Покарання в Великобританії та Сполучених штатах Америки

У законодавстві розгляданих країн не існує загального визначення покарання, його сутності й цілей, а лише встановлюється система покарань (а нерідко — й інших кримі­нально-правових заходів), що можуть бути призначені за злочинне діяння. Вона вклю­чає такі основні види:

1. страта;

2. позбавлення волі (переважно різні види тюремного ув' язнення);

3. штраф.

Особливістю англійського кримінального права у вченні про покарання є проголо­шення триєдиної мети покарання — відплата, залякування й виправлення. Юридична доктрина США в цілому зазнала на собі впливу основних теорій про покарання, розро­блених англійськими юристами.

Англія (Великобританія). За англійським правом, санкції складаються з абсолют­но визначених (страта й довічне ув'язнення) і відносно визначених (ув'язнення на термін від одного дня до 25 років і штраф, розміри якого, з низкою обмежень, залежать тільки від судової практики).

Абсолютно визначені санкції. Страта формально може бути призначена за скоєння трьох злочинів: а) за зраду суверену або державі; б) за піратство з насильством (за За­коном про піратство 1837 р.), за підпал королівських (державних) кораблів, портів, складів (за законом про охорону портів 1772 р.). Вона не може бути застосована до осіб, молодших 18 років, і до вагітних жінок. У першому випадку особа підлягає тюрем­ному ув'язненню на невизначений термін (цей термін визначає її Величність), а в ін­шому — страта замінюється довічним ув' язненням згідно зі ст.1 Закону 1931 року.

До недавнього часу в Англії існувала страта за вбивство, але з 1970 р. цей вид пока­рання скасований. Слід зазначити, що вже протягом багатьох років страта в Англії не призначається взагалі: вона замінена довічним тюремним ув' язненням.

Відносно визначені санкції. Після скасування каторжних робіт у 1948 р. існує тільки один вид позбавлення волі — тюремне ув' язнення, що диференціюється залежно від його терміну. Мінімальний термін, який може бути призначений за один злочин, дорівнює одному дню, максимальний — 25 рокам.

В Англії тюремне ув' язнення розглядається як один з універсальних видів покаран­ня, оскільки воно забезпечує нібито реалізацію всіх трьох цілей покарання: відплати, залякування і виправлення.

Відсутність чітких критеріїв в англійському кримінальному праві для визначення міри покарання зумовила вироблення судовою практикою системи певних стандартних термінів покарання за різні злочини. Ця система в юридичній літературі називається системою тарифів, котра, однак, не має обов' язкової сили: суди можуть визначати по­карання на свій розсуд).

Покарання у вигляді позбавлення волі здійснюється в установах з різною суворістю режиму, однак каторжні роботи, що колись широко застосовувалися, з 1948 р. скасова­ні. В Англії ведуться пошуки нових форм позбавлення волі: наприклад, створення «від­критих в' язниць» і особливо установ для молодих правопорушників. Законом про пов­новаження кримінальних судів 1973 р. встановлені обмеження для призначення вироку з позбавленням волі особам, котрі не досягли 21 року й котрі раніше не перебували у в' язницях.

Законом про кримінальне правосуддя 1991 р. уведені обмеження для застосування позбавлення волі до інших категорій громадян.

Пробація (буквально — випробування) — найбільш поширена, але не єдина форма умовного осуду в Англії, з' явилася в 1887 р. У зв'язку з прийняттям Закону «Про ви­пробування вперше засуджених». У 1907 р. З прийняттям Закону «Про випробування злочинців» цей інститут в англійському кримінальному праві сформувався остаточно. На сьогодні норми про пробацію консолідовані в законах 1948 і 1967 рр. про кримінальну юстицію. У 1965 р. були видані «Правила про пробацію».

Пробація припускає залишення засудженого на волі за умови виконання ряду вста­новлених судом вимог:

• не відвідувати певних, визначених судом (за законом) місць;

• утримуватися від зустрічей з певними, визначеними судом, особами;

• залишатися вдома у вечірній час;

• регулярно відвідувати церкву тощо.

Порушник умов пробації, що призначається, як правило, на термін до трьох років, за клопотанням-пред'явленням соціального працівника, котрий наглядає за його поведін­кою, може бути підданий штрафу або іншим заходам, не пов' язаним з позбавленням волі (наприклад, обов' язку бути протягом кількох годин на день у «центрі відвідувань для молодих людей»). З 1973 р. застосовується також відстрочка у виконанні вироку до позбавлення волі або до штрафу.

Грошовий штраф як вид покарання в Англії призначається не тільки за малозначні злочини, але й за діяння, які раніше відносилися до фелонії. Виняток становлять лише діяння, що караються абсолютно визначеними санкціями (стратою або довічним ув' яз-ненням).

Згідно зі ст. 13 Закону 1948 р. про карну юстицію, штраф може бути призначений:

а) замість іншого покарання (наприклад, тюремного ув' язнення);

б) на додаток до іншого покарання, тобто одночасно з іншим.

Розмір штрафу за загальним правом обмежується лише вказівками, що містяться у Великій Хартії Вільностей (1215 р.) «покарання не повинні бути надмірними» та у Біллі про права (1689 р.), який забороняє застосування «покарань надмірних, жорстоких або незвичайних». У нормах статутного права іноді визначається максимальний розмір штрафу. Несплата штрафу тягне його заміну покаранням у вигляді тюремного ув' яз-нення.

В Англії існують і такі види покарання, як позбавлення активного й пасивного вибор­чого права, позбавлення прав водія терміном до трьох років тощо. Тілесні покарання були скасовані лише в 1948 році. До 1967 р., за свідченням літературних джерел, вони зберігалися як дисциплінарний засіб впливу в місцях позбавлення волі, але після 1967 р. скасовані й там.

Сполучені штати Америки. У США основними покараннями є страта, позбав­лення волі і штраф.

Страта з часу утворення США передбачалася федеральним законодавством і кримінальними законами штатів як покарання за найбільш небезпечні державні зло­чини. У XX ст., особливо після другої світової війни, в США, як і в інших розвинутих капіталістичних країнах, посилився рух за скасування страти. Супротивниками страти є організації борців з расовою дискримінацією (в США більшість серед страчених за вироком суду завжди складали негри, хоча їх частка у населенні ніколи не перевищу­вала 12 %) та інші. Активність супротивників страти привела до її скасування в ряді штатів, хоча в деяких з них (штат Орегон) вона по декілька разів заборонялася і знову відновлювалася.

З 1950-х рр. почалося все помітніше скорочення кількості смертних вироків, що ви­носяться щорічно. Після 1967 р. у США фактично встановився мораторій на виконання смертних вироків, котрий, однак, не мав юридичних основ і не перешкоджав винесен­ню смертних вироків судами більшості американських штатів у тих випадках, коли во­ни вважали це необхідним. Це призвело до появи «черги смертників», яка поступово зростала. У такій ситуації Верховний Суд США в рішенні по справі Фурмена (1972 р.) визнав смертні вироки, винесені відповідно до чинного тоді «довільного» розсуду, кримінальними законами, котрі суперечать Конституції США й зажадав перегляду за­конодавства штатів, яке регулює підстави та умови винесення смертних вироків.

Після цього рішення кримінальне законодавство штатів, що передбачало страту, за­знало суттєвих змін. У рішенні по справі Грегга, винесеному в 1976 р. з урахуванням нового законодавства штатів, і в ряді наступних рішень Верховний суд США визнав страту таким покаранням, яке не суперечить Конституції США, однак обмежив можли­вість її застосування. Нині смертні вироки можуть бути винесені судами штатів лише за такі злочини:

• тяжке вбивство;

• позбавлення життя, що стало результатом іншого тяжкого злочину.

При цьому, за вимогою Верховного суду США, закони будь-якого штату повинні надати судові присяжних можливість вибору між стратою й довічним ув'язненням. У відповідь на численні вимоги Верховний суд США в 1988 р. увів ще одне обмеження, якого не існувало в законах багатьох штатів: страта не може застосовуватися до непов­нолітнього, котрому не виповнилося 16 років.

Сьогодні страта передбачена законодавством 36 американських штатів. Залежно від законів окремих штатів вироки приводяться у виконання за допомогою:

а) електричного стільця,

б) газової камери;

г) через розстріл чи повішення;

д) смертоносної ін' єкції (як альтернативний новий вид страти допускається у 16 штатах).

Межі застосування страти дуже неоднакові. Якщо за федеральним законодавством вона може бути застосована у 28 випадках, то за законодавством штатів (наприклад, штату Масачусетс) — в 1 (тяжке убивство при здійсненні зґвалтування); є штати, де страта передбачається у 2, 3, 4-х випадках. При цьому конкретні злочини, за які встанов­лена страта, значно відрізняються один від одного за формулюванням їх складу.

Позбавлення волі в США є одним із найпоширеніших за законодавством і практи­кою його застосування видів покарання.

За усталеним правилом, загальних максимальних термінів позбавлення волі не вста­новлюють ні федеральні закони, ні закони штатів. У більшості штатів і за федеральни­ми законами допускається можливість довічного позбавлення волі. Воно може бути призначене: 1) за певних обставин тому, хто був або міг бути засуджений до страти; 2) як самостійну міру за найбільш небезпечні злочини; 3) за сукупність вироків і злочи­нів; 4) особі, котра має 2 або 3 судимості за фелонії. При цьому довічне ув' язнення не­рідко є єдиною й обов' язковою мірою.

Для чинного законодавства США не є рідкістю й санкція у 30, 40, 50 років тюрем­ного ув' язнення; допускається винесення як визначених, так і невизначених вироків. Су­ди в одних випадках вдаються до невизначених вироків, а в інших — до визначених, у третіх — до змішаних. У цілому ж, як свідчать літературні джерела, найчастіше прак­тика використовує невизначені вироки.

Штраф у США також є поширеним видом покарання за законодавством і практи­кою його застосування. Він може бути як основним, так і додатковим заходом покаран­ня. Застосовується штраф, як правило, у випадках, коли підсудний спроможний його сплатити. Якщо ж він не має коштів, суди вдаються до тюремного ув' язнення. Крім то­го, призначення штрафу не означає того, що особа уникла позбавлення волі. Закони федерації і штатів передбачають велику можливість заміни штрафу тюремним ув' язненням. Останніми роками з' явилися норми, що закріплюють можливість виплати штрафу вроздріб у визначений термін.

Однак ці види не вичерпують усього переліку покарань, на які можна натрапити в американському законодавстві й вироках судів. Існує велика кількість додаткових ви­дів покарання: 1) позбавлення виборчих прав; 2) заборона обіймати деякі посади або займатися певною діяльністю; 3) конфіскація майна; 4) заборона користування майном протягом встановленого терміну; 5) арешт; 6) примусовий розпродаж майна тощо.

Федеральне законодавство як додаткове покарання передбачає також позбавлення американського громадянства осіб, засуджених за зраду, збройний замах на уряд США з метою його усунення.

Американське кримінальне законодавство передбачає спеціальні види покарання для юридичних осіб (корпорацій): до них можуть бути застосовані штрафи (за фело-нію — до 10 000 доларів, якщо не передбачене інше), стосовно до юридичних осіб мо­же бути обрана пробація, а також оприлюднення винесеного судом вироку.

Сьогодні в більшості американських штатів система покарань упорядкована. Відпо­відно до поділу злочинних діянь, на ряд категорій поділяється і система покарань. При цьому для кожної категорії передбачена своя система покарань.