Тема 15. Становлення права нового типу

§1. Принципи та характерні риси права нового типу

1.1. Принципи буржуазного права

Сутність права, сформованого на початковій стадії громадянського суспільства, ви­значалася новим становищем особистості в суспільстві та державі й ґрунтувалася на якісно нових принципах. Серед цих принципів виділялися:

• принцип індивідуалізму, що відображав розкріпачення особистості, її звільнення від корпоративних, станових та інших феодальних пут. Це знайшло своє вираження вже в перших конституційних та інших законодавчих актах французької революції, і насамперед у Декларації прав людини і громадянина 1789 року, де головним суб'єктом права стає людина, особистість, а не станово-корпоративні утворення. Звідси і права людини в самих юридичних документах стали розглядатись як природні, священні та невідчужувані. У свою чергу, вони підкріплювалися цілою сукупністю прав громадя­нина в публічній та приватній сферах;

• принцип свободи. Свобода була не тільки виразником загальнолюдського гуманіс­тичного ідеалу: вона виступала як складовий елемент громадянського суспільства з властивими йому свободою підприємництва, свободою торгівлі, свободою конкуренції й інших економічних і соціальних свобод, що, у свою чергу, були неможливими без свободи політичної;

• принцип законності. Буржуазія прагнула створити суспільство, яке базується на правопорядку. Вона потребувала стабільності, тому цей принцип став умовою реаліза­ції не тільки політичних і громадянських прав, гарантією демократичних інститутів влади, але й стабільності всього економічного обігу;

• принцип «верховенства права» і «верховенства закону». На відміну від поперед­ньої епохи, коли право народжувалося в основному не з настанов держави, а з реально існуючих і таких, що визнавалися самим суспільством, відносин в епоху громадянсько­го суспільства, надто ж у XX ст., право, зберігаючи загальнолюдську цінність (це зна­ходить вираження в доктрині «верховенства права»), виступає значною мірою як при­пис державних органів.

1.2. Основні риси буржуазного права

У процесі становлення буржуазне права набув таких рис.

По-перше, буржуазне право виникло не на порожньому місці. Воно формувалося на підвалинах дореволюційних правових систем, які функціонували в суспільстві, котре вже знало і відносини приватної власності, і ринкові відносини, і досить високий рівень юридичної техніки. Тому значна частина норм середньовічного права увійшла в онов­леному вигляді до нового права, а відмова в ході буржуазних революцій і в подальші періоди від норм «старого права» відбувалася головним чином стосовно тієї його час­тини, яка суперечила економічним та політичним потребам капіталізму й ускладнювала подальшу еволюцію самої правової системи.

По-друге, буржуазне право виникало у вигляді інтегрованих національних правових систем. Використовуючи певною мірою правову спадщину минулої епохи, буржуазне право рішуче відкидало ті її частини, котрі ставали на заваді економічним та політич­ним інтересам буржуазії. Такими були насамперед роз'єднаність і феодальний партику­ляризм, які базувалися на станових, регіональних, митних та інших бар'єрах. Ламаючи їх, буржуазні відносини призвели до виникнення не тільки національних держав, але й національних правових систем.

По-третє, правова система, яка складалася, набувала нової якості, нового способу свого існування: систему законодавства й систему права, що практично лише в зарод­ковому вигляді були присутні у станово-кастовому суспільстві. Особливе системотвір-не значення у формуванні нового права мало законодавство. Стаючи основним джере­лом права, саме воно, а не засоби саморегуляції, стає стрижнем правової системи, правотвірним фактором.

По-четверте, організаційне оформлення галузей права. Поряд з такими «старими» галузями права, як цивільне та кримінальне, виникають нові, наприклад, конституцій­не (державне) право, яке, незважаючи на свою молодість, стає свого роду ядром у наці­ональних правових системах.

Виникнувши в цих загальних рисах на етапі переходу від станово-кастового суспі­льства до громадянського, буржуазне право продовжувало розвиватися. Тенденції його розвитку визначалися характером відносин, що були зумовлені соціально-економічним, політичним та духовним станом громадянського суспільства на тому чи іншому історич­ному етапі.