2.2. Японська феодальна держава Виникнення держави в Японії

У III ст. В Японії почався процес розкладання первіснообщинного ладу. У середині родів виділялася родова аристократія, розвивалися майнова і соціальна нерівність, різ­номанітні форми експлуатації привілейованою родовою верхівкою своїх родичів і іно-племінників, захоплених під час військових походів. Рабські форми експлуатації, що сприяли зміцненню соціально-економічних і політичних позицій родової знаті, не оде­ржали, проте, широкого розповсюдження. Географічні умови Японії, її острівне поло­ження, гористість місцевості сковували їх розвиток. Тут не можна було при примітив­них знаряддях праці створити великі латифундії (оскільки поливне рисівництво потребувало інтенсивної праці селянина на невеличкій ділянці землі), а також добути за рахунок військових походів достатньої кількості рабів.

Не останню роль відіграв й особливий вплив високорозвиненої китайської цивілі­зації з її традиційною соціально-економічною структурою і державною системою, а та­кож релігіями: буддизмом і конфуціанством, що були особливо сильними на ранніх стадіях розвитку японського суспільства і держави. Говорячи про сильний релігійний вплив Китаю слід зазначити, що з двох китайських релігій (конфуціанства і буддизму) вплив конфуціанства був меншим. Воно не пустило глибоких коренів у Японії в по­рівнянні з легко засвоюваним буддизмом, тому що тут, на час його проникнення, не сформувалося достатньо освіченого прошарку релігійних ідеологів, спроможних впро­вадити його філософські догмати в маси.

З IV ст. В Японії почали формуватися племінні союзи, а в V ст. вождь племінного союзу Ямато об'єднав під своїм верховенством велику частину території країни. Проте міжусобна боротьба, що продовжувалася, перешкоджала створенню в цей час ефектив­но діючої центральної влади. Тривала боротьба окремих кланів за верховенство в пле­мінному союзі, яка вплинула на посилення процесів соціального розшарування і фор­мування державного апарату, призвела в 645 р. до перемоги одного з них на чолі з Тайка.

Соціально-економічні і політичні нововведення цього часу знайшли відбиток у серії реформ, закріплених у Маніфесті Тайка, доповнених спеціальним кодексом «Тайхо рьо». Реформи Тайка, що мали для Японії VII ст. значення політичної революції, озна­менували завердження ранньофеодальної держави.

Феодальні відносини, що панували протягом багатьох століть у Японії, багато в чому подібні до європейських. Тут існувало фактичне прикріплення селян до землі, продуктова і грошова ренти, відпрацювання. Система п 'ятидворок зв'язувала селян круговою відпо­відальністю. У містах існували цехи і гільдії. І так само, як, наприклад, у Німеччині, вони регламентували не тільки виробництво, але і приватне життя своїх членів.

Японський феодальний клас складався з двох основних станів —напівзалежного від центральної влади князів — даймо і дрібного дворянства, відомого під назвою «саму­раїв». Самураї мали значні привілеї, які навіть надавали їм право безкарного вбивства будь-якого ремісника або купця, якщо останні не виявляли йому достатньої поваги.

Наявність схожих рис у японського і європейського феодалізму є наочним прикла­дом прояву історичних закономірностей у народів, розділених величезними просторами і які не знали про існування один одного.

В історії розвитку японської феодальної держави можна виділити два етапи, що відрізняються, насамперед, за формою правління.

Протягом першого етапу (VII—ХІІ ст.) її форма правління багато в чому нагадува­ла форму правління танського Китаю, із властивими йому органами влади: імператор, державна рада, що розробляла загальні напрямки державної політики; інші схожі ор­гани влади і управління. Проте, на відміну від Китаю, у Японії існувала особлива духо­вна державна рада.