Закон про забезпечення єдності партії і держави (1 грудня 1933 р. Зі змінами за законом 8 липня 1934 р.) (витяги)

§1.1. Після перемоги націонал-соціалістської революції Націонал-соціалістська ні­мецька робітнича партія є носієм німецької державної думки й нерозривно зв' язана з державою.

2. Вона є корпорацією публічного права. її статут затверджується вождем.

§2. (У редакції закону 8 липня 1934 р.). Для забезпечення найтіснішої спільної робо­ти службових органів партії з державними організаціями заступник вождя є членом ім­перського уряду.

§3.1. На членів Націонал-соціалістської німецької робітничої партії і штурмових за­гонів (включаючи підпорядковані їм поділи), як провідну і рушійну силу націонал-соціалістської держави покладаються підвищені обов'язки щодо вождя, народу і дер­жави.

2. За порушення своїх обов' язків вони підлягають особливій партійній підсудності й підсудності по лінії штурмових загонів.

3. Вождь може поширити ці правила на членів інших організацій.

§ 4. Порушенням визнається кожна дія або огріх, що торкається складу, організації, діяльності або значення Націонал-соціалістської німецької робітничої партії або загро­жує в цьому плані членам штурмових загонів (включаючи підпорядковані їм підрозді­ли), а особливо будь-яке порушення дисципліни й порядку.

§ 5. Крім інших звичайних службових покарань можуть бути встановлені арешт і ув' язнення.

§ 6. Державні органи в межах своєї компетенції повинні подавати службову і право­ву допомогу службовим органам партії та штурмових загонів, котрим доручено здійс­нення партійної підсудності та підсудності по лінії штурмових загонів.

§ 7. Закон, що стосується дисциплінарної влади над членами штурмових загонів та охоронних загонів, від 28 квітня 1933 р. втрачає свою силу.

§ 8. Рейхсканцлер як вождь Націонал-соціалістської німецької робітничої партії і як верховний вождь штурмових загонів видає розпорядження, необхідні для проведення й розвитку цього закону, особливо розпорядження про організацію та порядок здійснення партійної підсудності й підсудності по лінії штурмових загонів. Він визначає час набут­тя чинності приписами про цю підсудність.

Документ № 9

Закон про верховного главу німецької імперії (1 серпня 1934 р.) (витяги)

§ 1. Посада президента імперії об'єднується з посадою рейхсканцлера. У силу цього встановлені досі повноваження президента імперії переходять до вождя і рейхсканцле­ра — Адольфа Гітлера. Він призначає свого заступника.

§2. Цей закон набирає чинності з моменту смерті президента імперії фон Гінденбурга.

Документ № 10

Основний закон фрн (23 травня 1949 р.) (витяги)

ВІДДІЛ II. ФЕДЕРАЦІЯ ТА ЗЕМЛІ

Стаття 20.

1. Федеративна Республіка Німеччини є демократичною й соціальною федератив­ною державою.

2. Уся державна влада походіть від народу. Вона здійснюється народом шляхом ви­борів і голосувань та через посередництво спеціальних органів законодавства, виконав­чої влади і правосуддя.

3. Законодавство зв' язане конституційним ладом, виконавча влада і правосуддя — законом і правом.

Стаття 21.

1. Партії сприяють формуванню політичної волі народу. Вони можуть вільно утво­рюватися. їх внутрішня організація повинна відповідати демократичним принципам. Вони повинні подавати публічний звіт про джерела своїх коштів.

2. Партії, що за своїми цілями чи поведінкою своїх прихильників прагнуть завдати шкоди основам вільного демократичного порядку або усунути його, або поставити під загрозу існування Федеративної Республіки, протиконституційні. Питання щодо проти-конституційності вирішує Федеральний конституційний суд.

3. Подробиці регулюються федеральним законодавством.

ВІДДІЛ VII. ЗАКОНОДАВСТВО ФЕДЕРАЦІЇ

Стаття 70.

1. Землі мають право законодавства тією мірою, якою дійсним Основним законом права законодавчої влади не надані Федерації.

2. Розмежування компетенції Федерації та земель встановлюється відповідно до розпоряджень дійсного Основного закону про виключну і конкуруючу законодавчу компетенцію.

Стаття 71. У сфері виняткової законодавчої компетенції Федерації землі мають право законодавства лише тоді й остільки, коли й оскільки вони спеціально вповнова­жені на це федеральним законом.

Стаття 72.

1. У сфері конкуруючої законодавчої компетенції' землі мають право законодавства ли­ше тоді й остільки, коли й оскільки Федерація не використовує своїх прав законодавства.

2. У цій сфері Федерація має право законодавства, якщо існує необхідність у феде­ральному законодавчому регулюванні, тому що:

1) яке-небудь питання не може бути ефективно врегульоване законодавством окре­мих земель;

2. урегулювання якого-небудь питання законодавством однієї землі може порушити інтереси іншої землі чи всієї країни в цілому;

3. цього вимагає дотримання правової чи економічної єдності, зокрема однаковості життєвих умов на території не лише однієї землі.

Стаття 73. Федерація має виключну законодавчу компетенцію у наступних пи­таннях:

1) зовнішні відносини, а також оборона, включаючи військову службу чоловіків, ко- трі досягли вісімнадцяти років, і захист цивільного населення;

2. громадянство Федерації;

3. свобода пересування, паспорту, еміграції й імміграції, видачі;

4. валюта, грошовий обіг, карбування монети, режим міри і ваги, встановлення точ­ного часу;

5. митна й торгова єдність території, договори про торгівлю та судноплавство, сво­бода товарного обігу, товарних обігів і платіжних розрахунків з зарубіжними країнами, включаючи митну й прикордонну охорону;

6. залізниці Федерації та повітряне сполучення;

7. пошта, телеграф, телефон, радіо;

8. правове становище осіб, котрі перебувають на службі Федерації і безпосередньо залежних від її корпорацій публічного права;

9. правова охорона промислової власності, авторське, патентне й видавниче право;

10) співробітництво Федерації й земель у галузі кримінальної поліції й охорони Конституції, установа федерального відомства кримінальної поліції і міжнародна боро- тьба зі злочинами;

11) статистика для цілей Федерації.

Стаття 74. Конкуруюча законодавча компетенція поширюється на такі сфери:

1) цивільне право, кримінальне право та виконання вироків, судоустрій, судочинст- во, адвокатура, нотаріат і юридична консультація;

2. акти цивільного стану;

3. право союзів та зборів;

4. перебування та постійне проживання іноземців;

5. охорона пам' яток німецької культури від вивозу за кордон;

6. справи про біженців і вигнанців;

7. державне соціальне за без-печення;

8. громадянство земель;

9. військові збитки та їх відшкодування;

10. піклування про інвалідів війни, жертви війни, що залишилися в живих, про ко­лишніх військовополонених і захоронення полеглих воїнів;

11. господарське право (гірська справа, промисловість, енергетичне господарство, ремесла, кустарна промисловість, торгівля, банківська та біржова справа, приватне страхування);

12. робоче право, включаючи організацію виробництва, охорону праці й посередни­цтво в наймі, соціальне страхування, включаючи страхування від безробіття;

13. сприяння науково-дослідній роботі;

14. право примусового відчуження, оскільки воно стосується справ, згаданих у стат­тях 73 і 74;

15. перехід землі та земельної власності, природних ресурсів і засобів виробництва в суспільну власність чи в суспільне господарство інших форм;

16. запобігання зловживанням економічною могутністю;

17. сприяння виробництву в сільському й лісовому господарствах, забезпечення по­стачання продовольством, ввіз та вивіз продукції сільського й лісового господарства, рибальство у відкритому морі й у прибережних водах, охорона узбережжя;

18. перехід власності на землю, земельне право та сільськогосподарську оренду, житлова справа, поселення, хутори;

10. заходи проти небезпечних і заразних захворювань людей і тварин, допуск до лі­карських та інших медичних професій, до виробництва лікарських засобів, торгівля лі­ками, лікарськими засобами, наркотиками й отрутою;

11. охорона торгівлі продовольством, предметами широкого вжитку, предметами першої необхідності, фуражем, насінним і посадковим матеріалом для сільського й лі­сового господарства, захист дерев і рослин від хвороб та шкідників;

12. судноплавство у відкритому морі та у прибережних водах, водні пізнавальні знаки, внутрішнє судноплавство, метеорологічна служба, морські канали і внутрішні водні шляхи загального значення;

13. рух по дорогах, автомобільна справа, спорудження й нагляд за справністю доріг далекого сполучення;

23) рейкові шляхи, крім федеральних залізниць і за винятком гірських залізниць. Стаття 75. Федерація має право з дотриманням умов, передбачених статтею 72,

видавати загальні розпорядження з таких питань:

1) правове становище осіб, котрі знаходяться на державній службі земель, громад та інших корпорацій публічного права;

2. загальне правове становище засобів масової інформації та кіно;

3. мисливська справа, охорона природи та мальовничих місць;

4. розподіл землі й упорядкування території і водний режим;

5. прописка та виписка.

Стаття 76.

1. Законопроекти вносяться до Бундестагу Федеральним урядом, членами Бундеста­гу або Бундесратом.

2. Законопроекти Федерального уряду насамперед подаються до Бундесрату. Бунде­сратові належить право висловитися про них протягом трьох тижнів.

3. Законопроекти Бундесрату подаються Бундестагові через Федеральний уряд, що зобов' язаний висловити щодо них свою точку зору.

Стаття 77.

1. Федеральні закони приймаються Бундестагом. Після прийняття вони негайно пе­редаються Бундесрату через Голову Бундестагу.

Примітка:

Документи № 1, 3—9 використані з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре, 1998. — Т. ІІ. — С. 31—32, 281—294, 306—308, 442, 444, 445;

Документ № 2 використаний з: Крестовская Н. Н. История государства и права зарубежньїх стран: Практикум. — Х.: ООО Одиссей, 2002. — С. 316.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Бабанцев Н. Ф., Прокопьев В. П. Германская империя 1871—1918 гг. Историко-правовое исследование. — Красноярск: Изд-во Красноярск, ун-та, 1984.

2. Беляева Г. П., Ливанцев К. Е. Государство и право Англии (1640—1871 гг.) и Франции (1789—1871 гг.). — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967.

3. Бостан С. К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики. Мо­нографія.— Запоріжжя: Юридичний ін-т; Дике поле, 2005.

4. Бостан С. К. Історичні засади форми політико-територіального устрою та перспективи її розвитку // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2003. — № 3.

5. Бостан С. К. Форми державно-територіального устрою в епоху громадянського суспільст­ва: основні тенденції розвитку // Матеріали Х-ї Міжнародній історико-правової конференції «Іс-торико-правові проблеми автономізму та федералізму» 23—24 вересня 2003 року, м. Сева­стополь. — Сімферополь, 2004.

6. Бостан С. К. Монархія і поліархія як історичні типи форми державного правління // Віс­ник Запорізького національного університету (юридичні науки). — 2005. — № 4.

1. Громаков Б. С. История буржуазного государства и права в период общего кризиса капи-тализма; США, Великобритания, Франция, довоенная Германия, Италия, ФРГ и Япония. — М.: Изд-во ВЮЗИ, 1967.

2. Громаков Б. С., Лисневский 3. В. История государства и права США (1870—1917). — Рос­тов: Изд-во Ростовск. ун-та, 1973.

3. Драбкин Я. С. Становление Веймарский республики. — М.: Наука, 1978.

10. Ерофеев Н. А. Империя создавалась так... Английский колониализм в XVIII веке. — М.: Наука, 1964.

11. Ерофеев Н. А. Английский колониализм в середине XIX века: Почерки. — М.: Наука, 1977.

12. Желубовская 3. Крушение Второй империи и возникновение Третьей республики во Фра- нции. — М.: Изд-во АН СССР, 1956

13. Ильинский И. П. Система органов власти и управления ФРГ. — М.: МГИМО, 1977.

14. История буржуазного государства и права (1640—1917). — М.: Вьісш. школа, 1964.

15. Калинович В. І. Сполучені Штати Америки (1776—1917). — Львів: Вид-во Львівськ. ун-ту,

1965.

16. Каппелер А. Россия — многонациональная империя: Возникновение. История. Распад. —

М., 2000.

17. Конституция США: История и современность. — М.: Юрид. лит., 1988.

18. КрутоголовМ. А. Государственньш строй современной Франции: Четвертая республика.— М.: Изд-во АН СССР, 1958.

19. Лапова Р. А. Ноябрьская революція 1918 г. В Германии и образование Веймарской респу­блики (1918—1919 гг.). — Саратов: Изд-во Сарат. юрид. ин-та, 1962.

20. Лисневский 3. В. История государства и права Великобритании (1870—1917). — Ростов: Изд-во Ростовск. ун-та, 1975.

21. Лисневский 3. В., Беркович Е. Ф. История двухпартийной системи США. — Ростов: Изд-во Ростовск. ун-та, 1985.

22. Мишин А. А. Государственньш строй США. — М.: ВЮЗИ, 1953.

23. Молчанов Н. Н. Четвертая республика. — М.: Изд-во соц.-зконом. лит., 1963.

24. Никифорак М.В. Буковина в державно-правовій системі Австрії (1774—1918 рр.) / Черні­вецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці: Рута, 2004.

25. Никонов В. А. От Зйзенхаузра к Никсону: Из истории республиканской партии США. — М.: Изд-во МГУ, 1984.

26. Парфенов И. Д. Колониальная зкспансия Великобритании в последней трети ХІХ века. — М.: Наука, 1991.

27. Прокопьев В. П. История германской государственности ХІХ—XX вв. — Калининград: Изд-во Калинингр. ун-та, 1985.

28. Розанов Г. Германия под властью фашизма (1933—1939). — М., 1964.

29. Руге В. Как Гитлер пришел к власти: германский фашизм и монополии. — М.: Мььсль, 1985.

30. СавельевВ. А. Английский кабинет в XVIII — начале ХІХ вв. // Труди ВЮЗИ. — Т. 43., 1977.

31. Степанова О. Л. Импичмент // Вопросьі истории. — 1974. — № 11.

32. ТальбергН. Д. Очерки истории империи Российской. — М., 2001.

33. Тищик Б. Історія держави і права Німеччини (1918—1945 рр.). — Львів, 1973.

34. Урьяс Ю. П. Политический механизм ФРГ. — М.: Наука, 1978.