1. Показники інтенсивності використання тракторного парку.

1. Коефіцієнт використання тракторного парку — визначається діленням тракторо-днів у роботі на тракторо-дні перебування в господарстві.

2. Відпрацювання одним трактором машино-днів — розраховуєт ься ділен­ням всього обсягу відпрацьованих факторним парком машино-днів на середньо­річну кількість тракторів.

3. Відпрацювання одним трактором машино-змін — визначається ділен­ням усього обсягу відпрацьованих машино-змін на середньорічну кількість фак­торів.

4. Відпрацювання одним трактором нормо-змін визначається аналогіч­но, лише в чисельнику беруться виконані факторним парком нормо-зміни.

5. Коефіцієнт змінності — розраховується як відношення відпрацьованих машино-змін до відпрацьованих машино-днів.

2. Показники продуктивності використання тракторного парку.

2.1. Річний виробіток умовно-еталонних гектарів одним трактором ви­значається діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт, включаючи стаціонарні, земляні і транспортні в умовно-еталонному визначенні, на середньорічну кількість тракторів.

2. Змінний виробіток одним трактором — розраховується діленням зага­льною обсягу виконаних тракторним парком робіт на кількість відпрацьованих ним машино-змін.

3. Денний виробіток одним трактором — обчислюється аналогічно попе­редньому показнику, лише в знаменнику беруться відпрацьовані машино-дні.

4. Коефіцієнт виконання тракторним парком норм виробітку — розрахо­вується діленням виконаних нормо-змін на відпрацьовані машино-зміни.

3. Показники економічності використання тракторного парку.

1. Собівартість одного умовно-еталонного гектара — визначається ді­ленням усіх витрат на експлуатацію тракторів, сільськогосподарських машин і знарядь на загальний обсяг робіт в умовно-еталонних гектарах, виконаних трак­торним парком.

2. Витрати палива на один умовно-еталонний гектар і на 1 га фізичної площі

Для визначення економічної ефективності використання всього машинно- тракторного парку, включаючи не лише силові (трактори), а й робочі машини, розраховують показник виходу валової продукції рослинництва на 1 грн варто­сті цих машин. З підвищенням цього показника створюються необхідні еконо­мічні передумови для швидшої окупності витрат на придбання техніки та її за­міни на більш продуктивну.

Показники інтенсивності характеризують напруженість використання трак­торного парку протягом року і є вихідними в формуванні показників його про­дуктивності, а тому розглядаються як істотні фактори зниження витрат на оди­ницю тракторних робіт. Чим більше відпрацьовано кожним трактором машино- днів і виконано нормо-змін, чим вищий коефіцієнт змінності, тим більшим буде за інших однакових умов його річний виробіток в умовних еталонних гектарах, і навпаки.

Залежність продуктивності тракторів за показником річного виробітку від інтенсивності їх використання можна подати у вигляді виразу

Р_в=М_д^з.В_ш,

де Р_в — річний виробіток тракторів; М_д — кількість відпрацьованих одним трак­тором машино-днів; К₃ — коефіцієнт змінності; В_ш — виробіток умовно- еталонних гектарів за одну машино-зміну.

За допомогою цієї формули можна визначити вплив кожного множника (фа­ктора) на зміну річного виробітку у звітному році порівняно з базовим і завдяки цьому розкрити причини підвищення (зниження) продуктивності тракторного парку.

Існує багато напрямів поліпшення використання тракторного парку. Одні з них не залежать від аграрних підприємств, оскільки пов'язані з конструктивни­ми параметрами силових і робочих машин. Йдеться про необхідність створення нових і вдосконалення існуючих моделей і модифікацій тракторів зі строком служби дизельних двигунів і трансмісій до 5 — 6 тис. мотогодин без капіталь­ного ремонту, які мали б вищу питому енергомісткість, кращу маневреність,

вищі робочу і транспортну швидкість и шо особливо важливо в умова* вир вартості пального, — менше витрачали б палива на одиницю внковушш

робіт. І

Серед напрямів поліпшення використання тракторного парку, яю залов від аграрних підприємств, важливе місце займають установлення його раякн льної структури, забезпечення тракторів необхідним шлейфом робочих машн знарядь, раціональне комплектування тракторних агрегатів, підвищенні їжі фікапії механізаторів і вдосконалення їх матеріального стимулювання за краї результати роботи, поліпшення технічного обслуговування і проведення свої часних та якісних ремонтів, удосконалення організації виробничих процесів.

На кожному підприємстві необхідно підвищувати змінну продуктивність тратто рних агрегатів за рахунок таких факторів, як повне використання констрмпгивао ширини захвату агрегату, раціональне маневрування середньозмінною шшиюстк його руху і повне використання робочого часу зміни. Відомо, наприклад, пю за не- довикористання конструктивної ширини агрегату на 1 % (робота без ходопокажчн- ка) його продуктивність знижується на 2.5 %. Середньозмінна швидкість руху агре­гату часто буває низькою через неправильне регулювання робочих органів машин, невміння трактористів маневрувати швилкостямн. Дослідами наукових організа­цій встановлено, що перейти зі швидкості, скажімо, 4 км на швидкість 6 км до­цільно лише за довжини шляху не менше 24 — 35 м.

Для зниження собівартості умовного еталонного гектара, а отже, і сільсько­господарської продукції, важливо не лише підвищувати продуктивність тракто­рних агрегатів, а й економно витрачати паливно-мастильні матеріали, які через багаторазове подорожчання стали однією з основних статей витрат у структурі всіх витрат на експлуатацію машинно-тракторного парку. Надзвігчайно серйоз­ною проблемою, яка вимагає регулювання на макрорівні. є недопущення (згла­джування) різкого сезонного коливання цін на паливно-мастильні матеріали.

І насамкінець зазначимо, що для забезпечення ефективного використання машинно-тракторного парку потрібно, щоб техніка мала гарантоване сервісне забезпечення на весь термін її експлуатації. З цією метою виробники техніки мають створити мережу сервісних пунктів, укомплектованих кваліфікованими кадрами ремонтників.