Історичні основи сучасного французького унітаризму

До середини ХХ ст. форма державно-територіального устрою Франції, як і у Вели­кобританії, мала «два обличчя». Тільки з розпадом своєї колоніальної імперії та кон­ституційним регулюванням взаємин між складовими частинами держави починається історія сучасної унітарної Франції. Стаття 2 Конституції 1958 р., котра закріплює по­ложення про неподільність Французької республіки, свідчить про те, що порівняно з Великобританією, централізаторські корені тут більш глибокі. На прихильність фран­цузів до історичної традиції вказує і стаття 72 Конституції, що визначає в якості тери­торіальних об' єднань Республіки комуни, департаменти й заморські території.

Базовою адміністративно-територіальною одиницею країни визнано департамент: на території континентальної Франції було створено 96 таких одиниць. У свою чергу, департаменти поділяються на більш дрібні територіальні одиниці — комуни. У 1982 р. з метою вдосконалення управління був створений ще один вищий адміністративно-територіальний рівень — регіони. Кожен регіон (на початок ХХІ ст. нараховувалося 22 регіони. — Л. Б., С. Б.) містить у собі 4—5 департаментів. Таким чином, у країні встановився трирівневий адміністративно-територіальний поділ: регіони, департаменти і комуни зі своєю специфікою управління. У комунах діють органи самоврядування (населення обирає мера й раду комуни), а в департаментах і регіонах поєднуються принципи самоврядування (рада, голова ради, адміністрація) та управління з центру (призначений комісар республіки).

У складі континентальної Франції особливий автономний статус має Корсика (вели­кий острів у Середземному морі). Населення Корсики обирає свій парламент — Збори, котрий у свою чергу формує виконавчий комітет. Вона має більше прав, ніж звичайний континентальний департамент, але менше, ніж, скажімо, заморська територія в Тихому океані.

Заморські територіальні об' єднання — колишні колонії, що стали частиною Фран­ції, поділяються на заморські департаменти, заморські території, території з особ­ливим статусом. Ними здебільшого є розкидані по всій Земній кулі острова, що нале­жать Франції.

Заморські департаменти (їх чотири — території, що мають близький політико-правовий зв' язок із Францією (тобто звичайні департаменти), але зі специфічним расо­вим складом (переважають темношкірі) і територіально віддалені від Франції океаном:

1. Гваделупа;

2. Мартініка (великі острови в Карибському морі);

3) Гвіана (невелика територія на Південноамериканському континенті, північніше Бразилії);

4) Реюньйон (острів у південній частині індійського океану поблизу Мадагаскару).

Заморські території (їх також чотири), на відміну від заморських департаментів, не є частиною метрополії за океаном. Це землі, що мали набагато менший політико-правовий зв' язок із Францією, дуже велику автономію і значне віддалення від неї (двома океана­ми): Французька Полінезія (велика кількість дрібних островів у південній частині Тихого океану); Нова Каледонія (великий острів у Тихому океані, населений камаками-індейцями); острови Уолліс та Фугуна (також у Тихому океані); Арктичні землі.

Території з особливим статусом — це острови, відділені від метрополії океаном, що повільно еволюціонують убік перетворення в майбутньому на незалежні держави: острови Майотта (у південній частині Індійського океану); острови Сен-П' єр і Мікелон (у північній Атлантиці, поблизу Канади).

Заморські департаменти й заморські території мають велике значення для Франції, оскільки вони розкидані по всьому світові, і Франція завдяки цьому зберігає свою при­сутність у всіх його частинах.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та тер­мінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрити зміст таких понять і термінів:

Поняття

Терміни

Бонапартизм

Бонапартистська монархія Веймарська республіка Директоріальна республіка Домініон

Змішана республіка Імперія

Консульська республіка Конфедерація «Легітимна монархія» «Липнева монархія» Міністеріальна монархія Міністеріальна республіка Паризька Комуна Парламентська монархія Протекторат

Суперпрезидентська республіка

Федерація

Унітарна держава

Віги

Гауляйтер

Гестапо

Консул

Контрасигнатура

Нацисти

Октройування

Промульгація

Рейхсканцлер

Торі

Фашисти Фюрер

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці за пропо­нованою раніше формою.

Завдання 3. Визначте, використовуючи текст:

1. документів № 1—2, ті положення, що відображають процес обмеження монар­хічної влади в Англії;

2. документів № 3—5, форму правління Франції за «Конституцією 1875 р.» та її «законодавчо закріплені» риси;

3. документа № 6, своєрідність форми державно-територіального устрою Німе­ччини за Конституцією 1871 року.

4. документів № № 7—9, форму політичного режиму нацистської Німеччини, мі- сце і роль правлячої партії та Гітлера у здійсненні політичної влади;

5. документа № 10, основні риси післявоєнного німецького федералізму.

Перевірте себе Завдання 4. Продовжте думку:

1. У боротьбі з абсолютною монархією утверджувалися принципи народного прав­ління:

2. Основною тенденцією розвитку форми державно-територіального устрою бу­ло

3. В епоху громадянського суспільства змінюється значимість елементів форми держави. На відміну від попередньої епохи, форма реалізації державної влади стала бі­льшою мірою залежати не від , а від

4. Збагачення типології форм державного правління в епоху громадянського суспі­льства більшою мірою, ніж у попередню епоху, зумовлюється

5. «Славна революція» — це

6. Головне значення «Білля про права», прийнятого в Англії в році, полягає

в тому, що

7. На початку XVIII століття в Англії встановлюється форма правління

8. Головним напрямком еволюції британської монархії протягом XVIII ст. бу­ло

9. Серед основних рис парламентської монархії, що остаточно склалася в Англії на­прикінці ХІХ ст., слід назвати

10. Домініони Великобританії — це

11. Розвиток англійської парламентської монархії у ХХ ст. відбувався шля­хом і, як наслідок, набуттям нею політико-правової форми.

12. Закладені в Конституції США 1787 р. основні юридичні характеристики форми правління США знайшли подальший розвиток у прийнятті

13. Поправки ХХ, ХХІІ, ХХV до Конституції США торкнулися передусім інститу­ту , а саме:

14. Демократизація виборчого права у США в ХІХ—ХХ ст. знайшла юридичне за­кріплення у

15. Жирондистська, якобінська, директоріальна та консульська республіки — це рі­зновиди республіки у Франції.

16. Сутність принципів «представництва за плебісцитом» та «верховенства» уряду, за Конституцією 1799 р. у Франції, полягає в тому, що

17. Період Першої імперії у Франції охоплює роки й обумовлений

18. За своєю суттю бонапартистська монархія (1804—1814 рр.) була

19. Легітимна монархія у Франції — це

20. Друга республіка у Франції років характеризувалася

21. Характерними рисами суперпрезидентської республіки Луї Бонапарта бу- ли:

22. «Груднева» монархія у Франції років характеризувалася

23. «Вереснева» республіка у Франції років характеризувалася

24. Основними рисами Паризької Комуни як різновиду соціалістичної республіки були:

25. Особливістю Конституції Третьої республіки було те, що вона ,

прийнятих парламентом у році, і встановлювала у Франції республіку.

26. Незмінність республіканської форми правління у Франції була закріплена

в році.

27. Еволюція Третьої республіки у Франції в ХІХ—ХХ ст. виявлялася в тому,

що

28. За формою державного правління, закріпленою в Конституції 1946 р., Франція залишалася республікою, в системі владних елементів якої домінував

29. Парламентська республіка в Німеччині бере свій початок від , що бу- ло закріплено у прийнятій в , і, відповідно, отримала назву

30. Веймарська республіка по суті дала зразок І може розглядатись як пер­ший досвід

31. Юридичний зміст форми державного правління за Конституцією 1949 р. у Німеччині зводиться до того, що:

32. Уже в 1919 р. Німеччина дала певну конституційну модель змішаної форми ре­спубліканського правління, яка характеризувалася і може бути визначена

як республіка.

33. Прийняття Конституції 1958 р. у Франції знаменувало початок нової, за своїм характером республіки, основними рисами якої були

34. Політичний режим Німеччини за правління націонал-соціалістів характеризува­вся як , основними рисами котрого були

35. Складна форма державно-територіального устрою в епоху громадянського сус­пільства знайшла свій прояв у таких видах, як:

36. У ХХ ст. процес розпаду імперій стає незворотним, що було зумовлено

37. 16 квітня 1871 р. було прийнято Конституцію Німеччини, яка закріпила утво- рення , що проіснувала до

38. Австро-Угорська імперія виникла після І проіснувала до , коли

на її колишніх територіях виникли незалежні держави:

39. Організація колоніального управління у Британських колоніях визначала-

ся

40. Британська співдружність націй — це

41. Система управління у Французькій колоніальній імперії була представле- на

42. Збільшення території США в ХІХ ст. відбувалося шляхом

43. Характерні риси розвитку «внутрішнього федералізму» у США були закладені у і зводились до того, що

44. Після поразки у ІІ світовій війні Німеччина обрала форму державно-територіального устрою, яка відповідає принципам суспільства.

45. Основи сучасного німецького федералізму були закладені у

І зводилися до того, що

46. Історія справжньої унітарної Великобританії, по суті, починається з

, основними рисами якої є

47. На початок третього тисячоліття Великобританія стала максимальною мі- рою державою, яка в умовах громадянського суспільства закономірно має

наближатися до

48. Історія сучасної унітарної Франції бере свій початок з і характеризу- ється тим, що

Завдання 5. Схарактеризуйте:

1. Основні етапи становлення конституційної монархії в Англії.

2. Процес становлення парламентської монархії в Англії в ХІХ столітті.

3. Еволюцію парламентської монархії в Англії у ХХ столітті.

4. Еволюцію президентської республіки у США в ХІХ—ХХ століть.

5. Різновиди республіканських форм державного правління періоду Першої респуб­ліки (1792—1804 рр.) у Франції.

6. Зміни, що вплинули на форми державного правління Франції періоду Першої ім­перії.

7. Другу республіку у Франції, її відмінні риси та особливості.

8. Паризьку Комуну як різновид соціалістичної республіки; її роль у становленні держави нового типу.

9. Третю республіку у Франції й основні тенденції її еволюції в к. ХІХ — на поч. ХХ століть.

8. Четверту республіку у Франції (1946—1958 рр.) та визначити її основні риси.

9. Парламентську республіку в Німеччині (1949 — по сьогодні), основні тенденції її розвитку у другій половині ХХ століття.

8. П' яту республіку у Франції (1958 — по сьогодні), її відмінні риси як республіки змішаного типу.

9. Політичний режим у Німеччині за часів правління націонал-соціалістів.

10. Німецьку імперію 1871—1918 рр. як різновид складної форми державно-територіального устрою періоду становлення громадянського суспільства.

11. Австро-Угорську імперію і визначити її роль для становлення державності ін­ших народів

12. Британську колоніальну імперію й основні тенденції її розвитку в ХХ столітті.

13. Французьку колоніальну імперію й основні тенденції її розвитку у ХХ столітті.

14. Американський федералізм у ХІХ—ХХ століттях.

15. Основні етапи становлення федеративної форми державно-територіального устрою в Німеччині після ІІ Світової війни.

16. Французькій унітаризм другої пол. ХХ — поч. ХХІ століть.

17. Британський унітаризм другої пол. ХХ — поч. ХХІ століть.

Готуйтеся до вивчення матеріалу 14-ої теми

Завдання. Повторіть матеріал з «Теорії держави і права» в тій його частині, де ви­світлюються: сутність держави, її функції та механізм. Зосередьте увагу на питаннях, які відображають місце й роль судових та правоохоронних (особливо поліцейських) ор­ганів у державному механізмі.

Джерела АНГЛІЯ

Документ № 1