3.9. Розвиток сільськогосподарської кооперації та її організаційні форми

Кооперація в сільському господарстві бере свій початок з 1850-х ро­ків, коли у Пруссії Ф. Райффейзеном була започаткована селянська кооперація у формі товариства допомоги сільським господарям і благодійного товариства. З часом у деяких країнах Європи під впливом потреб внутрішнього і зовніш­нього продовольчих ринків стали виникати, а пізніше інтенсивно розповсюджу­ватися кооперативи з переробки сільськогосподарської продукції, відбувається широке за масштабами кооперування фермерських господарств у збутовій і по­стачальницькій сферах діяльності.

Нині в країнах Заходу, у США, Канаді та інших розвинутих державах сіль­ськогосподарською кооперацією охоплено майже всі основні сфери діяльності фермерських господарств. Зокрема, успішно функціонують такі види коопе­ративів: обслуговуючі, збутові, кооперативи з фінансово-кредитного та стра­хового забезпечення, кооперативи з соціального обслуговування, з менедж­менту.

Як бачимо, у сільському господарстві зарубіжних країн розвиваються різні форми кооперативів, які безпосередньо створюються фермерськими господарс­твами для досягнення більш високих результатів господарювання та захисту в конкурентній боротьбі з монопольними структурами у сфері переробки продук­ції й особливо в сфері її збуту на внутрішньому та зовнішньому продовольчих ринках. Тому невипадково найбільшого поширення набули кооперативи саме з організації збуту сільськогосподарської продукції та її промислової переробки. Як свідчить досвід США, країн Західної Європи, тимчасом фермерські госпо­дарства не створюють кооперативів з виробництва сільськогосподарської про­дукції, вважаючи, що приватне господарювання в цій сфері діяльності є більш ефективним і самодостатнім для них.

Сільськогосподарська кооперація в нашій країні в сучасному її розумінні по­чала розвиватися за часів столипінської реформи. Проте в роки Громадянської війни і запровадження політики «воєнного комунізму» розвиток кооперативно- го руху зовсім припинився. З введенням нової економічної політики (неп) сіль-

ськогосподарські кооперативи стали відроджуватися і швидко розвиватися, В 1922 р. в Україні працювало 4 тис. багатофункціональних кооперативів, 1191 кооператив буряководів, 390 — молочних і м'ясних кооперативів, 102 — коо* перативи у птахівництві, 691 — кредитне товариство.

Проте з проведенням масової насильницької колективізації і створенням колгоспів ці сільськогосподарські кооперативи припинили своє існування. Кол­госпи за своєю економічною природою не були кооперативними підприємства­ми, бо створювали їх примусово. Колгоспники не були власниками виробленої продукції й одержаних доходів, вони не мали права залишити колективне гос­подарство, забравши належну їм частку майна. Управління колгоспами було одержавленим. Лише з прийняттям у травні 1988 р. Закону СРСР «Про коопе­рацію в СРСР» кооперативний рух набув нового імпульсу для свого розвитку. Але цей процес майже не торкнувся сільського господарства, а створені коопе­ративи в інших сферах діяльності орієнтувалися на одержання прибутку, що не відповідало загальновизнаним у світі принципам організації кооперативних підприємств.

Поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів уже в роки незалежної України стало прийняття 13 серпня 1997 р. Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Цим Законом, з урахуванням подальших змін і доповнень до нього, а також Господарським кодексом України визнача­ються правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності коопера­тивів у сільському господарстві та їх об'єднань.

Закон визначає сільськогосподарський кооператив¹ як юридичну особу, утворену фізичними і/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) — це юридична особа, утворена шляхом добровільного об'єднання фізичних осіб, які є сільсь­когосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі в процесі виробництва. Як випливає з наведеного визначення, членами цього кооперативу можуть бути лише фізичні особи.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив — це юридична особа, створена для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності.

При цьому питома вага послуг, наданих іншим особам, не повинна переви­щувати 20 % загального обороту кооперативу. При обслуговуванні членів коо­перативу не ставиться мета отримання прибутку. Членами даного кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які користуються його послуга­ми, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу.

____________

¹Визначення наведені відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про сіль ськогосподарську кооперацію"» від 2 листопаду 2000 р.

Залежно від форми їх діяльності розрізняють такі види обслуговуючих коо- \ перативів:

• переробні — займаються переробкою сільськогосподарської сировини, ви- робництвом продовольчих товарів;

• заготівельно-збутові — здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну

обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо;

• постачальницькі — закуповують і постачають матеріально-технічні ресур­си, необхідні для сільськогосподарського виробництва;

• сервісні — надають різні послуги — меліоративні, ремонтні, будівельні, ветеринарні, науково-консультативні тощо.

• багатофункціональні кооперативи, які поєднують кілька видів діяльності.

Членом кооперативу може бути фізична чи юридична особа, яка зробила

іе. вступний і пайовий внесок у передбачених статутом розмірах, дотримується $ вимог його статуту, визнає цілі і принципи діяльності кооперативу. ^ Вступний внесок здійснюється у грошовій формі для організаційного забез­

печення діяльності кооперативу. Він зараховується у неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок може бути зроблений шляхом передання кооперативу майна, майнових прав на земельну ділянку. При перетворенні КСП на кооперативи колишні члени КСП здійснювали майнові внески своїми майновими паями. Член кооперативу користується правом ухваль­ного голосу. Ним за власним бажанням може бути внесений до пайового фонду додатковий пай понад обов'язковий пай.

До складу кооперативу можуть входити асоційовані члени. Це фізичні та юри­дичні особи, які здійснювали лише пайові внески. Вони можуть не брати трудової участі в діяльності кооперативу і користуються правом дорадчого голосу.

Основними принципами діяльності кооперативів є добровільність членст­ва в кооперативі та безперешкодний вихід з нього; обов'язковість трудової уча­сті в діяльності виробничого кооперативу і обов'язковість участі членів в гос­подарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членства в кооперативі для тих, хто визнає його статут; демократичний харак­тер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом: один член коопера­тиву — один голос; обмеження виплат часток доходу на паї; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у діяльності кооперативу.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Кількість членів кооперативу не може бути меншою за трьох осіб. Кооператив є юридичною особою. Основним правовим документом, що регулює діяльність ко­оперативу, є його статут, який приймається засновниками на установчих зборах.

Члени кооперативу мають право брати участь в управлінні справами коопе­ративу, обирати і бути обраними до органів управління, одержувати частку до­ходу на пай, отримувати кооперативні виплати, забирати свій пай у разі виходу з кооперативу. Асоційовані члени мають право на отримання частки доходу на пай. У разі ліквідації кооперативу вони мають першочергове право на отриман­ня свого майнового паю та відповідних часток доходу.

Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування. Його вищим органом є загальні збори, на яких обирають голову кооперативу, членів

правління та членів ревізійної комісії па термін, що не перевищує: трьох років Голова кооперативу може обиратися і правлінням. Порядок обрання голови ко­оперативу та його функції визначаються статутом. Між зборами управління ко­оперативом здійснює правління, яке очолює голова правління.

У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора й ут ворює спосте­режну раду. Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах контрак­ту, який укладає з ним правління кооперативу, формує виконавчу дирекцію. Спостережна рада обирається з членів кооперативу в складі трьох — п'яти осіб за умови, що кількіст ь членів кооперативу становить не менше 50 осіб.

Головна функція спостережної ради — контроль за діяльністю виконавчою органу. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу здійс­нює ревізійна комісія (якщо членів кооперативу менше як 10 осіб, то функції ці­єї комісії виконує одна особа — ревізор).

Майно сільськогосподарського виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на неподільний і пайовий фонди.

Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків членів коопе­ративу.

Пайовий фонд кооперативу формується з пайових майнових внесків членів кооперативу та його асоційованих членів.

Ці фонди можуть поповнюватися за рахунок примноженої матеріалізованої власності — приросту майна в натуральній або іншій формі, наприклад, цінних паперів. Пропорції розподілу приросту майна між указаними фондами встанов­люються щорічно за рішенням загальних зборів кооперативу. За рахунок одер­жаного доходу кооператив може утворити резервний фонд, фонд матеріального заохочення та соціального розвитку.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в кори­стування, а також придбаних ділянок у приватну власність¹. Члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу за відповідну плату згідно з договором у розмірах, визначених загальними збо­рами. За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділянки, на­дані кооперативу в користування, не допускаються.

Кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном, а члени кооперативу — лише в межах свого майнового внеску. У разі, коли член коопе­ративу чи його асоційований член виходить зі складу кооперативу, їм поверта­ється майновий пай натурою, грошима або цінними паперами в розмірі, що від­повідає вартості паю на момент виходу. Земельна ділянка повертається в натурі (на місцевості).

Кооператив самостійно визначає напрями господарської діяльності, на влас­ний розсуд вибирає партнерів — споживачів, постачальників, фінансові устано­ви та ін., реалізує продукцію і надає послуги за цінами, що встановлюються ним самостійно або на договірній основі.

Дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності піс­ля покриття витрат (матеріальних і до них прирівняних та витрат на оплату праці).

_________

¹Таке придбання стане можливим з прийняттям Закону України «Про ринок землі».

Дохід розподіляється на виплату передбачених чинним законодавством по­датків і зборів до відповідних бюджетів, погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань до фондів кооперативу, виплат доходу на паї. При цьо­му розмір доходу, що спрямовується на паї, не повинен перевищувати 20 % від визначеного до розподілу. Статутом кооперативу може бути передбачений різ­ний відсоток часток доходу на паї для членів та асоційованих членів.

У сільськогосподарських виробничих кооперативах передбачаються коопе­ративні виплати членам кооперативу. З цією метою при розподілі доходу його певна частка за рішенням загальних зборів спрямовується до фонду матеріаль­ного стимулювання за кінцевими результатами діяльності. Розподіл кооперати­вних виплат з цього фонду між членами кооперативу здійснюється пропорційно одержаній ними заробітній платі у звітному році.

Кооператив самостійно визначає форми і системи оплати праці членів коо­перативу і найманих працівників у відповідності до чинного законодавства. Ко­оперативні виплати і виплата часток доходу на паї до оплати праці не належать. За рішенням загальних зборів кооператив може входити в різні об'єднання (чи виходити з них),зберігаючи статус юридичної особи.

Виробничий сільськогосподарський кооператив може реорганізуватися в підприємства інших організаційних форм господарювання. Ліквідація коопера­тиву можлива в разі ухвалення відповідного рішення суду в загальному порядку ліквідації суб'єкта господарювання.

У процесі реорганізації КСП виникло 3325 виробничих сільськогосподарсь­ких кооперативів. Членами таких кооперативів ставали працездатні члени ко­лишнього КСП, а асоційованими членами — пенсіонери. Тому засновниками сільськогосподарських виробничих кооперативів ставало багато осіб, нерідко до 300 і більше.

Це послужило для окремих фахівців і відповідальних працівників підставою вважати, що такі кооперативи не є ринковими структурами і робився висновок про необхідність їх перетворення на інші організаційні форми господарювання. За період 2000 — 2011 рр. дійсно кількість кооперативів істотно зменшилася до 952, багато з них реорганізувалися в інші типи підприємств, як правило, у при­ватні підприємства і ТОВ.

Причому порівняно з іншими формами господарювання вони досягають де­що нижчих фінансово-економічних показників діяльності. Але тут потрібно брати до уваги таку надзвичайно важливу обставину. Сільськогосподарські ви­робничі кооперативи мають докорінну відмінність від інших організаційно- правових форм господарювання на селі — господарських товариств, приватних товариств, холдингових структур — вони є соціально-орієнтованими підпри­ємствами, оскільки їх діяльність спрямована на максимальне задоволення ін­тересів членів кооперативу, соціальний розвиток сільської громади, піднесення культурного та освітнього рівня селян.

Певна унікальність соціально-орієнтованих підприємств виявляється і в де­мократичній структурі управління та в обов'язковій трудовій участі членів коо­перативу в його діяльності, що стає бар'єром на шляху посилення безробіття на

селі. Через кооперацію і, зокрема, СВК значною мірою форму ється соціальний капітал, оскільки в них соціально-трудові відносини консолідуються і спрямо­вуються на захист інтересів членів кооперативу.

Є підстави вважати, що нижчі економічні показники діяльності багатьох СВК порівняно з іншими формуваннями зумовлені насамперед додатковими витратами, пов'язаними з виконанням ними соціальних функцій і забезпечен­ням розвитку сільських територій.

Як показує практика, в багатьох регіонах є чимало СВК. які досягають знач­но вищих показників господарської діяльності порівняно з іншими типами агро- формувань. які нерідко навіть ігнорують виконання соціальних функцій бізнес) Це свідчить про істотний потенціал цих організацінно-правових форм господа­рювання. що значною мірою базуються на великих масштабах виробництва та схильності багатьох працівників до колективної праці.

У 2012 р. існувала особливо нагальна потреба в розвитку сільськогоспо­дарських обслуговуючих виробничих кооперативів. Основними їх завданнями є витіснення комерційних посередницьких структур і взяття на себе функцій збуту багатьох видів сільськогосподарської продукції, що дасть змогу підви­щити частку аграрних товаровиробників у вартості кінцевого продукту; про­тидія монополізму переробних підприємств шляхом створення кооперативних переробних виробництв; використання переваг великомасштабного виробниц­тва; надання послуг за мінімальними цінами і сприяння завдяки цьому зни­женню собівартості сільськогосподарської продукції; зменшення трансакціи- них витрат; створення нових робочих місць і сприяння розвитку сільських територій.

У 2011 р. функціонувало лише 746 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (у 2005 р. — 1127), що зовсім не відповідає потребам і можливос­тям їх створення. Адже в Україні є великий потенціал (живильне середовище) для розвитку цієї форми кооперування, зокрема, є близько 28 тис. населених пунктів, 4750 тис. особистих селянських господарств, з яких понад 300 тис. ви­робляють товарну продукцію, 41,7 тис. фермерських господарств, 13 286 вели­ких аграрних підприємств.

Для прискореного розвитку сільськогосподарських обслуговуючих коопера­тивів потрібна значна державна підтримка. Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну цільову програму підтримки розвитку сільськогоспо­дарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р.» від 3 червня р. 2010 № 557 передбачено істотне фінансування розвитку таких кооперативів в обсязі 7 млрд грн. Це дасть змогу створити до 10 тис. кооперативів і 100 тис. нових робочих місць, збільшити товарообіг сільськогосподарської продукції через кооперативи на 20 %.

Для стимулювання розвитку сільськогосподарських обслуговуючих коопе­ративів потрібно також на законодавчому рівні закріпити їх неприбутковий ста­тус, забезпечити підготовку кадрів — лідерів кооперативного руху, посилити просвітницьку роботу серед сільського населення щодо переваг кооперативної моделі сільського підприємництва.

Питання для самоконтролю

1. Узагальнене та конкретне господарсько-правове трактування підприємства.

2. Поняття аграрного підприємства та його особлива соціальна функція.

3. Види підприємств як організаційно-правової форми господарювання: сутнісний аспект.

4. Класифікація підприємств за способом утворення статутного капіталу і за роз­міром.

5. Еволюція підприємств агропромислового комплексу у 1990 — 2012 рр.

6. Об'єднання підприємств: мета, види, переваги. Холдинги в агропромисловому виробництві.

7. Форми вияву та методика визначення ефекту масштабу.

8. Спільні підходи та відмінності в створенні та організаційно-економічних заса­дах функціонування різних видів господарських товариств.

9. Особливості створення фермерських господарств і складнощі їх становлення та розвитку.

10. Сільськогосподарські виробничі та обслуговуючі кооперативи: сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку.