Екологічне право Франції

У Франції державна програма з охороні навколишнього середовища була прийнята в 1970 році. Вона спрямована насамперед на захист лісів, флори і фауни, а також на інші загальнодержавні заходи, в основі яких лежить екологічна податкова політика, побудо­вана за принципом «той, хто забруднює, платить». У 1971 р. створені міністерство охо­рони природи і навколишнього середовища, Рада з управління територіями та регіона­льного розвитку. З 1972 р. у всіх департаментах засновані бюро з охорони природи і навколишнього середовища. Один із найважливіших актів цієї сфери — прийнятий у 1976 р. закон, котрим передбачений широкий перелік природних об' єктів, що підляга­ють захистові під загрозою покарання, в тому числі флора, фауна, вода, корисні копа­лини. Закон передбачає також створення резервних територій, де забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає на навколишнє середовище. Окремим законом 1976 р. регулюється порядок розміщення й експлуатації будь-яких підприємств, що можуть становити загрозу для навколишнього середовища: вони розподілені на три ка­тегорії залежно від ступеня такої небезпеки. Крім того, до системи природоохоронних актів входять: Декрет про радіоактивні відходи 1964 р., Декрет про охорону повітря від забруднення 1974 р., Декрет про обмеження рівня шуму 1975 р., Декрет про регіональні заповідники 1988 р. та інші акти.

Екологічне право фрн

У ФРН в останні десятиліття ХХ ст. дуже активно розвивався рух на користь захи­сту навколишнього середовища від забруднення, викликаного насамперед вихлопними газами автомобілів та відходами промислового виробництва у ФРН. Під тиском прихи­льників цього руху як самостійна галузь законодавства виникла система нормативних актів екологічного характеру. Згідно з прийнятим у 1974 р. Законом засновано Федера­льне міністерство у справах навколишнього середовища. Створені в окремих землях відповідні відомства контролюють встановлені стандарти належної якості вод та атмо­сферного повітря, і разом з федеральною владою й громадськістю борються з підпри­ємцями та іншими порушниками законодавства про екологію.

Велике значення в цій боротьбі надається і вдосконаленню системи оподаткування обкладання за принципом «хто більше забруднює природу, більше і платить». Серед природоохоронних законів переважають акти, спрямовані на попередження конкретних видів шкідливого впливу на навколишнє середовище: Закон про заходи для забезпечен­ня усунення відпрацьованих масел 1968 р. (у редакції 1979 р.) і прийнята з метою роз­витку цього Закону постанова уряду 1987 р., Закон про захист від шуму літаків 1971 р., Закон про захист навколишнього середовища від забруднень повітря, шумів, вібрацій та подібних шкідливих впливів 1974 р., Закон про попереджувальний захист населення від шкідливих випромінювань 1986 р., Закон про стічні води (у редакції 1987 р.) і Закон про охорону природи 1976 р. (у редакції 1987 р.), спрямований на захист ландшафтів, флори й фауни тощо.

Таким чином, екологічне право встановило механізми, які перешкоджають споживчому й суто кон'юнктурному підходові до природних ресурсів і навколишнього середовища.