15.6. Аналіз беззбитковості виробництва і прибутковості галузі за показником норми беззбитковості

Для зручності такого аналізу формулу норми беззбитковості Нб по­дамо у вигляді

де д — обсяг реалізації, ц.

У нашому прикладі норма беззбитковості становить (6000 : (44 - 16,7) • 450] х х 100 = 48,8 %. Одержаний результат означає, що беззбитковість досягається, коли потенціал урожайності (у нашому прикладі — це 450 ц/га) буде викорис­таний лише на 48,8 %. В абсолютному виразі це становитиме 219,8 ц/га [(450 х 48,8) : 100]. Як бачимо, одержаний результат збігається з критичною точкою урожайності, визначеною графічним способом.

На норму беззбитковості й дохідність галузі в цілому впливають чотири фа­ктори: сума постійних витрат, змінні витрати на 1 ц продукції, ціна реалізації й рівень урожайності. Ступінь впливу цих факторів доцільно визначати за їх змі­ни на однакову величину, скажімо, на 10 %, але в напрямі, що позитивно діє на економіку галузі. Тому постійні та змінні витрати будемо зменшувати на 10 %, а ціну та урожайність — збільшувати на цей відсоток.

За зменшення постійних витрат на 10 % норма беззбитковості становитиме ((6000 • 0,9) : (44 — 16,7) ■ 450] • 100 = 43,96 %, а критична точка урожайності дорівнюватиме 450 • 0,4396 = 197,8 ц.

Як бачимо, за такої умови, щоб досягти беззбитковості виробництва, потріб­но менше виростити і реалізувати на 22 ц цукрових буряків (219,8 - 197,8).

За зменшення змінних витрат на 10 % норма беззбитковості становитиме 46,0 % [6000 : (44 — 16,7 • 0,9) * 450] • 100, тобто беззбитковість досягається за реалізації 207 ц/га (450 • 0,46), що вимагає меншого обсягу продажу на 12,8 ц.

За умови підвищення ціни на 10 % норма беззбитковості знижується до 42,2 %, а критична точка урожайності досягається за 189,9 ц/га, тобто підпри­ємству, щоб досягти беззбитковості, необхідно виростити і продати на 29,9 ц цукрового буряку менше порівняно з базовим обсягом.

Як видно, однакове 10 % збільшення (зменшення) розглянутих економічних факторів в бік їх економічної доцільності справило не рівнозначний вплив на критичний обсяг виробництва і продажу. Ця обставина є дуже важливою для прийняття управлінським персоналом обґрунтованих рішень при визначенні та­ктики і стратегії розвитку галузі. Водночас важливою є інформація про зміну норми беззбитковості за зростання врожайності й стабільному значенні інших факторів, що можливе за сприятливих кліматичних умовах. У нашому прикладі за підвищення врожайності на 10 % норма беззбитковості становить 44,4 %, а критична урожайність — 199,8 ц.

Важливо зазначити, що підприємство лише тоді починає одержувати прибу­ток, коли збільшує обсяг продажу понад його критичний рівень. Цей прибуток формується вже з першої одиниці приросту продукції в розмірі різниці між ці­ною і змінними витратами. Тому очевидно, що підприємство одержуватиме тим більший прибуток, чим більше продукції буде реалізовано понад критичний об­сяг продажу, і навпаки.

Якщо підприємство ставить за мету досягти певного приросту прибутку від реалізації продукції відповідної галузі, закономірно виникає запитання: скільки необхідно додатково продати цієї продукції, щоб досягти необхідної суми при­бутку? Щоб відповісти на це запитання складемо рівність

П = q (Ц-ЗВ_ц)-ПВ.

Приріст прибутку А П визначається як різниця між прибутком за збільшено­го обсягу продажу П] і прибутком за досягнутого (базового) обсягу продажу П₀, тобто П = Пі - П₀.

У розгорнутому вигляді цю формулу можна записати так:

Звідси приріст продажу продукції А, за якого досягається необхідний під­приємству приріст прибутку, визначається за формулою

У нашому прикладі за урожайності 450 ц цукрового буряку підприємство може Одержати 6300 грн прибутку [(450 • 44) - (450 * 16,7) - 6000], тобто По = 6300.

З даних табл. 15.1 видно, що за такої структури та обсягів виробництва зер- нових, цін їх реалізації і витрат ця рослинницька галузь є збитковою. Сума зби­тку становить 1124,4 тис. грн. Завдання полягає в тому, щоб визначити нові об­сяги виробництва (продажу) цих видів продукції сГ\ за яких досягається беззбитковість виробництва.

Оскільки йдеться про три види продукції, в наведеному рівнянні (15.1) є три невідомі. Щоб розв’язати його, необхідно обсяг реалізації одного з видів проду­кції взяти за базовий і через нього виразити обсяги виробництва (реалізації) двох інших видів продукції. Якщо рівняння (15.1) зобразити в розгорнутому для нашого прикладу вигляді з одночасним виразом перших двох видів продукції — ярої пшениці та ячменю — через третій вид продукції овес, одержимо

Якщо qз винести за дужки, а ПВ перенести в праву частину рівняння, мати­мемо вираз

звідси

Необхідний обсяг виробництва (продажу) окремих видів продукції, за якого досягається беззбитковість q" визначається за формулою

де — вид продукції, що прийнято за базовий.

Якщо у формулу (15.5) підставити фактичні дані з табл. 15.1, одержимо 1 : = Щ 2,486. Це означає, що обсяг виробництва (продажу) ярої пшениці потрібно довести до 24 860 ц (10 000 * 2,486), ячменю до 9944 ц (4000 • 2,486) і вівса — до 4972 ц (2000 • 2,486). Змінні витрати при цьому становитимуть 4 677 060 грн, а грошова виручка — 6 558 068 грн.

Неважко пересвідчитись, що за таких умов досягається беззбитковість виро­бництва (6 558 068 - 4 677 060 - 1 881 000). Очевидно, що беззбитковість у да­ному випадку є результатом зниження частки постійних витрат у розрахунку на одиницю названих видів продукції за рахунок зростання їх обсягів виробництва До визначених рівнів за формулою (15.5).

Звернемо увагу на дві обставини. Перша — визначений критичний обсяг ви­робництва (продажу) є таким для тієї структури зернових культур, що склалася на підприємстві. За її зміни беззбитковість може бути досягнута за іншого кри­тичного обсягу, можливо, меншого, ніж розраховано в нашому прикладі. Вста­

новити нову структуру можна, застосовуючи механізм, викладеним у параграфі 20.5.

Друга обставина — у наведеному прикладі для досягнення беззбиткового об­сягу виробництва потрібно за однакових інших умов збільшити обсяг виробницт­ва по кожній культурі в 2,486 рази. Це надто істотне зростання, досягти якого можна не завжди. Тому за такої ситуації, а також в інших подібних випадках без­збитковість повинна досягатися не лише за рахунок нарощування обсягів вироб­ництва, а й завдяки пошуку резервів зменшення змінних витрат на одиницю про­дукції.