10.4. Амортизація основних засобів

У процесі виробництва основні виробничі засоби зношуються фізич­но (матеріально) та економічно (морально). Розрізняють дві форми фізичного і морального зношення.

Перша форма фізичного зношення виникає в процесі використання засобів праці, коли їх робочі органи внаслідок тертя втрачають свої якості, деформу­ються та руйнуються. Друга — пов'язана з недовикористанням засобів праці, коли під дією природних і часового факторів металеві вузли і механізми машин ¹ знарядь іржавіють, а пластмасові частини і гума старіють. Внаслідок фізичного

зношення знижується продуктивність засобів праці і зрештою вони стають не­придатними для використання.

Моральне зношення першого роду має місце тоді, коли вартість виробництва засобів праці, а отже, і їх ціна, знижуються в результаті зростання продуктивно­сті праці в промисловості. Тому раніше придбані за вищими цінами аналогічні засоби праці ніби втрачають частину своєї вартості, а їхні власники через це ви­роблятимуть дещо дорожчу продукцію ніж ті, хто придбав цей засіб праці за нижчу ціну.

Ступінь морального зношення першого роду К^ кількісно можна визначити за формулою

де Пр — переоцінена вартість засобу праці; П_в — первісна вартість засобу праці.

Моральне зношення другої форми виявляється в умовах, коли замість існу­ючих засобів праці промисловість починає постачати нові, більш продуктивні, а тому перші використовувати стає економічно не вигідно. Підприємства нерідко змушені замінювати існуючі засоби праці ще до завершення строку їх корисно­го використання. При цьому втрачається якась частка суспільного багатства, але дані втрати з надлишком компенсуються завдяки запровадженню більш ефективних нових знарядь праці.

Ступінь морального зношення другої форми К® можна визначити за фор­мулою

де П_рз — продуктивність застарілого засобу праці; П_рн — продуктивність су­часного (нового) засобу праці.

У результаті зношення виробничих засобів втрачається їх вартість і спожив­на вартість. Цим і зумовлюється необхідність їх відтворення.

Відтворення основних засобів — це процес їх підтримки в робочому стані через здійснення ремонтів і відновленім в натурі.

Особливо важливе значення в механізмі відтворення основних засобів має амортизація, оскільки вона, з одного боку, є елементом виробничих витрат, що включається до собівартості продукції, а з другого — є джерелом коштів для реновації (відновлення) основного засобу нерідко на якісно новій основі. Вод­ночас вона відображає специфіку руху його вартості і розглядається як важли­вий важіль управління процесом відтворення.

Амортизація — це економічний процес, що кількісно відображає втрату ос­новними засобами своєї вартості, яка амортизується, та її систематичний розпо­діл (перенесення) на заново створений продукт (виконану роботу, надану по­слугу) протягом строку їх корисного використання.

При цьому під вартістю, що амортизується, розуміють первісну або пере­оцінену вартість основного засобу за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Коли йдеться про ге, що амортизація є важливим, важелем ущшшмц ароце- сом відтворення основних засобів, то мається на увазі, що вона залежно »ід бравого методу нарахування амортизації, встановленого строку корисною ви- _ч:;с -.:т;і -" ^: основного засобу, а також способу використання шморіизаціинил відрахувань може неоднаково виконувати регулюючу і відтворщвадьну функції Остенші в кінцевому підсумку зводиться до простого відтворення основного за- сосу через відшкодування його зносу і придбання нового екземпляра подібного роду.

Регулююча функція амортизації проявляється через прискорення чи уповіль­нення темпів форму вання грошових потоків, що врешті-решт впливає на темпи і пропорції відтворення основних засобів. Важливо при цьому нам ятат» що характер формування вказаних грошових потоків залежить від вибраного мс го­ду нарахування амортизації.

У 2012 р. на підприємствах України було запроваджено згідно з ЩО ВО нарахування економічної амортизації, і податкової (фіскальної) амортизацїї відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Економічна амортизація нараховується з метою визначення сум амортиза­ційних відрахувань, що включаються до собівартості продукції чк елемент опе­раційних витрат. Отже, економічна амортизація дає змогу відобраний реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва та розрахувати реальний прибуток підприємства.

Метою нарахування податкової амортизації в ідеалі є створення додаткового фінансового джерела для відшкодування основних засобів за раху нок зменшен­ні оподатковуваного прибутку. При цьому мається на увазі, що застосування податкової амортизації мало б забезпечувати в процесі експлуатації основних засобів нарахування більших сум амортизації порівняно з економічною аморти­зацією. Завдяки цьому зменшувалася б сума прибутку для оподаткування, а от­же, знижувався б і податок на прибуток. Підприємства, ніким чином, мати б змогу швидше нагромадити фінансові ресурси і направиш їх на відтворення основних засобів.

Щоб визначити економію коштів на відрахуваннях до бюджет) в рез\ і мли застосування податкової амортизації, необхідно різницю між сумами податко­вої й економічної амортизації помножити на ставку податку на прибуток (кое­фіцієнт). Зазначимо, що нарахування економічної і податкової амортизації за­стосовується в багатьох розвинутих країнах Заходу.

Проте така місія податкової амортизації витримувалася \ вітчизняній прак­тиці до прийняття Податкового кодексу України, коти податкова амортизація передбачала вищі норми нарахування річної суми амортизації на основні засоби порівняно з економічною амортизацією.

Але встановлення ПКУ мінімально допустимих строків використання основ­них засобів в умовах, коли в системі бухгалтерського обліку підприємства са­мостійно визначають строк їх експлуатації, означає, що податкова амортизації істотно втрачатиме свою стимулюючу функцію в рай, коли підприємства вста­новлюватимуть такий строк меншим порівняно з мінімально допустимым Ьо очевидно, що чим більшим буде мінімально допустимий строк використання

основних засобів, тим меншими будуть амортизаційні відрахування, а отже, бі­льшим буде за однакових інших мов прибуток як об’єкт оподаткування

Зовсім не реальним встановлено мінімально допустимий строк використання Довгострокових біологічних активів. В умовах інтенсивного тваринництва оп­тимальний строк використання корів становить до чотирьох років, основних свиноматок три-чотири роки, але аж ніяк не сім років, як не передбачено ПКУ. За такого завищення строку занижуватиметься собівартість тваринниць­кої продукції.

Амортизація основних засобів (економічна амортизація) згідно з П(С)Б0 7 і ГІКУ нараховується із застосуванням таких методів.

• Прямолінійний метод: річна сума амортизації А_р цим методом визначають­ся з виразу

Ар - ВА : Т,

де БА - вартість, яка амортизується; Т — очікуваний термін корисного вико­ристання основного засобу.

Частка щорічного погашення вартості, яка амортизується, називається нор­мою амортизації На, яку можна визначити так:

Величина норми амортизації залежить від встановленого строку корисного використання основного засобу і вибраного методу нарахування амортизації.

Отже, за прямолінійного методу вартість, що амортизується, переноситься щорічно на заново створюваний продукт (роботу, послуги) однаковими частка­ми протягом всього строку корисного використання основного засобу.

• Метод зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації за цим ме­тодом визначається за формулою

де ЗВ — залишкова вартість основного засобу на початок звітного періоду; ЛВ — ліквідаційна вартість основного засобу; ПВ — первісна вартість основного засобу.

... . „

Вираз — це річна норма амортизації, що розраховується зг ідно з

вимогами даного методу, коефіцієнт; Т — кількість років корисного викорис­тання основного засобу.

• Метод прискореного зменшення залишкової вартості основного засобу. Річна сума амортизації за даним методом визначається з виразу

де Н_а — річна норма амортизації, розрахована прямолінійним методом; К_а коефіцієнт прискорення, який дорівнює 2.

У деяких країнах Західної Європи коефіцієнт прискорення встановлюється залежно від строку експлуатації основного засобу. Якщо останній становить З — 4 роки, то лінійна норма амортизації збільшується в 1,5 рази, якщо 5 — 6 років — у 2 рази, більше шести років — у 2,5 рази.

Податковим кодексом України передбачено, що цей метод застосовується при нарахуванні амортизації на основні засоби, що входять до четвертої і п'ятої групи: машини та обладнання, транспортні засоби.

• Кумулятивний метод. Річна сума амортизації за цим методом Ар^(ІС) визна­чається за формулою

де ВА — вартість основного засобу, що амортизується; К_ч — кумулятивне чис­ло, що розраховується як сума натурального ряду чисел корисного строку вико­ристання основного засобу.

Якщо, скажімо, цей строк становить вісім років, то кумулятивне число дорі­внюватиме 1-1-2 + 3 + 4 + 5 + 6 + 7 + 8 = 36; і — рік, на який нараховується амо­ртизація. Вираз (Т + 1 — і) вказує на ту кількість років, що залишається до кінця очікуваного строку корисного використання основного засобу. Якщо, напри­клад, розраховується річна сума амортизації на другий рік експлуатації основ­ного засобу, то кількість років, що залишається до кінця використання основно­го засобу, становитиме 8+1—2 = 7.

Норму амортизації за цим методом можна визначити з виразу

• 

• Виробничий метод — передбачає розрахунок місячної суми амортизації А_м. Для цього можна скористатися формулою

де — фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг), вироблений (ви­конаний) основним засобом; — загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням основного за­собу. Вираз —— називають виробничою ставкою амортизації.

Підприємства самостійно обирають метод амортизації, беручи при цьому до уваги очікуваний спосіб одержання економічних вигод від використання основ­ного засобу, а також об'єктивні закономірності руху його вартості і споживної вартості.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податку у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, а решта 50 % — у місяці їх вилучення з активів.

За сукупністю всіх основних засобів, що використовуються на підприємстві, може бути розрахована середня норма амортизації Н_а. Вона визначається ді­ленням річної суми амортизації по всіх основних засобах на їх балансову (пер­вісну або переоцінену) вартість.

В аграрних підприємствах середня норма амортизації коливається в межах

2. — 5,5 % залежно від структури основних засобів і насамперед частки їх так званої пасивної частини (будівель, споруд, передавальних пристроїв).

На основі показника Н_а визначають період обороту основного капіталу Т_ок виразу

У табл. 10.2 і 10.3 наведено приклади розрахунку річної суми амортизації на основний засіб виробництва різними методами. Як видно, сума амортизації іс­тотно відрізняється за роками корисного використання основного засобу, а от­же, залежно від вибраного методу амортизації підприємство може створити не однакові умови формування інвестиційних ресурсів, особливо в перші роки експлуатації основного засобу (рис. 10.1).

Необхідно пам'ятати, що при застосуванні методів зменшення залишкової вартості та прискореного її зменшення не вся вартість основного засобу за строк його корисного використання амортизується..