1. Методи зіставлення інвестицій у часі

Аналіз ефективності капіталовкладень ґрунтується на оцінці грошей у часі. Відправним пунктом такої оцінки є абсолютно доведене положення, що одна гривня одержана фізичною чи юридичною особою сьогодні, є ціннішою, вагомішою, дорожчою за гривню, яка буде отримана в майбутньому.

Існують кілька обставин, що зумовлюють вищу цінність однієї й тієї самої суми грошей сьогодні порівняно з наступним періодом. В умовах нестабільної економіки серйозною обставиною є інфляція, під дією якої гроші знецінюються з швидкістю, пропорційною її темпу. Тому не випадково в умовах інфляції від­соткові ставки за кредит значно зростають і розглядаються як захід, що проти­діє знеціненню виданої в кредит суми грошей, оскільки остання повертається кредитору в більшому розмірі.

Досить сказати, що в Україні через гіперінфляцію, яка розвинулась у 1992 — 1993 рр., відсоткові ставки за короткострокові кредити досягали понад 360 %, а пропонування довгострокових кредитів фактично було зведене до нуля.

Цінність нинішніх грошей порівняно з завтрашніми зростає через об’єктивно існуючу втрату економічної вигоди за невикористання готівки. Якщо, напри­клад, власник грошей вирішив позичити їх на тривалий час іншій особі з умо­вою, що остання повертає їх такою самою сумою, це означатиме, що кредитор знецінив свої кошти. Адже він міг їх вкласти в певну справу й одержати завдяки цьому додатковий дохід на авансований капітал.

За найбільш доступного варіанта він міг би одержати додатковий прибуток у вигляді відсотків, просто поклавши свої гроші в банк на зберігання. Потрібно враховувати і ту немаловажну обставину, що кредитори завжди ризикують тим, що їх боржники за певних обставин можуть не повернути наданий їм кредит. Тому відсотки за кредит правомірно розглядати і як плату за ризик, на який на­важуються власники грошей.

Інвестиції пов’язані, з одного боку, з вкладенням коштів на тривалий строк, а з іншого — з різною віддачею від них у часі. Не можна, наприклад, стверджува­ти, що два інвестиційні проекти однакові за ефективністю, якщо вони мають однаковий обсяг, але один із них забезпечує дохід протягом перших трьох років по 60 тис. грн на рік (у сумі 180 тис. грн), а другий — також 280 тис. грн, але на третьому році його дії. Щоб зіставити ці два проекти з позицій економічної ви­годи, потрібно оцінити одержувані доходи з урахуванням фактора часу. Така оцінка потрібна і за умови, коли кошти в проект укладаються протягом тривалого періоду.

Є два методи зіставлення інвестицій в часі — метод складних відсотків і дисконтування. Перший дає можливість оцінити наявні іроші в майбуї ньому. Кількісно ця оцінка залежить від двох факторів — відсоткової ставки і періоду, на який ведеться розрахунок. Безпосередньо визначити майбутню вартість гро­шей МВГ можна за формулою

де ПВГ — поточна вартість грошей; і — відсоткова банківська ставка за певний період (місяць, квартал, рік); / — кількість періодів (місяців, кварталів, років).

Якщо, наприклад, підприємство поклало в банк 100 тис. грн за банківської ставки 15 %, через чотири роки на його рахунку буде 100 (1 + 0,15)⁴ = 174,9 тис. грн.

Якби ці гроші не були покладені в банк, а були, скажімо, інвестовані в поку­пку матеріалів для майбутнього будівництва, їх вартість не зменшилася б у разі відсутності інфляції, але вони б не принесли додаткового доходу. Якщо ж уяви­ти, що зазначена сума коштів не була покладена в банк і не інвестувалась, через чотири роки, враховуючи інфляційні процеси, вартість цих грошей з позицій їх купівельної спроможності зменшується пропорційно темпу інфляції. Наведена інформація є надто цінною для підприємств, оскільки дає змогу зробити прави­льний вибір при інвестуванні коштів або прийнятті рішень, пов’язаних із вико­ристанням готівки.

Для того щоб переконатися в цьому наведемо такий приклад. На основі діаг­ностики сучасного стану ґрунтообробної техніки спеціалісти підприємства дій­шли висновку, що через три роки її потрібно буде замінити новим комплексом машин орієнтовною вартістю 1200 тис. грн. Спеціалістам потрібно знати, чи буде підприємство мати достатньо власних коштів для такої закупівлі, чи, мож­ливо, йому доведеться брати на певну суму кредит. При цьому відомо, що на початку звітного періоду підприємство поклало на депозит 360 тис. грн під 15 % річних і далі щорічно в змозі виділяти по 120 тис. грн і класти їх у банк під указаний відсоток.

Як бачимо, тут йдеться про визначення майбутньої вартості грошей, отже, існує необхідність в застосуванні формули (16.1). При цьому важливо правиль­но окреслити період зберігання грошей в банку. Є очевидним, що для грошей, які покладені на депозит на початку звітного року, / = 3 рокам, для грошей, які будуть покладені на депозит на початку другого року, ї = 2 і на початку третьо­го — * = Ь Тоді майбутня вартість грошей, покладених на початку звітного ро­ку, становитиме 360 (1 + 0,15)³ = 546 тис. грн, на початку другого — 120 (1 + + 0,15)² = 158,4 тис. грн і на початку третього — 120* 1,15 = 138 тис. грн.

Отже, на кінець третього року підприємство матиме вільних грошей 842,4 тис. грн (546 + 158,4 + 138). Тепер стає очевидним, що для закупівлі ґрунтообробної техніки підприємству потрібно буде брати кредит на суму 357,6 тис. грн (1200 - ~ 842,4).

Для аналізу можливостей одержання бажаної майбутньої вартості грошей в умовах мінливої кон’юнктури фінансового ринку, за якої вірогідні зміни бан­ківської відсоткової ставки, з формули (16.1) можна визначити такий її рівень,

який забезпечить необхідну майбутню суму грошей МВГ за наперед заданий (бажаний) період. Для цього здійснимо необхідне алгебраїчне перетворення за­значеної формули

звідси

Метод дисконтування застосовується в тому разі, коли є необхідність зна­ти, яку суму коштів потрібно вкласти в даний час, щоб отримати необхідну су­му грошей у майбутньому. Іншими словами, за його допомогою визначається поточна цінність грошей, коли відома їх майбутня цінність:

Якщо скористатися даними попереднього прикладу і підставити їх у наведе­ну формулу, одержимо 174,9 : (1 + 0,15)⁴ = 100 тис. грн.