Рекомендовано:

Міністерством освіти і науки України лист № 14/18.2-1088 від 28.04.2006 р.

Розробники:

Бостан Л. М., кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ; Бостан С. К., кандидат історичних наук, професор кафедри теорії та історії держави і права Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Рецензенти:

кафедра теорії і історії держави та права Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного і муніципального управління»; Пархоменко Н. М., кандидат юридичних наук, вчений секретар Інституту держави

і права ім. В. М. Корецького; Батліна Л. М., кандидат педагогічних наук, професор кафедри теорії та історії держави і права Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Затверджено вченою радою Запорізького юридичного інституту МВС України. Протокол № 6 від 30 червня 2005р.

ББК 67.3 (О) я73

Запорізький юридичний інститут, 2006 ) Бостан Л. М., Бостан С. К., 2006

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН» (за вимогами ЕСТ8)

Опис предмета навчальної дисципліни

Предмет: «Історія держави і права зарубіжних країн»

Курс: підготовка бакалаврів, спеціалістів, магістрів	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів ЕСТ8 — 5 Модулів — 2 Змістових модулів — 5 Загальна кількість годин — 180 Тижневих годин: 5	7.060101 Правознавство бакалавр, спеціаліст магістр	Нормативна (обов'язкова) І-й курс Семестри: 1, 2 Лекції: 36 год. Семінари: 24 год. Самостійна робота: 108 год. Контроль: — проміжний (тести): 8 год. — рубіжний (ККР): 4 год. — підсумкова оцінка з навчальної дисципліни визначається як серед­ньозважена результатів сумарного рейтингу окремих залікових модулів

Мета: ознайомлення з історичними основами процесу виникнення та розвитку дер­жавно-правових інститутів в зарубіжних країнах, що є невід'ємною складовою світової правової культури, формування вмінь та навичок історичного мислення, необхідних для розуміння суті сучасних державно-правових явищ.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА нормативної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» для підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів

зі спеціальності 7.060101 «Правознавство»

Пояснювальна записка

«Історія держави і права зарубіжних країн» вивчається як нормативна дисципліна в усіх вищих навчальних закладах України, які здійснюють підготовку юристів вищої кваліфікації. Мета її вивчення — ознайомлення тих, хто навчається, з історичними ос­новами частини світової правової культури, яка є результатом процесу становлення та розвитку державно-правових інститутів в зарубіжних країнах, формування в них вмінь та навичок історичного мислення, котре має велике значення для розуміння суті сучас­них держави і права, подальшої їх розбудови.

Пропонована навчальна програма дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» відповідає загальним вимогам, які пред' являються до такого роду документів, але в той же час має свої особливості, зумовлені специфікою організації навчального процесу у зв' язку з приєднанням в 2005 р. України до Болонської конвенції та необхід­ністю переосмислення сталих положень та оцінок історичного процесу державо- і пра-вотворення в зарубіжних країнах.

По-перше, структурно програма побудована на базі кредитно-модульної системи. Суть такої побудови полягає в тому, що весь навчальний курс, програмний матеріал розподілено на окремі блоки — модулі та підмодулі (змістові модулі). Модуль розгля­дає одне фундаментальне явище, підмодуль (змістовий модуль) — блок споріднених, логічно і функціонально пов' язаних між собою питань (тем), висвітлення котрих дозво­ляє вивчити це явище окремими порціями навчального матеріалу. Виходячи з періоди­зації історії держави і права зарубіжних країн, яке базується на положенні про те, що держава і право є надбудовними елементами суспільства програмний матеріал доцільно поділити на два модулі (1. Держава і право епохи станово-кастового суспільства; 2. Держава і право епохи громадянського суспільства) та п' ять підмодулів (змістових модулів). Безпосередній результат від такого структурування програмного матеріалу — ефективна організація навчального процесу, обумовлена раціональним розподілом го­дин аудиторної та позааудиторної роботи, комплексним підходом до вивчення основ­них проблем навчального курсу, стимулюванням самостійної роботи студентів. Цьому сприяє модульно-рейтингова форма оцінювання знань, вмінь та навичок тих, хто навча­ється.

По-друге, зміст програми визначений значними хронологічними та географічними межами предмету вивчення. Виходячи з цього, пріоритетними є проблеми, що роз­глядаються через призму історії країн, які стикалися з державною та правовою історі­єю України, вплинули на її державно-правовий розвиток. Тому у програмі по-іншому, порівняно із традиційною схемою, визначено місце і роль Візантії у розвитку держави і права континентальної Європи, перш за все південно-східних слов'ян, особливу ува­гу приділено історичному досвідові нашого південного сусіда — Туреччини, під пев­ним упливом якої традиційно перебуває мусульманське населення півдня України. Але все ж «ядром» світового державно-правового досвіду і, відповідно, предметом більш прискіпливого вивчення є такі країни західної цивілізації, як Англія, Франція, США та Німеччина — країни, котрі, поклавши початок двом найбільшим і найвпли-вовішим правовим сім' ям світу — англо-американській та романо-германській, ви­значили основні тенденції державно-правового розвитку в епоху становлення грома­дянського суспільства.

Інтерес до деяких країн східної цивілізації зумовлений дещо іншими причинами. Країни далекосхідної локальної цивілізації або ієрогліфічної культури (насамперед Японія і Китай) є яскравим прикладом гармонійного поєднання традиційного та захід­ного елементів у державно-правовому будівництві, а досвід соціалістичного Китаю, ко­трий останнім часом розвивається досить динамічно, є повчальним для постсоціалісти-чних країн, у тому числі й України. Деякі країни Перської затоки, звідки бере свій початок іслам (Саудівська Аравія), зацікавили нас своєрідним поєднанням монархічних (теократично-абсолютистських) державних форм і високого рівня «соціальності» дер­жави (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт); інші — Іран і Ірак — специфічним змістом встановлених там республіканських форм правління та політичних режимів.

По-третє, до матеріалу програми включено окремі питання з історії політико-правової думки, оскільки теоретичні здобутки мислителів суттєво доповнюють «мате­ріальну» історію державо- і правотворення, сприяють більшому розумінню суті тієї чи іншої моделі державно-правового розвитку. Крім цього знайомство першокурсників з окремими вченнями, концепціями, теоріями цієї великої спадщини створює певний фун­дамент для більш глибокого вивчення ними в наступному такої навчальної дисципліни як «Історія вчень про державу та право».

Навчальна програма передбачає засвоєння матеріалу курсу у процесі лекційних, семінарських занять, а також самостійної роботи тих, хто навчається. Лекційний курс націлений на розкриття основних проблем історії держави і права зарубіжних країн; семінарські заняття — на поглиблене засвоєння актуальних теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях і в процесі позааудиторної роботи, формування в них певних вмінь та навичок майбутньої професійної діяльності. Особливу увагу приділено самостійній роботі, значення котрої, згідно з вимогами Болонської конвен­ції, суттєво має зростати. З огляду на це в обсягах навчальних годин, що відводяться для опанування дисципліни, пропонується змінити традиційне співвідношення, де ау-диторні години переважають позааудиторні на користь часу, відведеного для само­стійної роботи. Якщо раніше в загальній кількості 189 годин частка аудиторних (лек­ційних та семінарських) зазвичай була 108 годин, а позааудиторних відповідно — 81, то в нових умовах доцільним було б для оволодіння дисципліною виділити 180 годин (5 кредитів по 36 год. кожний), з котрих 72 години (два кредити виділити) на аудито-рну роботу (два семестри по 36 годин), а на самостійну — 108 годин (3 кредити). Таке співвідношення зумовлює зміну акцентів в питаннях організації самостійної праці тих, хто навчається, та перевірки і оцінки набутих ними у ході цієї роботи знань, вмінь та навичок.

Контроль самостійної роботи студентів денної форми навчання здійснюватиметься під час семінарських занять, нульового (вхідного), проміжних та рубіжних (модульних) контролів, у ході індивідуальної роботи з викладачем під час консультацій. Оцінюван­ня — рейтингове за багатобальною шкалою, яке дає можливість оцінити усі види здій­снених робіт за наперед заданими параметрами без психолого-фізичного переванта­ження учасників навчального процесу. Підсумки — відповідно до кількості набраних упродовж усього періоду вивчення дисципліни балів. Специфіка заочного відділення, пов' язана з незначним обсягом аудиторних годин, що відводиться для опанування дис­ципліни, звужує можливість проведення кількох рубіжних (модульних) контролів: сту-дентам-заочникам необхідно виконати самостійну (домашню) контрольну роботу, зав­дання якої охоплюють частину або ж весь курс навчальної дисципліни та скласти іспит з неї.

Навчальна програма спрямована на те, щоб в результаті опанування передбаченого нею матеріалу ті, хто навчаються знали:

1) хронологічні межі, найважливіші події та явища в історії державно-правового розвитку зарубіжних країн, що характеризують:

• процес виникнення та розвиток держави і права на усіх стадіях державно-організованого суспільства;

• загальні закономірності та особливості процесів державо- і- правотворення в країнах західної та східної цивілізацій;

• сутність держави, її функції та механізм в епоху станово-кастового та грома­дянського суспільств;

• форми держави: форма державного правління, форма політичного режиму та форма державно-територіального устрою країн станово-кастового та громадянського суспільств;

• сутність права в епоху станово-кастового та громадянського суспільств;

• форми (джерела) права країн станово-кастового та громадянського суспільств;

• процес становлення права нового (буржуазного) типу у країнах західної цивілі­зації, формування її світових правових сімей;

• процес становлення та розвиток галузей права: конституційного (державного), цивільного та суміжних з нею галузей права, кримінального права та кримінального процесу;

• основні інститути конституційного, цивільного, кримінального і кримінально-процесуального права в країнах західної та східної цивілізацій.

2) поняття та терміни, притаманні для відповідного етапу розвитку держави і права в зарубіжних країнах.

вміли:

— використовувати методологічні принципи й методи історико-правової науки при аналізі та оцінці різних подій історії державо- і правотворення,

• аналізувати процеси державотворення в зарубіжних країнах, визначати його за­гальні та специфічні риси в країнах західної та східної цивілізацій;

• систематизувати та узагальнювати досвід державно-правового розвитку зару­біжних країн;

• визначати межі можливого використання зарубіжного досвіду в розбудові україн­ської держави;

• аналізувати і тлумачити історичні пам'ятки права, на основі їх реконструювати державно-правові явища,

набули:

— навичок пошуку необхідної інформації, вирішення тих чи інших ситуаційних (юридичних) задач.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ ВСТУП