Китайське право в пореформений період

Після смерті Мао в 1976 р. настав час змін. Причина цих змін полягала в тому, що тодішні керівники КНР, які самі потерпали під час «культурної революції», усвідомлю­вали необхідність умиротворення у країні і вважали, що законодавство може стати пе­решкодою на шляху несправедливостей.

Після прийняття Конституції 1978 р. були видані: Виборчий закон, Органічний за­кон про суди, Закон про спільні підприємства, Закон про іноземні інвестиції, Закон про шлюб тощо. Але, починаючи реформу, Китай фактично виявився без цивільного зако­нодавства.

Цивільне та суміжні з ним галузі права. Цивільне право і процес. Відмова від ко­мандно-адміністративних методів управління і будівництво багатоукладної економіки змішаного (планово-ринкового) типу зажадали розробки правових норм, необхідних для регламентації ринкових відносин. Створення нового цивільного законодавства над­звичайно ускладнювалося тим фактом, що у керівництва КНР не було чіткого уявлення про остаточну суспільну модель, яка мала затвердитися в результаті тривалих економіч­них реформ. Оскільки ця модель повинна була втілювати «соціалізм із китайською спе­цифікою», законодавець був позбавлений можливості запозичати «готові» цивільні за­кони капіталістичних країн, як це було зроблено наприкінці XIX ст., у Японії й у 1920-і рр. у гомінданівському Китаї.

І сьогодні цивільне право КНР перебуває на стадії формування, багато з його інсти­тутів дотепер законодавчо не закріплені, немає власного Цивільного кодексу. Завдання його розробки ставилося ще в 1950-і рр., робота в цьому напрямку активно велася на початку 1980-х рр., коли було підготовлено кілька проектів ЦК. Однак китайський за­конодавець відмовився від Цивільного кодексу. Замість нього в 1986 р. були прийняті й у 1987 р. набули чинності Загальні положення цивільного права (ЗПЦП). Вони за­кріплюють основи систематизації цієї галузі, її роль та місце в системі сучасного ки­тайського права.

У ЗПЦП урегульовані лише ті питання цивільного права, що не викликали різких розбіжностей у поглядах китайських законодавців. У цьому акті визначено, яка галузь суспільних відносин регулюється цивільним правом; який метод його регулювання; хто є суб'єктами цивільного права і яке їх правове становище; за якими утвореннями може визнаватися статус юридичної особи; який зміст права власності; у яких правових фор­мах передбачається реалізація права державної і колективної власності. Водночас у ньому відсутні норми, котрі дозволяють провести класифікацію юридичних осіб, які закріплюють порядок їх утворення. Не спостерігається значного (порівняно з Консти­туцією) розвитку положень про види власності — державної, колективної, приватної, про їх режими тощо. Те ж саме можна сказати і про індивідуальну (особисту) власність громадян. У Конституції ця власність ніяк не характеризується, а в ЗПЦП будь-яка влас­ність громадян іменується нейтрально — індивідуальне майно. Не містять ЗПЦП також основ для регламентації основних видів цивільних договорів, для регулювання спільної діяльності. Неповно відображений правовий статус індивідуальних господарств у про­мисловості й торгівлі, а також артілей. Чимало питань виникає з приводу відповідаль­ності за відсутності провини, правил відшкодування збитків тощо.

Разом із ЗПЦП була прийнята низка законів і положень, якими регулюється право­вий статус різних суб'єктів господарської і підприємницької діяльності та в яких вод­ночас міститься визначена регламентація відносин власності. Ще в 1981 р. був прийня­тий Закон КНР про господарчий договір — основний акт, що регулює відносини господарського обігу (крім цього Закону у КНР діє ряд положень про окремі види гос­подарчих договорів). Відносини, пов' язані з об' єктами виключних прав, регламенту­ються законами про технічний договір (1987 р.), авторське право (1990 р.), про патенти (1984 р.) і товарні знаки (1982 р.). Спадкоємним відносинам присвячений окремий За­кон 1985 року.

Цивільне законодавство КНР передбачає такі види суб' єктів господарської діяльно­сті: державні підприємства, колективні підприємства (міські, волосні, сільські підпри­ємства колективної власності), приватні підприємства, спільні підприємства з китайсь­ким та іноземним капіталом, підприємства іноземного капіталу, селянські пайові та кооперативні підприємства. Приватні підприємства (за Законом про приватні підприєм­ства 1988 р.) поділяються на три види: самостійні, артільні підприємства й компанії з обмеженою відповідальністю. У 1993 р. був прийнятий Закон про компанії, яким пе­редбачені також акціонерні компанії з обмеженою відповідальністю. У 1997 р. прийня­тий Закон про господарські товариства.

У галузі сімейного права в період реформ був прийнятий Закон про шлюб 1980 року. Він скасував Закон 1950 р., яким закріплювався старий, феодальний лад сімейних відносин. У новому Законі чітко простежується прагнення заохочувати пі­зні шлюби, що повинно було сприяти вирішенню демографічних проблем країни; ст. 2 Закону наказує подружжям обов' язок «планування сім' ї». Підтверджено прин­цип свободи шлюбу, який має здійснитися за згодою обох сторін. У ст.9 проголо­шений принцип рівності подружжя. Якщо обоє згодні на розлучення і при цьому домовилися про долю й утримання дітей, то таке розлучення здійснюється з мініма­льними формальностями: досить звернутися до чиновника, котрий відає актами ци­вільного стану, й заповнити відповідний формуляр. Чиновник видає подружжю сві­дчення про розлучення, але за умови, якщо він визнає угоду справедливою, а згоду на розлучення — відповідною намірам сторін. В іншому разі справа про розлучення передається до суду.

Цивільний процесуальний кодекс (ЦПК) КНР був спочатку прийнятий ПК ВЗНП для застосування в експериментальному порядку (1982 р.). Як експериментальний за­кон він діяв 9 років. З розвитком регульованої ринкової економіки треба було внести зміни в положення, що регулюють процесуальну сторону розгляду цивільних справ у судах. Нова редакція ЦПК у постійному варіанті була прийнята сесією ВЗНП 09.04.1991 ро­ку. Кодексом, зокрема, була уточнена процедура розгляду цивільних справ, що стосу­ються іноземних громадян, апатридів (осіб без громадянства), іноземних підприємств та організацій.

Трудове право. Значної трансформації відповідно до концепцій «соціалістичної рин­кової економіки» піддалося і трудове право КНР. Поряд зі збереженням деяких коли­шніх, соціалістичних рис, нове китайське трудове законодавство сприйняло ряд поло­жень і конструкцій, властивих країнам із розвинутою ринковою економікою. У 1986 р. були видані чотири Тимчасові правила щодо регулювання трудових відносин: про тру­дові контракти, про працевлаштування, про звільнення, про страхування за старістю й безробіттям.

Ці акти вводили нову модель індивідуальних трудових відносин, покликану посту­пово замінити систему довічної зайнятості, що діяла колись, і за якої наймання, пере­міщення, звільнення значної частини працівників допускалися тільки з дозволу держа­вного органу. Нова система ґрунтувалася на свободі наймання і звільнення й передбачала визначення термінових трудових контрактів тривалістю не менше одного року, детально визначені обов' язки, умови праці, засоби забезпечення трудової дисци­пліни, порядок звільнень.

У Законі про працю КНР 1994 р. (набув чинності з 01.01.1995 р.), який закріпив ре­зультати першого етапу реформи трудового права, простежується тенденція до форму­вання сучасного трудового законодавства, що відповідає загальновизнаним принципам і нормам міжнародного трудового права, стандартам ООН та її спеціалізованій органі­зації — МОП (Міжнародній організації праці). З метою розвитку Закону про працю планується розробити і прийняти закони про трудовий договір, про сприяння праце­влаштуванню, про охорону праці, про умови праці, про заробітну плату, про робочий час, про трудові суперечки, про соціальне страхування.

Екологічне право. Починаючи з 1979 р., у КНР набула чинності значна кількість нормативних актів у галузі охорони навколишнього середовища. Так, у 1979 р. були прийняті експериментальні Лісовий кодекс КНР і Закон КНР про охорону навколиш­нього середовища, що став основою для формування всієї системи природоохоронного законодавства. Експериментальний Лісовий кодекс 1979 р. був переглянутий і в 1984 р. затверджений як постійний закон. Прийняті також закони про охорону навколишнього середовища морів та океанів (1982 р.), про запобігання забруднення водяного середо­вища (1985 р.), про запобігання забруднення атмосфери (1987 р.), Водяний кодекс (1988 р.), Закон про охорону диких тварин (1988 р.), Закон про запобігання шумового впливу на навколишнє середовище (1996 р.) тощо.

Кримінальне право і процес. Кримінальне право. Новий Кримінальний кодекс КНР був прийнятий у 1979 р. (набув чинності з 01.01.1980 р.). У подальші роки до ньо­го були внесені суттєві поправки і зміни, а в 1997 р. він прийнятий у новій редакції.

Кримінальний кодекс 1979 р. відкрито закріпив ідеологію марксизму-ленінізму і ки­тайського соціалізму, його норми мали відверто класовий характер. У КК розгорнуто визначається поняття злочину, яке засновано на ознаках суспільної небезпеки злочин­них діянь та їх карної протиправності й також має класовий характер. З моменту при­йняття КК було переглянуто коло суб' єктів кримінальної відповідальності. У 1989 р. Постановою ПК ВЗНП про додаткові заходи покарання за корупцію уперше була уве­дена кримінальна відповідальність для юридичних осіб. У 1995 р. така ж відповідаль­ність уведена постановою ПК ВЗНП про санкції за порушення Закону про компанії. Ці постанови інкорпоровані в нову редакцію Кодексу.

У КК 1979 р. дається вичерпний перелік покарань. До їх системи входять п' ять ос­новних видів (нагляд, короткостроковий карний арешт, термінове позбавлення волі, безстрокове позбавлення волі, страта) і три додаткових (штрафи, позбавлення політич­них прав і конфіскація майна). Стосовно іноземців як основне або додаткове покарання може застосовуватися ще й висилання з країни — експатріація.

Нагляд передбачає обмеження волі засудженої особи. Термін нагляду — від трьох місяців, до двох років (а при призначенні покарання за сукупністю злочинів — до трьох років). Він може поєднуватися з додатковим покаранням у вигляді позбавлення полі­тичних прав.

Короткостроковий арешт передбачає позбавлення волі, як правило, з відбуванням за місцем проживання засудженого. Його тривалість — від 15 днів до 6 місяців (при призначенні покарання за сукупністю злочинів — до одного року). Відбувається такий арешт у спеціальних місцях позбавлення волі або (за відсутності останніх у цій місце­вості) у в' язниці.

Позбавлення волі на термін може бути призначено від шести місяців до 15 років, за сукупністю злочинів — до 20 років.

Безстрокове позбавлення волі передбачається в санкціях статтей Особливої частини КК як покарання, альтернативне страті.

Позбавлення політичних прав припускає, що засудженого позбавляють права обира­ти й бути обраним; конституційних прав і свобод; права обіймати посади в державному апараті; права обіймати керівні посади на підприємствах, в установах і народних орга­нізаціях.

Страта не застосовується до осіб, котрі не досягли на момент скоєння злочину 18-річного віку, і до вагітних під час судового розгляду жінок. Правда, у КК зроблено застереження, що особи від 16 до 18 років за особливо тяжкі злочини можуть бути за­суджені до страти з відстрочкою виконання вироку на два роки.

З моменту прийняття в 1979 р. КК зазнав кардинальних змін. Він неодноразово до­повнювався окремими законодавчими актами, що нині інкорпоровані в нову редакцію Кодексу 1997 р. У зв' язку з цим у Кодексі різко зросла як загальна кількість статей (з 192 до 452), так і статей Особливої частини (з 101 до 351). З Кодексу також виключено поняття контрреволюційного злочину, значно збільшилося число статей у главі про економічні злочини — «Злочини проти порядку соціалістичної ринкової економіки», що раніше називалася «Злочини проти соціалістичного економічного порядку». Якщо колишня глава містила всього 15 складів, то нова — понад 190 статей.

У новій редакції Кодексу переглянутий перелік статей (їх 60), що передбачають страту. За кількістю смертних вироків, що приводяться у виконання, КНР посідає пер­ше місце у світі.

В окрему (заключну) главу Кодексу виділені військові злочини, окремі глави скла­дають такі злочини, як корупція і хабарництво, злочини проти інтересів національної безпеки. У цілому Кримінальний кодекс у редакції 1997 р. може бути схарактеризова­ний як крок вперед у кримінальному праві КНР. Він поєднує завдання підтримки стро­гого порядку в державі та суспільстві з гуманізацією права і правосуддя.

Кримінальний процес у КНР ґрунтується на принципах «соціалістичної» законнос­ті. У 1996 р. був прийнятий у новій редакції Кримінально-процесуальний кодекс КНР (замість КПК 1979 р.), що значно підсилив гарантії прав особистості в суді.

Відповідно до Конституції, ніхто з громадян не може бути підданий арешту інакше, як органами громадської безпеки чи з санкції за постановою народної прокуратури або народного суду; розгляд справ у всіх народних судах ведеться відкрито, за винятком особливих випадків, передбачених законом. Обвинувачуваний має право на захист. У Конституції й законодавстві закріплено також принцип незалежності суддів, рівно­правність громадян при розгляді справ, право громадян різних національностей на ви­користання своєї мови у процесі судочинства.

Нова редакція КПК, що набула чинності в 1997 р., передбачає більш ранній і більш широкий допуск захисника до обвинувачуваного і скасовує спрощену процедуру за де­якими справами, за якими можливе винесення смертних вироків. Колись обвинувачу­вані могли консультуватися з адвокатом не раніше ніж за 7 днів до початку суду. Тепер затримані мають право на юридичну допомогу до пред' явлення обвинувачення.

Незважаючи на численні позитивні зміни в законодавстві, з 1979 р., на практиці кримінальний процес, як і раніше, має обвинувальний характер, особливо з політичних справ. Багато процесуальних прав є формальністю, але прийняття нових редакцій КПК і КК КНР свідчить про те, що у країні продовжує нарощуватися процес прийняття мо­дернізованого законодавства в різних галузях права. Однак забезпечення дії права в со­ціально-економічному і політичному житті Китаю — непросте завдання, яке тісно пов' язане з усім ходом розвитку країни, подоланням економічної і культурної відстало­сті, поширенням освіти, відродженням від залишків минулого.