2. Вартісна оцінка нематеріальних активів (ресурсів)

Підприємства мають можливість придбати нематеріальні активи різ. ними способами:

• купити за рахунок власних коштів і кредитів банку (право на винахід, ноу- хау, програмне забезпечення ЕОМ, товарних знаків тощо);

• одержати як внесок національного або іноземного учасника до статутного фонду спільного підприємства (право користування землею, іншими природни­ми ресурсами, ноу-хау, технології тощо);

• шляхом надходження в результаті поглинання, об’єднання, злиття з іншими підприємствами (гудвіл, товарні знаки, ноу-хау, право на промислові зразки тощо);

• завдяки безкоштовній передачі нематеріальних активів іншими юридич­ними і фізичними особами.

Підприємство може самостійно розробити нематеріальний актив. Але відо­бражатиметься він у балансі підприємства лише тоді, коли воно матиме необ­хідні ресурси та технічну можливість для доведення створеного нематеріально­го ресурсу до стану, придатного для використання або реалізації, необхідну інформацію для достовірного визначення витрат на його розробку, а також коли є реальна можливість отримання від такого нематеріального активу майбутньої економічної вигоди — від його використання або реалізації.

Якщо створений нематеріальний актив не відповідає хоча б одному з цих критеріїв визнання, то витрати на його розробку відносять до витрат звітного періоду, а сам нематеріальний актив на баланс підприємства не береться.

Спосіб придбання нематеріальних активів безпосередньо впливає на грошо­ву оцінку, за якою вони відображаються на балансі підприємства. Так, куповані нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю, яка складається з ціни придбання з доданням витрат на сплату мита, непрямих невідшкодовуваних по­датків і витрат на приведення їх до стану, придатного для практичного викорис­тання (витрати на одержання консультацій; витрати, пов’язані з захистом пев­них прав; інші витрати, що можуть виникнути при впровадженні).

Якщо нематеріальний актив створений чи придбаний повністю або частково за рахунок кредиту банку, то витрати на сплату відсотків до його первісної вар­тості не включаються.

Оцінка нематеріальних активів, що вносяться до статутного капіталу як вне­сок одного із засновників, здійснюється експертним шляхом за домовленістю сторін з орієнтацією на справедливу вартість. Безкоштовно передані нематеріа­льні активи оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням строку їх фУ' нкціонування до моменту такої передачі.

Нематеріальний актив може бути придбаний підприємством і в результаті обміну на подібний об’єкт. У такому разі його первісна вартість дорівнюватиме залишковій вартості переданого в обмін нематеріального активу. Якщо залиш­кова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то пер­вісною вартістю отриманого нематеріального активу буде його справедлива ва­ртість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Підприємство може придбати нематеріальний актив в обмін на неподібний об’єкт. Тоді його первісна вартість дорівнюватиме справедливій вартості пере­даного нематеріального активу, збільшеній або зменшеній на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана або отримана під час обміну.

Первісною вартістю нематеріальних активів, отриманих у результаті об’єд­нання підприємств, є їх справедлива вартість. Первісна вартість нематеріально­го активу, створеного підприємством, формується із прямих витрат на оплату праці, прямих матеріальних витрат та інших витрат, пов’язаних із розробкою і приведенням матеріального активу до стану, придатного для використання.

Незалежно від способу придбання нематеріальних ресурсів їх надходження і введення в експлуатацію повинно бути оформлене відповідними документами, що описують даний ресурс як об’єкт власності, визначають порядок його викорис­тання, а також підтверджують майнові права підприємства на таке використання.

Наприклад, якщо при створенні спільного підприємства один із учасників як внесок до статутного капіталу передає своє право користування землею, водою чи іншим природним ресурсом, це право повинне бути підтверджене докумен­том, який засвідчує, що, скажімо, ця земельна ділянка є власністю даного учас­ника. Таким документом повинен бути Державний акт на ііраво приватної влас­ності на землю.

За придбання ноу-хау підприємство повинне одержати і детальний його опис (словесне обґрунтування, необхідні формули, креслення тощо), зміст якого має бути достатнім, щоб дане підприємство-покупець змогло ефективно використо­вувати цей нематеріальний ресурс.

Придбання прав на використання товарних знаків, винаходів повинне бути підтверджене відповідними патентами.

У ході використання нематеріального активу його первісна вартість може бути збільшена на суму витрат, пов’язаних із таким поліпшенням (удоскона­ленням) вказаного активу, за якого досягається збільшення первісно очікуваної майбутньої економічної вигоди від його використання.

Таке збільшення може бути представлене через подовження строку корисно­го використання нематеріального активу і зростання його можливостей (відда­чі). Витрати на підтримання нематеріального активу у придатному для викорис­тання стані й одержання від нього первісно визначеної економічної вигоди відносять до складу витрат звітного періоду.

За необхідності підприємство може здійснювати переоцінку нематеріальних активів за їх справедливою вартістю. Проте така переоцінка можлива лише за тими нематеріальними активами, для яких існує активний ринок. Для нього характерні такі риси: у будь-який час тут можна знайти заінтересованих суб’єк-

тів ринку — продавців і покупців. Інформація про ринкові ціни на такому ринку є загальнодоступною, а товари, що продаються й купуються тут, — однорідні. Переоцінена вартість нематеріального активу ПЕ_В визначається з виразу

де ПВ_на — первісна вартість нематеріального активу; СВ_на — справедлива вар­тість нематеріального активу; ЗВ_на — залишкова вартість цього активу.

Вираз називають коефіцієнтом індексації нематеріального активу. На

цей коефіцієнт коригується і знос даного ресурсу. Як і по основних засобах, су­ма дооцінки залишкової вартості відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки відноситься на витрати звітного періоду.