7. Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості

Для партнерів підприємства, а також підприємців, які хотіли б вклас­ти свій капітал у його розвиток, дуже важливо знати параметри прибутковості виробництва.

Одним із найважливіших таких параметрів, що дає змогу судити про ринко­ву позицію підприємства, є рентабельність продажу. Вказуючи на частку при­бутку у валовому обороті підприємства, цей показник, як уже зазначалося, вод-

ночас свідчить і еро його цінову конкурентоспроможність Оцінка його динаміка і порівняння з аналогічним показником інших підприємств дозволяє зро­сиш висновок про доцільність вибору даного підприємства як партнера або як об’єкта інвестицій. У США, наприклад, показник рентабельності продажу пуб­лікується в середньому для. галузі, що дещо полегшує вирішення проблеми ви­значення становища фірми на ринку.

Для потенційних інвесторів важливо знати надійність облігацій, які випускає підприємство з позиції одержання на них гарантованого відсоткового доходу. Ступінь такої надійності визначається за допомогою коефіцієнта покриття від­соткового доходу за облігаціями КД, прибутком:

де ОП — операційний прибуток (поточний); Д — дивіденди, що одержує під­приємство; ПД — відсоткові доходи підприємства; Скв — сума коштів, що ви­плачується власникам облігацій у вигляді відсоткового доходу.

Чим більший цей коефіцієнт, тим вищий ступінь забезпечення виплати від­сотків за облігаціями за рахунок поточних прибутків підприємства.

Практика роботи західних фірм дає підстави стверджувати, що за умови, ко­ли КПо дорівнює 3 — 4, забезпеченість виплати відсотків за облігаціями вважа­ється надійною.

Для інвесторів, що орієнтуються на придбання привілейованих акцій, важ­ливо знати ступінь їх надійності. Про нього судять за допомогою коефіцієнта покриття відсоткових виплат за привілейованими акціями КП_па чистим річним прибутком підприємства. Цей показник визначають за формулою

де ЧРП — чистий річний прибуток підприємства; Сп_а — сума обов’язкових ви­плат за привілейованими акціями. В даному випадку, як бачимо, розрахунок ве­деться за чистим річним прибутком, оскільки дивіденди за цими акціями випла­чуються лише після сплати всіх передбачених законодавством податків.

Для власників і потенційних покупців звичайних акцій дуже важливим є по­казник їх надійності Кз_А:

де ФВ — фіксовані виплати за привілейованими акціями; Кз_А — кількість зви­чайних акцій, що перебувають в обігу, або їх номінальна вартість.

Кожний із потенційних інвесторів, перш ніж прийняти остаточне рішення про придбання відповідного типу цінних паперів підприємства, обов’язково враховує їх співвідношення в його капіталі. Про необхідність такого врахування можна судити з такого прикладу.

Скажімо, що підприємство випустило облігації на суму 1500 тис. грн з гара- нтованим доходом 8 % річних. За результатами господарського року одержано

665 тис. грн прибутку. Звідси сума виплати відсотків власникам облігший ста­новитиме 120 тис. грн (1500 • 0,08). Інші платежі й витрати підприємства стано­влять, наприклад, 300 тис. грн. Таким чином, решта прибуїку в сумі 245 тис. грн (665 - 120 - 300) може бути направлена на виплату дивідендів власникам простих акцій підприємства.

Якщо, наприклад, дохід підприємства зросте на 10 %, за цих самих умов до­хід власників звичайних акцій збільшиться на 66,5 тис. грн, або на 27 % (66,5 : 245), тоді як дохід власників облігацій залишиться незмінним. Але в разі зниження прибутку за граничну межу 120 тис. грн підприємству потрібно буде шукати кошти для обов’язкової виплати відстків власникам облігацій.

Як бачимо, висока частка облігацій і привілейованих акцій небезпечна не лише для підприємства, а й для потенційних інвесторів у прості акції та для їх фактичних власників, оскільки при цьому мають мало шансів одержати на них високі дивіденди.

Особливо велике значення для оцінки ринкової позиції підприємства має по­казник «ціна — дохід» — співвідношення між доходом на акцію та її ринковою ціною. Він визначається відношенням біржової ціни однієї акції на річний диві­денд.

Якщо, наприклад, ціна акції становить 150 грн, а річний дивіденд — 18 грн, коефіцієнт співвідношення становитиме 8,33. Якщо даний коефіцієнт у динамі­ці збільшується, це є свідченням зростання довір’я покупців до його акцій і до­сить міцного становища підприємства на ринку.

Цей показник реально може підвищуватися за таких умов:

• ціна акції збільшується за тих же дивідендів;

• ціна акції зростає швидшими темпами, ніж зростають дивіденди;

• ціна акції залишається незмінною за менших дивідендів.

Незважаючи на різні причини зростання коефіцієнта співвідношення, в усіх випадках він начебто відображає громадську думку про сучасне і майбутнє під­приємства як суб’єкта ринку. Порівняння цього показника з аналогічним показ­ником інших фірм як у динаміці, так і за останній рік дає можливість підприєм­цям зробити правильний вибір об’єкта здійснення своїх інвестицій.

Слід звернути увагу і на такий важливий момент. Коефіцієнт надійності зви­чайних акцій, як це випливає з раніше наведеної формули його визначення, вка­зує, скільки чистого прибутку за мінусом фіксованих виплат за привілейовани­ми акціями припадає на одну таку акцію. Але це ще не означає, що така величина прибутку буде насправді виплачена власникам цих акцій. Підприємс­тво резервує частину прибутку, тобто не розподіляє його у звітному році з ме­тою використання в майбутній період.

Щоб реально судити про механізм розподілу прибутку підприємства на цій стадії, визначають коефіцієнт оплати дивідендів як результат від ділення фактич­но виплачених дивідендів на акцію на коефіцієнт надійності звичайних акцій.

Якщо, скажімо, цей показник становить 45 %, це означатиме, що 55 % зали­шку чистого прибутку залишилось нерозподіленою. Цей показник відобража­ється у балансі підприємства і використовується в наступні періоди для інвес­тицій, виконання інших господарських операцій.