16.5. Оцінка ефективності інвестицій за недисконтованими фінансово-економічними показниками

У сучасній міжнародній практиці проекти, пов’язані з інвестиціями, оцінюють за методикою, що викладена в «Посібнику з підготовки промислових техніко-економічних досліджень», розробленому ООН (ЮНІДО). Цей посібник рекомендує послідовність і механізм розробки техніко-економічного обґрунту­вання (ТЕО) інвестиційного проекту.

Один із найважливіших розділів ТЕО — фінансово-економічна оцінка такого проекту. Це завершальний розділ, в якому передбачаються обсяг капіталовкла­день, джерела їх фінансування, виробничі витрати, грошові потоки і фінансово- економічні показники проекту, на підставі яких робляться остаточні висновки про доцільність його здійснення.

Найшвидшого застосування в практиці оцінки інвестиційних проектів набу­ли такі фінансово-економічні показники, як чиста поточна вартість, внутрішня норма окупності, максимальний грошовий відтік, строк окупності капіталовк­ладень, норма прибутку, норма беззбитковості.

Зазначені показники умовно можна поділити на дві групи: недисконтовані (прості) й узагальнюючі (інтегральні).

Недисконтовані — це показники, що розраховуються не за весь строк жит­тя інвестицій (період повного обороту активної частини основних виробничих засобів), а лише на один рік на основі недисконтованих на фактор часу даних. До них відносять строк окупності і норму інвестиційного прибутку.

Строк окупності — це такий період (у роках), який необхідний для відшко­дування капітальних вкладень інвестиційним прибутком І_ш одержаним завдяки здійсненню цього проекту, який визначають за формулою

де П_ч — чистий прибуток, що визначається як різниця між одержаним прибут­ком від реалізації продукції (послуг), виробленої завдяки проекту', і податком на прибуток та сплаченими відсотками за кредит; А — амортизаційні відрахування на основні засоби, введені в дію в результаті реалізації проекту .

Розглянемо приклад розрахунку строку окупності капіталовкладень обсягом 1250 тис. грн (табл. 16.1).

Таблиця 16.1

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ СТРОКУ ОКУПНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Роки	Інвестиційний прибуток, тис. грн	У тому числі		Капіталов кла - денна. тис. грн	Баланс на кінець року, тис. грн
		чистий прибуток	амортизація
1-й	-	—	—	1250	-1250 ? J о
2-й	300	200	100		-950
3-й	375	250	125		- 575
4-й	425	300	125		-150
5-й	425	300	125		275

Здійснені капіталовкладення окупляться за чотири роки і чотири місяці. За­значений строк окупності отримано таким чином. З даних табл. 16.1 видно, що після четвертого року підприємство окупить інвестиційним прибутком 1100 тис. грн. На п’ятому році потрібно буде ще окупити 150 тис. грн інвестицій. Для то­го щоб визначити, за скільки місяців підприємство зможе це зробити, потрібно інвестиційний прибуток п’ятого року поділити на 12 міс., у результаті одержи­мо 35,4 тис. грн — щомісячну суму одержуваного інвестиційного прибутку'. Звідси термін окупності залишку неокуплених інвестицій у сумі 150 тис. грн становитиме 150 : 35,4 = 4,2 міс.

За умови, що від проекту одержують однакову суму прибутку щорічно, строк окупності можна було б визначити простішим способом, розділивши ка­піталовкладення на зазначену суму прибутку. Якби, скажімо, щорічний прибу­ток разом з амортизацією становив 365 тис. грн, тоді строк окупності дорівню­вав би 4,4 роки (1250 : 365 = 3,4 + 1 рік, коли прибутку не було).

Оцінювання строку окупності інвестиційного проекту одновекторне — чим менший він, тим ефективніший проект. Проте такий підхід до оцінювання є неповним в разі відсутності альтернативних проектів. Тому визначений розгля­нутим способом строк окупності потрібно порівняти з альтернативним строком окупності. Його можна визначити двома способами.

По-перше, як обернену величину альтернативної дохідності інвестованого капіталу. Такою реальною альтернативною дохідністю є банківський депозит. Якщо, скажімо, відсоткова ставка за депозитом становить 14 % річних, то мак­симальний строк окупності інвестицій має становити 7,1 роки (1 : 0,14 = 7,1).

Оскільки в нашому прикладі строк окупності становить 4,35 роки, то такий інвестиційний проект є економічно вигідним, тому що спроможний забезпечити більшу дохідність інвестованого капіталу після завершення строку окупності, ніж покладені кошти на депозит.

По-друге, як обернену величину вартості інвестованого капіталу, коли вія береться в кредит. Наприклад, відсоткова ставка за довгостроковий кредит ста­новить 18 % річних. У такому разі альтернативний максимальний строк окуп­ності капітальних інвестицій становитиме 5,6 років (1 : 0,18 = 5,6).

Отже, строк окупності інвестицій за таких умов немає бути більшим від ви­значеного даним способом. Як бачимо, і за цим критерієм розглянутий інвести­ційний проект є економічно доцільним.

Наведені приклади переконливо засвідчують необхідність застосування аль­тернативного строку окупності інвестицій. Разом з тим варто наголосити й на такій обставині. Після завершення строку окупності інвестиційний проект про­довжує функціонувати певну кількість років до завершення терміну його еко­номічного життя. Цей проміжок часу може бути різним. Тому вважається, що інвестиційний проект є тоді більш економічно вигідним, коли за однакових ін­ших умов строк корисного використання активної частини основних засобів проекту щонайбільше перевищує строк його окупності.

Необхідно пам’ятати, що напрями виробничих капіталовкладень дуже різ­номанітні. Це нерідко вимагає застосування нестандартних підходів для визна­чення додаткового ефекту від здійснення інвестицій, на основі якого можна бу­ло б розрахувати строк їх окупності. На підтвердження сказаного наведемо такий приклад.

Підприємство поставило за мету побудувати типове секційне картоплесхо­вище первісною вартістю 750 тис. грн і місткістю на 1000 т зберігання насіннє­вої картоплі. Умови її зберігання в картоплесховищі значно сприятливіші, ніж на відкритій площадці в буртах.

Отже, додатковий ефект від таких капіталовкладень виникає завдяки скоро­ченню втрат картоплі. Для розрахунку цього ефекту потрібно знати відсоток втрат картоплі при зберігання в буртах (скажімо, 18 %) і при зберіганні в карто­плесховищі (5 %), а також собівартість 1 т картоплі за цих способів зберігання, наприклад, 1050 і 1155 грн відповідно. Тоді додатковий прибуток від зберігання картоплі в картоплесховищі А П_к можна визначити за формулою

А П_к = (Чк₂, • Ц - К₃ • С₂) - (Ч_к1 • Ц - К₃ • С₁,),

де Ч_к1 і Ч_К2 — чистий вихід картоплі після завершення її зберігання відповідно за варіантом зберігання на відкритій площадці і в картоплесховищі.

Щоб розрахувати чистий вихід картоплі після завершення її зберігання, спо­чатку потрібно визначити втрати картоплі за цими способами її зберігання

множенням оосягу зберігання 1 т на відповідний відсоток втрат з наступним ді­ленням результату на 100. Звідси чистий вихід картоплі після завершення стро­ку зберігання дорівнюватиме різниці між закладеною картоплею на зберігання та її втратами при зберіганні; Ц — ціна реалізації 1 т картоплі; К₃ — обсяг за­кладеної для зберігання картоплі (однаковий в обох варіантах — по 1000 т); Сі і Сг — собівартість 1 т картоплі за вказаними варіантами.

Якщо в цю формулу підставити фактичні дані, то одержимо додатковий прибуток, який у нашому прикладі дорівнюватиме

П_к = (950 • 1700 - 1000 • 1155) - (820 • 1700 - 1000 • 1050) = 116 тис. грн.

При цьому Ч_кі = 820 т, тому що 1000 • 0,18 = 180 т, 1000 - 180 = 820 т.

Звідси строк окупності картоплесховища за додатковим прибутком станови­тиме 6,5 роки (750 000 : 116 000 = 6,5), а за інвестиційним прибутком з враху­ванням того, що норма амортизації на картоплесховище становить 3,5 % дорів-

нюватиме 5,3 роки

Переваги показника строку окупності капіталовкладень полягають у тому, що він простий для визначення і має чіткий економічний зміст. Проте цей по­казник не враховує динаміки зміни в часі цінності одержуваних доходів, а та­кож не дає відповіді на питання про ефективність проекту після досягнення строку окупності капіталовкладень. Тому цей показник строку окупності капі­таловкладень доцільно використовувати для оцінки проектів з невеликим строком окупності капіталовкладень або як додатковий засіб для оцінки сту­пеня вигідності певного варіанта інвестицій для великих проектів із значним строком окупності.

Аналогічну роль відіграє і такий недисконтований показник, як норма інвес­тиційного прибутку {індекс дохідності інвестицій). Вона може розраховувати­ся за кожний окремо взятий рік і в середньому за всі роки строку окупності ка­піталовкладень .

Якщо інвестиційний прибуток за роками стабільний або коливається не істо­тно (у межах 3 — 5 %), тоді норму інвестиційного прибутку можна визначати за один рік. В іншому разі, як це характерно для нашого прикладу, коли неможли­во вибрати звичайний рік з нормальною величиною інвестиційного прибутку, виправдано визначати середньорічну норму цього прибутку як відсоткове від­ношення усередненого інвестиційного прибутку, одержаного за період окупно­сті капіталовкладень, до її величини. В нашому прикладі сума інвестиційного прибутку за означений період становить 1525 тис. грн (300 + 375 + 425 + 425), а його середньорічна величина — 305 тис. грн (1525 : 5). Звідси середньорічна норма інвестиційного прибутку дорівнюватиме (305 : 1250) * 100 = 24,4 %.

Як бачимо, цей показник елімінує істотні коливання за роками інвестиційно­го прибутку, а тому дозволяє об’єктивніше судити про ефективність капітало­вкладень при порівнянні рівня цього показника з фактично досягнутою на під­приємствах галузі рентабельності виробничого капіталу (відношення прибутку до середньорічної вартості виробничого основного й оборотного капіталу) і від­сотковою ставкою за довгостроковий кредит.

Якщо середньорічна норма інвестиційного прибутку перевищує згадані по­казники, проект вважається ефективним. Проте слід мати на увазі, що для роз­глянутого показника характерні ті самі недоліки, що й для показника строку окупності капіталовкладень.

Важливо пам’ятати, що вихідні дані для розрахунку інвестиційного прибут­ку можуть бути не досить точними через невизначеність майбутнього. Як ре­зультат — інвестиційний прибуток також буде неточним. Адже в майбутньому періоді може змінитися кон’юнктура ринку на ресурси, які купує дане підпри­ємство для функціонування нового проекту, а також попит і пропонування на товари, що виробляються завдяки його реалізації. Це призведе до змін обсягу витрат на виробництво, обсягу продажу і рівня цін на продукцію, і нарешті — до зміни інвестиційного прибутку.

З викладеного випливає, що, по-перше, необхідно ретельно підходити до об­ґрунтування обсягу продажу, грошової виручки від реалізації продукції, вироб­ничих та інвестиційних витрат; по-друге, оцінити ступінь ризику виконання ін­вестиційного проекту в умовах ринкової невизначеності, яка має місце за прийняття перспективних рішень. Ця невизначеність може бути посилена, крім згаданих причин, інфляційними процесами, змінами в технології, непередбаче­ним моральним старінням обладнання тощо.

Для оцінки ступеня ризику здійснення інвестиційного проекту розраховують показник норма беззбитковості Н_б:

де Нб — норма беззбитковості; ПВ — постійні витрати; РП — вартість реалізо­ваної продукції, виробленої завдяки впровадженню інвестиційного проекту; 3В

• обсяг змінних витрат на реалізовану продукцію.

Економічний зміст показника Нб полягає в тому, що він вказує, за якої част­ки проектного обсягу реалізації продукції досягається беззбитковість виробниц­тва. Якщо, скажімо, в нашому прикладі грошова виручка від реалізації продук­ції становить — 4000 тис. грн, постійні витрати — 1000 тис. грн, змінні витрати

• 1750 тис. грн, норма беззбитковості дорівнюватиме 44,4 %.

Одержана відповідь означає, що проект буде беззбитковим, коли буде вико­ристовуватися лише 44,4 % його потужності, тобто буде вироблено і реалізова­но продукції на суму лише 1777 тис. грн. Саме за такого обсягу продажу дося­гається нульовий прибуток. У цьому переконують такі розрахунки.

Змінні витрати на 1 грн реалізованої продукції — 1750 : 4000 = 0,4375, а су­ма змінних витрат на обсяг реалізації 1776 тис. грн становитиме 0,4375 • 1776 = = 777 тис. грн. Загальна сума постійних і змінних витрат на цей обсяг реалізації становить 777 + 1000 = 1777 тис. грн, тобто дорівнює обсягу продажу.

Інвестиційний проект вважається надійнішим, чим менша норма беззбитко­вості. Зі збільшенням постійних і змінних витрат за стабільного обсягу продажу цей показник зростає, що робить проект не захищеним до зниження попиту на продукцію.

Водночас зростання виробництва і реалізації продукції за стабільних постій­них витратах і пропорційному підвищенні змінних витрат знижує норму без­збитковості, а отже, зменшує ступінь ризику підприємства в умовах ринкової невизначеності. Зрозуміло також, що цей показник буде знижуватися за умови підвищення ціни на продукцію за тих самих змінних витратах на одинцю про­дукції.

Переваги цього показника полягають у тому, що за його допомогою можна оцінити альтернативні інвестиційні проекти для розв’язання одного й того ж го­сподарського завдання, або один і той же проект за різних модифікацій техно­логії виробництва, зміни обсягу продажу, проектної потужності, тобто факто­рів, що призводять до змін основних параметрів, за якими визначається норма беззбитковості. Наприклад, прогресивніші технології, як правило, забезпечують менші змінні витрати без істотного впливу на постійні витрати.

Щодо нашого прикладу, то даний інвестиційний проект є високонадійним, оскільки навіть при збільшення постійних витрат вдвічі норма беззбитковості становитиме 88,9 %. За тих же постійних витрат проект буде працювати беззби­тково, якщо змінні витрати зростуть у 1,7 раза — 1000 : (4000 —1,7 - 1750) • 100 = = 97,6 %.

Аналіз норми беззбитковості доцільно доповнити даними про рентабельність продажу, яка визначається, як відомо, відношенням прибутку до вартості реалі­зованої продукції.

У нашому випадку цей показник становить [4000 — (1000 + 1750): 4000] • 100 = = 31,25 % і свідчить про можливість регулювання рівнів ціни за незмінного об­сягу продажу.

Для цього проекту така можливість досить висока, оскільки проект буде без­збитковим, якщо ціна на продукцію буде знижена навіть на 31,25 %. Ця інфор­мація є надто важливою, особливо на початковій стадії роботи проекту, коли іс­нує висока конкуренція і підприємство ставить за мету проникнути зі своїм товаром на ринок і завоювати в ньому свою нішу.