плинності кадрів; коефіцієнт зносу основних засобів; коефіцієнт співвідношен­ня кредиторської заборгованості з дебіторською; витрати на усунення дефектів продукції.

Для характеристики конкурентоспроможності підприємства, що є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, може бути використаний індекс відносної експортної конкурентоспроможності, який можна визначити за аналогією з ін­дексом РХА (Relative Export Advantage Index) відношенням частки підприємства в експорті країни певного товару до його частки в експорті країни усіх інших товарів, що експортує і підприємство.

Якщо значення цього індексу більше одиниці, то підприємство має певні конкурентні переваги щодо експорту такого товару, а якщо менше одиниці, то це є свідченням порівняно менших таких його конкурентних переваг.

З наведеного раніше визначення конкурентоспроможності підприємства стає очевидним, що її рівень безпосередньо залежить від конкурентоспроможності продукції, яку воно виробляє.

Конкурентоспроможність продукції — це сукупність її властивостей і ха­рактеристик, що забезпечують задоволення потреб споживачів на вищому або однаковому рівнях з аналогічною продукцією конкурентів за прийнятної для них (споживачів) ціни.

Споживач, купуючи товар, орієнтується на його корисний ефект — якість + + сервіс, який він зіставляє з витратами — ціною придбання + витрати на екс­плуатацію (використання) товару. Товар придбавається тоді, коли корисний ефект перевищує зазначені витрати.

Отже, конкурентоспроможність продукції забезпечується в разі наявності в неї певних вагомих конкурентних переваг, що стосуються її якості і/або ціни. Тому виникає необхідність у розкритті сутності поняття «якість продукції» та в характеристиці її показників.