Глава III. Про позашлюбних дітей (331—342)

Титул VIII Про всиновлення та про узаконення, що здійснене шляхом всино­влення

Глава І. Про всиновлення (343—367)

Глава II. Про узаконення, здійснене шляхом всиновлення (368—370)

ТитулIX. Про батьківську владу (371—387)

Ст. 371. Діти в будь-якому віці повинні проявляти до свого батька і матері шану і повагу.

Ст. 372. Діти залишаються під владою батьків до досягнення повноліття або до звільнення з-під їх влади.

Ст. 373. Батько один здійснює цю владу під час шлюбу.

Ст. 376. Якщо дитина не досягла 16 років, то батько може позбавити її волі на термін не більше одного місяця: з цією метою голова трибуналу округу має, на прохання батька, видати ордер на арешт.

Ст. 377. З досягненням дитиною 16-літнього віку та до повноліття або до звільнення її від влади батька він може лише вимагати позбавити дитину волі на період не більше 6 місяців; він звертається до голови зазначеного трибу­налу, котрий, обговоривши питання з прокурором республіки, видає ордер про арешт або відмовляє в ньому, і може, у першому випадку, скоротити те­рмін ув' язнення, який вимагає батько.

Титул X. Про неповноліття, про опіку і про звільнення з-під влади

Глава I. Про неповноліття (388)

Ст 388. Неповнолітньою є особа тієї чи іншої статі, котра ще не досягла 21 року.

Глава II. Про опіку (389 475)

Ст 389. Батько у шлюбі управляє особистим майном його неповнолітніх ді­тей. Він має дати звіт стосовно власності, якщо мова йде про майно, на яке закон надає йому узуфрукт.

Ст 390. Після розривання шлюбу, через природну або громадянську смерть одного з подружжя, опіка над неповнолітніми й не звільненими від влади дітьми належить, відповідно до закону, одному з батьків

Глава III. Про звільнення з-під батьківської влади (476—487)

Титул XI. Про повноліття, про позбавлення дієздатності і про радника, призначуваному судом

Глава I. Про повноліття (488)

Глава II. Про позбавлення дієздатності (489—512)

Глава III. Про радника, який призначається судом (513—515)

КНИГА ДРУГА. ПРО МАЙНО ТА ПРО РІЗНІ ВИДОЗМІНИ ВЛАСНОСТІ

Титул I. Про відмінності майна (516)

Ст 516. Усе майно є рухомим або нерухомим.

Глава I. Про нерухомість (517—526)

Ст 517. Майно є нерухомим або за своєю природою, або за його призначе­ним, або за належністю предмета, частиною якого воно є.

Ст 518. Земельні ділянки й будівлі є нерухомим майном за їх природою.

Ст 520. Незібраний врожай і фрукти на деревах є нерухомим майном; з того моменту, як колоски зріжуть, а фрукти зірвуть, хоча й не було зібрано врожай, вони є рухомим майном.

Ст 524. Предмети, які власник землі встановив на своїй ділянці для її обслу­говування та експлуатації, є нерухомостями через їх призначення. Отже, нерухо-мостями, відповідно до їх призначення, є такі предмети, котрі власник встановив на своїй ділянці для її обслуговування й експлуатації: тварини, люди для оброб­лення землі; землеробське знаряддя; насіння, дані фермерам або особам, яким зе­млю здано, з покладенням на них обов'язку віддавати частину врожаю; голуби в голуб'ятнику; кролики у клітках; вулики; риба у ставках; преси, котли, апарати для перегонки, діжки...