Глава 4. Про здійснення виконавчої влади

1. Вища виконавча влада зосереджується в руках короля. Турбота про охорону гро­мадського порядку і спокою довірені йому. Король — верховний головнокомандуючий сухопутними й морськими військовими силами. Королю передано оборону зовнішньої безпеки королівства, охорону його прав та володінь.

2. Король призначає послів та інших агентів міжнародних зносин, командуючих ар­мією і флотом.

Глава 5. Про судову владу

1. Влада судова... не може здійснюватися ні законодавчим корпусом, ні королем.

2. Правосуддя буде здійснюватися безмитно суддями, які обираються народом і за- тверджуються на посаді королем.., судді не можуть бути усунуті інакше, як за злочини на посаді, що належним чином встановлені в судовому порядку, ні тимчасово усунені з посади інакше, як унаслідок порушення проти них звинувачення. Громадський обвину- вач призначається народом.

Суди не можуть ні втручатися у здійснення законодавчої влади, ні призупиняти за­стосування законів, ні втручатися в діяльність органів управління...

Документ № 6

Декрет конвенту про реорганізацію революційного трибуналу (10 червня 1794 р.) (витяги)

Ст. 1. Буде існувати революційний трибунал, що складається з одного голови, трьох товаришів голови, одного громадського обвинувача і дванадцяти суддів.

Ст. 4. Революційний трибунал створено для того, щоб карати ворогів народу.

Ст. 5. Ворогами народу оголошуються ті, хто силою або хитрістю прагне знищити суспільну свободу.

Ст. 6. Ворогами народу визнаються особи, що закликають до відновлення королів­ської влади або ж намагаються знищити й розпустити Національний Конвент і револю­ційний республіканський уряд, центром котрого він є.

Ворогами народу оголошуються особи, що зрадили Республіці, командуючи форте­цями й арміями або виконуючи інші обов' язки, а також ті, хто спілкується з ворогами Республіки і прагне створити нестачу як у харчуванні, так і в задоволенні інших потреб армії.

Ворогами народу оголошуються всі, хто намагається викликати голод у Республіці або перешкодити постачанню до Парижу продуктів харчування.

Ворогами народу оголошуються особи, що поширюють неправдиві чутки з метою посіяти серед народу протиріччя й недовіру.

Ворогами народу оголошуються недобросовісні постачальники, котрі загрожують врятуванню Республіки, так само як і марнотратники суспільного надбання...

Ворогами народу оголошуються особи, котрі обіймали громадські посади і зловжи­вали ними для утисків патріотів та пригнічення народу...

Ст. 7. Покаранням, встановленим за всі злочини, що перебувають у віданні Револю­ційного трибуналу, є смертна кара.

Ст. 13. У тому випадку, якщо наявні речові або моральні докази, незалежно від свід­чень, свідки не будуть залучатися, окрім випадків, коли це вважатиметься необхідним чи то для викриття співучасників, чи то через інші важливі поняття суспільного добро­буту.

Ст. 16. Захисниками патріотів, на яких зведено наклеп, закон вважає присяжних пат­ріотів; змовникам же захисники не надаються.

Примітка:

Документи № 1—6 використані з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре, 1998. — Т. ІІ. — С. 12, 19—21, 49—52, 85—87, 94—104, 134—135.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Английская буржуазная революція XVII в. — М.: Изд-во АН СССР, 1954.

2. БаргМ. А. Кромвель и его время. — М.: Учпедгиз, 1960.

3. Батир К. История государства и права Франции периода буржуазної революции 1789—

1794 гг. — М., 1984.

4. Беляева Г. П., Ливанцев К. Е. Государство и право Англии (1640—1871 гг.) и Франции (1789—1871 гг.). — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967.

5. Вопросьі государства и права во французской буржуазной революции XVIII в. — М.: Юриздат, 1940.

6. Добролюбский К. П. Термидор: Очерки по истории классовой борьбьі во Франции в 1794—

1795 гг. — Одесса, 1949.

7. Калинович В. І. Сполучені Штати Америки (1776—1917). — Львів: Вид-во Львівськ. ун-ту,

1965.

8. Карлейль Т. История французской революции. — М.: Мьісль, 1991.

9. Лавровский В. М., БаргМ. А. Английская буржуазная революція. — М.: Изд-во АН СССР,

1958.

10. Манфред А. З. Великая французская буржуазная революція XVIII века (1789—1794 гг.).— М.: Политиздат, 1956.

11. Прокопьев В. П. История германской государственности ХІХ—ХХ вв. — Калининград: Изд-во Калинингр. ун-та, 1985.

12. Ревуненков В. Г. Очерки по истории Великой французской революции (1789—1799 гг.). — 2-е изд. доп. — Л.: ЛГУ, 1989.

13. Страхов М. М. Основні закономірності становлення буржуазної держави і права у провід­них країнах Європи і в Північній Америці.— К.: УМК ВО, 1981.

14. Фурсенко А. Американская революція и образование США. — Л., 1978.