Конституція франції (3 вересня 1791 р.) (витяги)

... Немає більше ні дворянства, ні перства, ні спадкових, ні станових відмінностей, ні феодального порядку, ні вотчинної юстиції, ніяких титулів, звань і переваг, що випли­вали з цього порядку, ніяких лицарських орденів, ні корпорації, ні вирізних знаків, для яких необхідне було доведення дворянства або шляхетного походження, і ніяких інших переваг, окрім відзнак, даних посадовим особам при виконанні їх обов'язків.

Не існує більше ні продажу, ні успадкування яких-небудь державних посад. Ні для жодної нації, ні для жодного індивіда не існує більше ніяких особливих переваг або ви­нятків із права, спільного для всіх французів.

Не існує більше ні станових цехових управ, ні фахових, художніх або ремісничих корпорацій.

Закон не визнає більше ні релігійних обітів, ні якихось інших зобов'язань, що супе­речать природнім правам або Конституції.

РОЗДІЛ 3. ПРО ДЕРЖАВНІ ВЛАДИ

1. Суверенітет належить нації; він єдиний, неподільний, не відчужений, не­від' ємний. Ні жодна частина народу, ніяка особа не може привласнити собі його здійс­нення.

2 Французька конституція має характер представницький; представниками є за­конодавчий корпус і король.

3. Законодавча влада належить Національним Зборам, до складу яких входять пред­ставники, вільно обрані народом на певний термін.

4. Форма правління монархічна. Влада виконавча належить королю і здійснюється під його зверхністю міністрами та іншими відповідальними органами...

Глава і. Про Національні законодавчі збори

1. Національні збори, що є законодавчим корпусом, діють постійно у складі однієї палати.

5. Законодавчий корпус не може бути розпущений королем. Відділ 2. Первинні збори. Обрання виборщиків.

1. Для виборів до Національних законодавчих зборів активні громадяни кожні два роки збираються на первинні збори в містах і кантонах...

2. Активними громадянами є французи за народженням або особи, що набули фран­цузького громадянства, котрим виповнилося 25 років, мають місце проживання в місті або кантоні протягом встановленого законом періоду (не менше року), що сплачують у будь-якому місці королівства прямий податок у розмірі не менше вартості трьох робо­чих днів..., що не є слугами..., внесені до списку Національної гвардії за місцем свого проживання і прийняли громадянську присягу.

Глава 2. Про королівську владу, про регентство та про міністрів Відділ 2. Про королівську владу і короля

1. Королівська влада неподільна — вона ввірена спадково правлячому дому й пере- ходить по чоловічій лінії в порядку старшинства...

2. Особа короля недоторкана і священна...

3. Король править лише відповідно до закону, і тільки іменем закону він може вима- гати покори.

Відділ 4. Про міністрів

1. Призначення і звільнення міністрів належить повністю королю.

Глава 3. Про здійснення законодавчої влади

Відділ 1. Повноваження та обов'язки Національних законодавчих зборів

1. Конституція дає виключно законодавчому корпусові такі повноваження та обов' язки:

1) законодавчу ініціативу і прийняття законів; король може тільки просити законо­давчий корпус розглянути те чи інше питання;

2. визначення державних витрат;

3. встановлення державних податей;

5) прийняття постанов про уведення та ліквідацію державних посад; 8) щорічне прийняття, на прохання короля, постанов про кількість особистого скла­ду і кількість суден, що утворюють сухопутні й морські сили.

2. Рішення почати війну може бути прийняте лише після затвердження королем по­станови законодавчого корпусу, прийнятого обов' язково за формальною пропозицією короля.

3. Законодавчому корпусові належить ратифікація мирних, союзних і торгових до­говорів; жоден з договорів не набере чинності без такої ратифікації.

Відділ 3. Про санкції короля

1. Постанови законодавчого корпусу надходять королю, який може з ними не пого­дитися.

2. У випадку, якщо король не дасть своєї згоди, така відмова має лише суспензивне (відтягнення, призупинення) значення. Якщо дві легіслатури (тобто два скликання за­конодавчого корпусу), що відбудуться за тією, що прийняла таку постанову, послідовно приймуть ту ж постанову і в тих же висловлюваннях, то вважається, що король дав свою згоду.