7. Методичні підходи до оцінювання економічної ефективності інновацій у переробному виробництві

На переробних підприємствах можуть використовуватися різні нова­ції, у тому числі інновації технічні, технологічні, організаційні і продуктові, ко­ли створюються нові харчові продукти або ж удосконалюються існуючі.

Звернемо увагу на ту обставину, що часто впровадження одних інновацій водночас вимагає впровадження інших. Скажімо, створення і випуск нового ха­рчового продукту супроводжується необхідністю удосконалення існуючої або розроблення нової технології, остання, в свою чергу, може вимагати впрова­дження нового або удосконалення існуючого обладнання.

Водночас переробні підприємства впроваджують нове обладнання і з метою підвищення продуктивності праці, економії енерговитрат, поліпшення якості вироблюваної продукції.

Розглянемо один із методичних підходів оцінювання економічної ефектив­ності інновацій — впровадження нової потокової лінії для переробки сільсько­господарської сировини і виготовлення готової продукції на плодоконсервному заводі.

Припускаємо, що для її виготовлення потрібно здійснити проектні роботи відповідної вартості протягом, скажімо, двох років, з визначенням проектних витрат на кожний рік. Відомі також витрати на безпосереднє виготовлення по­токової лінії і час, що необхідний для цього, а також час і витрати для монтажу і пусконалагоджувальних робіт (наприклад, по 12 міс.).

Для оцінювання ефективності впровадження потокової лінії потрібно врахо­вувати строк її економічного життя, продуктивність за рік (кількість виробле­них умовних банок овочевих консервів або тонн консервованих овочів), визна­чити собівартість виробництва одиниці харчового продукту, здійснити прогноз оптово-відпускної ціни та дисконтної ставки за альтернативними вкладеннями, спираючись на їх фактичну динаміку і тенденцію інфляційних процесів.

Методичний підхід до визначення економічної ефективності впровадження нової потокової лінії передбачає такі етапи.

Визначається грошова виручка від реалізації готової продукції (річна про­дуктивність потокової лінії множиться на оптово-відпускну ціну одиниці про­дукції). Приймається, що таку грошову виручку підприємство отримуватиме протягом усього економічного життя цієї лінії, скажімо, п’ять років.

2. На основі цієї інформації розраховують дисконтований грошовий потік (приток) за формулою

де ГВ, — грошова виручка від реалізації готової продукції в /-му році; Де — дисконтна ставка, коефіцієнт; /— рік експлуатації потокової лінії (від одного до п’яти включно).

2. Здійснюється дисконтування грошового відтоку ДВТ, пов’язаного з витра­тами на проектування потокової лінії, її виготовленням та монтажем. Для цього використовується формула майбутньої вартості грошей, враховуючи різночасо- вість вкладання коштів, як це характерно для нашого прикладу:

ДВТ = ВП⁽_р° • (і + Де)⁴ + ВП'²⁾ • (і + Де)³ + ВЛ • (і + Де У + ВМ - (і + Де),

де ВПр* і ВПр — витрати на проектування, що мають бути освоєні відповідно

протягом першого і другого років; ВЛ — витрати на виготовлення потокової лінії; ВМ — витрати на монтаж і пусконалагоджувальні роботи.

2. Обчислюється дисконтований потік витрат на виробництво харчового продукту ДВс. Для цього спершу розраховують річну суму витрат на виробниц­тво річного обсягу овочеконсервної продукції множенням річної продуктивнос­ті потокової лінії на собівартість виробництва одиниці продукції.

Також приймається, що витрати на виробництво річного обсягу продукції будуть однаковими протягом економічного життя лінії. Розрахунок здійснюєть­ся за вже відомою нам формулою:

де ВС, — виробнича собівартість готової продукції в /-му році експлуатації по­токової лінії.

2. Визначається економічний ефект від розробки і впровадження потокової лінії за формулою

Ееф = ДГП - (ДВТ + ДВС).

Як бачимо, оцінювання економічної ефективності впровадження інновації — потокової лінії — базуються на методології визначення ефективності капіталь­них інвестицій. Це є підтвердженням висловленого в параграфі 19.2 положення про те, що інноваційна діяльність є однією з основних видів інвестиційної дія­льності.

Як уже зазначалося, розробка нових технологій є одним із пріоритетних на­прямів НТТП. У зв’язку з цим звернемо увагу на таке. Інститутом технології теплофізики НАН України розроблена енергоощадна технологія та обладнання для виробництва біоетанолу безпосередньо з цукрового буряку. За інформацією академіка А. Долінського, така технологія не потребує солоду або ферментних препаратів, частка яких у собівартості досягає 5 %.

Біоетанол з цукрового буряку має високий вміст органічних сполук, що під­вищують октанове число і запобігають розшаруванню бензоспиртових сумішей. Його виробництво потребує на 20 — 30 % менше енергоносіїв, ніж виробницт­во біоетанолу із зернової сировини.

Необхідно брати до уваги, що в умовах впровадження на підприємстві не однієї новації, а кількох, може виникати інтегральний ефект від сукупності но­вовведень. Для його кількісного виміру економічна наука пропонує відповідні методичні підходи, застосування яких дає змогу виявити економічну ефектив­ність кількох нових техніко-технологічних та організаційних рішень. Зокрема, розроблено алгоритм визначення таких показників:

• приріст продуктивності праці:

де ЗПП — загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому періоді; ТП — обсяг виробництва товарної продукції в цьому періоді, тис. грн; ЧПф — фактична чисельність працівників, осіб; ЧПв — чисельність вивільнених пра­цівників після впровадження техніко-технологічних та організаційних нововве­день; ПП₀ — продуктивність праці в базовому періоді;

• відсоткова частка економії від впровадження техніко-технологічних та ор­ганізаційних нововведень у загальних витратах на виробництво продукції:

де ЗП, — середня заробітна плата в розрахунковому періоді, грн; ОП' — загальна сума операційного прибутку в тому самому розрахунковому періоді;

• приріст рентабельності виробництва:

де Рр — рівень рентабельності операційної діяльності підприємства в розраху-

нковому періоді, %; ОК — вартість основного капіталу підприємства, тис. грн.

Підсумовуючи викладене щодо оцінювання економічної ефективності впро­вадження новацій у сільськогосподарське і переробне виробництва, неважко переконатися в існуванні як певних загальних наукових підходів, так і різнома­нітних прикладних методичних розробок до такого оцінювання. Це зумовлю­ється специфікою новацій та особливостями і ступенем їх впливу на результати виробництва.

З цього випливає, що для оцінювання ефективності не розглянутих в даній темі новацій не виключено, що потрібно буде відшуковувати інші методичні підходи, але завдання пошуку полегшується завдяки використанню для цієї ме­ти прийому аналогій.

Питання для самоконтролю

1. Сутність і показники інноваційного потенціалу країни та агропромислового комплексу. Поняття інноваційної діяльності вищого рівня та виробничо- інноваційної діяльності підприємства.

2. Трактування понять «новація», «інновація», «локальна новація», «інноваційна продукція», економічно (інноваційно) активне підприємство.

3. Розвиток інноваційної інфраструктури як важлива умова забезпечення ефек­тивної інноваційної діяльності.

4. Інноваційна стратегія підприємства та її різновиди.

5. Сутність наукового техніко-технологічного прогресу та загальна характерис­тика його напрямів.

7. Агрохімічний напрям НТТП, його складові і шляхи подальшого розвитку.

8. Оцінювання ефективності новацій за агрохімічним напрямом НТТП та еко­номічної ефективності застосування мінеральних добрив.

9. Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин та осно­вні пріоритети щодо створення новацій за цим напрямом НТТП.

10. Біологічний напрям НТТП та оцінювання його ефективності.

11. Оцінювання економічної ефективності окремих новацій в рослинництві.

12. Оцінювання економічної ефективності окремих новацій в тваринництві.

13. Методичні підходи до оцінювання економічної ефективності інновацій у пе­реробних виробництвах.

Оцінювання економічної ефективності від сукупності впроваджених новацій (нововведень).